Айдер Муждабаєв, заступник гендиректора телеканалу АТР
Побачимо, чи вдалося росіянам пошити нас в дурні
14.03.2019 13:34

До президентських виборів залишилося 17 днів. Здається, що такої суспільної напруги Україна ще не знала. Особливо це відчувається в останні два тижні: резонансне чотирьохсерійне розслідування журналістів Bihus.info про корупцію в оборонній сфері, хуліганство молодчиків із “Нацдружин” спершу у Києві, а згодом у Черкасах та Житомирі.

Тож маємо запитання і щодо центральних подій цього часу, і в загальному – щодо оцінки ситуації, припущень і прогнозів.

До розмови у форматі питання-відповідь Укрінформ запросив не політологів, економістів чи військових експертів, а нашого колегу-журналіста, заступника гендиректора телеканалу АТР Айдера Муждабаєва.

- Пане Айдере, нас давно застерігали про те, що основна задача ворога – пересварити українців між собою, щоби людину, яка збирається зробити інший вибір, зненавиділи. Як Ви оцінюєте зараз, у березні, їм вдалося досягнути своєї мети? Якщо так, то завдяки чому? Що ще можна зробити (на рівні держави, кандидатів, ЗМІ), щоби вийти з такої пастки?

- Росія вклала багато ресурсів у ці вибори, зокрема, фінансових. Тож, думаю, їм це вдалося. Але... Є речі, котрі навіть у Кремлі не могли передбачити — це протистояння між силовими відомствами України. Для них це такий бонус, що, напевно, там з цього приводу нині бенкетують. Але ворог зупинятися і не думає. А тому загроза набагато серйозніша, ніж якісь претензії один до одного, зокрема в політичних кланах, бізнес спільнотах тощо. І якщо це далі продовжуватиметься, то, на мій погляд, у найближчому майбутньому ми навіть кліпнути не встигнемо, як втратимо Україну. До речі, свіже опитування стосовно симпатії до Росії лише підтверджує все те, на чому я постійного наголошую: через свої агентів впливу, через лояльні ЗМІ, через проросійські партії, через окремо взятих політиків, Кремлю вдалося посіяти в головах багатьох українців думку, що Росія — не ворог, що війна — це вже далеко. Тож давайте будемо знову дружити, мирно співіснувати, як раніше. І ось, маємо 57% українців, які симпатизують РФ, та ще й у передвиборчий період... Про що це говорить, як не про успішно проведену роботу нашого сусіда?

Як вийти з такої пастки? Якщо чесно, то не знаю. Тривожним дзвіночком став для мене моніторинг згадувань про війну на Донбасі та анексію Криму в українських ЗМІ. Приміром, рік назад — це не більше 0,6-1,5%. І як при таких розкладах українцям не забути про війну, яка за рівнем важливості йде після серіалів та різноманітних ток-шоу? В чім причина, чому війна відійшла на другий план? Мабуть, одна частина ЗМІ гониться за рейтингами, інша — виконує замовлення Кремля.

- А що скажете про оцінку експертів, зокрема, Дмитра Тимчука стосовно того, що РФ заздалегідь хоче нав’язати світові думку про нелегітимність виборів в Україні? Яка перспектива такого плану, якщо він існує? Чого Кремлю тут гарантовано вдасться досягнути, а чого — в жодному разі ні?

- Скажу так, якби мене запитати, які ресурси використовуватиме Кремль для впливу на вибори в Україні, то я б відповів дуже коротко: всі можливі. Ми навіть близько не можемо уявити масштабу, уявити, що там запланували. Маючи на руках бюджет на сотні мільйонів доларів, вони діють одночасно по всіх фронтах. За російські гроші під російську дудку танцюють і живуть як журналісти з блогерами, так й окремі політичні діячі та ціла низка партій. Вкупі вони заповнюють інформпростір новинами з присмаком “все пропало”, а саме: що курс країни треба змінювати, що нічого не досягнуто, що реформи провалено... Власне, що Україна — це неуспішна країна. Це прокручується безперервно, зокрема, протягом останніх місяців. І це давить на мізки. А щодо розмов про нібито фальсифікацію виборів, то так, подібні розмови вже ведуться РосЗМІ. Невдовзі цими байками вони годуватимуть і Захід. Але. Тут все залежатиме від результатів. Якщо Москву все влаштує, то про фальсифікації не почуємо жодного писку.

- Резонансне чотирьохсерійне розслідування журналістів Бігус.інфо... На вашу думку, який вплив матиме цей скандал, зважаючи на те, що до президентських виборів залишилося менш як три тижні? Наскільки адекватно реагує влада?

- Я бачив свіжі рейтинги, які показують, що по чинному президенту скандал не сильно вдарив. Це перше. Друге — стосовно Бігус-шоу. Я б не наважився назвати це жанром класичного журналістського розслідування. Це, радше, жанр оприлюднення документів слідства. Я в жодному разі не виключаю, що в цих документах міститься багато ганебного, насправді вартісного для привернення уваги суспільства до проблеми корупції в оборонці в країні, де шостий рік іде війна, як і, власне, не поділяю думку, на кшталт, що це розслідування нібито зроблено на замовлення Кремля. Але з іншого боку, маю просте запитання до журналістів Бігус.інфо: чому саме зараз? Невже ви, колеги, не розуміли, як це вплине на вибори, що цим дарованим козирем ви даєте зайвий привід для маневру як явним, так і прихованим ворогам України?... Варто розуміти, що розслідування, яке опубліковане перед виборами та після виборів — має різний кумулятивний ефект. І ми просто бачимо з якою люттю накинулися не просто на конкретних людей-фігурантів справи, а на Україну в цілому. Що, знову ж таки, все пропало, все розкрадено, всьому кінець. Не знаю... Напевно, я б не ризикнув так сильно впливати на передвиборчу ситуацію. Тому що в скандалі нічого надтермінового не було. Цим справам по три-чотири роки. Звичайно, кожен сам вирішує, що, як і коли саме робити. Але, думаю, можна було відтермінувати публікацію. Сказати собі, що так, ми це зробимо, але після виборів, щоб не впливати на виборчий процес, щоб не діяти на користь проросійських сил.

Питаєте, наскільки адекватно реагує влада? Думаю, що багато в чому ця реакція запізніла. Влада пропускає дуже багато ударів. І мені важко сказати через що і чому так відбувається. Але в дечому дії влади нагадують гру в теніс, де існує таке поняття як невимушена помилка. Корупція пронизала владу сильною мірою, але це не якась там змова задля руйнування країни чи армії. Утім, вважаю, що реакція на такі речі запізніла. Якби ці справи розслідувалися у 2014-15 роках, то, напевно, такого шуму не було б. Якби... Адже нерідко щось відкладене на потім, тобто, вчасно не вирішене, випливає саме перед виборами. Влада мала б це спрогнозувати. Але руки не дійшли. Тож маємо результат.

- Стосовно хуліганських дій молодчиків із "Нацдружин" у Києві, Черкасах та Житомирі... По-перше, що про це узагалі думаєте? По-друге, чи можна і чи треба розцінювати такі дії як замах на першу особу держави? По-третє, після заяв міністра Авакова, появи підозрюваних – небезпеку ліквідовано чи ще ні?

- Українці навчилися відрізняти стихійний протест від протесту організованого. І тут, як мені здається, в людей склалося враження, що протест — організований. А якщо такі речі повторюватимуться і хтось носитиметься за головою держави чи його опонентами в такий спосіб, то це, вважаю, супер бонус росіянам в боротьбі за Україну. Кращого й очікувати не варто. З тих людей я нікого персонально не знаю. Мені важко давати оцінку. Можливо, серед них є люди, які мають особисті заслуги перед Україною. Не знаю. Але те, як це виглядало зі сторони... Це жахливо. Звичайно, я не фаховий історик, але варто б згадати, як сто років тому назад різноманітні політичні сили, зокрема, проукраїнські, на дрібки билися один з одним. І до чого це призвело? Прийшла червона армія і всіх повбивала, і Україна втратила свою незалежність майже на сто років.

Чи можна це вважати замахом на президента? Розрахунок робився на публічну демонстрацію. Не думаю, що хтось когось хотів вбивати. Але. Сам по собі процес нагнітання вуличної обстановки в країні, яка воює, в якої на носі вибори, все це на руку Кремлю. І тут не скільки важливо, хто це все організував, стільки важливо зупинитися і не нагнітати. Інакше не встигнемо навіть зрозуміти, як усіх нас «накриє мідним тазом».

- Дестабілізація суспільно-політичної ситуації в Україні перед другим туром або вже після нього. На вашу думку, яка ймовірність того, що може початися «колотнеча», в разі, якщо хтось із кандидатів не визнає результату виборів? Та, власне, хто це може бути, у кого є необхідні для цього ресурси та воля?

- Не думаю, що хтось із кандидатів сам по собі може вивести людей на вулицю. Це добре видно з передвиборчих зустрічей, а також з доволі спокійної реакції суспільства на висування того чи іншого кандидата, навіть проросійського. Але в ході виборів може статися все, що завгодно. І якщо якась сторона це діло підігріє фінансово або ж росіяни проплатять, то не виключаю такого варіанту. Росії, на мій погляд, потрібно всього лиш кілька тижнів політичної бійки. І коли держава знаходитиметься в паралізованому стані — спробувати зробити кидок, приміром, із півдня, адже цього року на жителів окупованого Криму чекають величезні проблеми з водою. Росія на це розраховує і, повірте, намагатиметься використати внутрішні протистояння та амбіції певних політичних лідерів, зокрема, кандидатів у президенти.

- Були також прогнози, що нас хочуть примусити голосувати за схемою «або-або». Або переможе А й Україна буде, або — Б,В,Г… і тоді України не буде. Схоже, це нашим недругам вдалося… А Ви як оцінюєте цей факт?

- Повторюся, що статися може все, що завгодно. І якщо Росії вдасться, то 1-го квітня Україна відсвяткує День дурня на загальнодержавному рівні. Це не параноя. Я за цим давно спостерігаю. Вони й ставлять одночасно на кількох кандидатів, й прораховують різні варіанти. І для того, щоб зрозуміти чого вони хочуть, а чого не хочуть — достатньо просто задати в пошуку, наприклад, телеканал “Росія-1”, а поруч — прізвище кандидата, і подивитися, про кого вони зняли брудний сюжет, а про кого — ні. Тих, на кого розраховують вони не чіпають.

Разом із тим, мене в цих виборах бентежить дещо інше. А саме той факт, що практично ніякої конкуренції поміж кандидатами немає. Не дивлячись на те, що їх... 39 штук, на секундочку. Натомість, практично у всіх є один ворог — це чинний президент. У нього нині летить критика з усіх сторін. При чому навіть від тих людей, які по ідеї мають між собою конфліктувати та конкурувати. Але якщо вже і стояти на принциповій позиції, то, напевно, і критика на адресу один одного мала б бути значною. Але цього немає. І це мене дивує.

Побачимо, чи вдалося росіянам пошити нас в дурні.

Поговорив Мирослав Ліскович. Київ

Фото: Укрінформ, © DELFI / Domantas Pipas

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-