Сьогодні п'яті роковини загибелі Героїв

Сьогодні п'яті роковини загибелі Героїв

Блоги
Укрінформ
І п'яті роковини фактичного захоплення Криму РФ. 

Під час спеціального засідання ВР екс-міністр оборони Михайло Коваль, який керував нашою армією в найстрашніші часи російської агресії, виклав мовою страшних цифр ХРОНОЛОГІЮ ЗРАДИ. Зради й підлості «мижебраттєв» і своїх.

Військові не дуже добрі оратори. І його виступ не розійшовся широко. Але дуже прошу вас – ПОЧИТАЙТЕ. 

*  *  *

Тривожна інформація про плани Росії щодо захоплення Криму до 2014 року неодноразово надходила вищому керівництву України від силових структур держави.

Проте – всупереч логіці – роками планомірно здійснювалось злочинне зниження боєздатності Збройних Сил України. Протягом багатьох років системно знищувалась та роззброювалась українська армія, руйнувалась система мобілізації і структура матеріально-технічного забезпечення.

Так, у 2003 році в Криму був розформований 32 армійський корпус в складі 84 і 127 окремих механізованих бригад чисельністю до 12 тисяч осіб. Військові частини та підрозділи були передані до складу військ берегової охорони Військово-Морських Сил Збройних Сил України, а в подальшому у 2004 році – розформовані.

Третій окремий полк спеціального призначення чисельністю до 1 тисячі 600 військовослужбовців було передислоковано зі Старого Криму до Кіровограда, нині Кропивницький. На сході України була також розформована 254-та мотострілецька дивізія, яка дислокувалась, полки якої дислокувались в Комунарську, нині Алчевськ, Артемовську, нині Бахмут, Луганську і в Трьохізбенці. А на півдні 1-а аеромобільна дивізія у Болграді Одеської області була реорганізована у 16-у окрему механізовану бригаду, а згодом розформована.

Фактично стратегічно важливі в системі оборони держави райони сходу та півдня України, в тому числі Крим, на початку 2014 року виявилися без прикриття, до того ж були розформовані оперативні полки внутрішніх військ МВС України в Донецьку та Києві. 

Таким чином, на початок 2014 року практично всі бойові частини Збройних Сил України, які дислокувались в Криму: 36 окрема бригада берегової оборони в Перевальному, перший батальйон морської піхоти в Феодосії, 501 батальйон морської піхоти в Керчі – були скороченого складу і їхня чисельність не перевищувала 5 тисяч 600 військовослужбовців, в той час як чисельність частин Чорноморського флоту Росії, який дислокувався в Криму, та додатково перекинутих сил Російської Федерації становила до 30 тисяч військовослужбовців.

На посилення з'єднань частин Чорноморського флоту наприкінці 2013-2014 років на Кримський півострів приховано було перекинуто частини й підрозділи: 76 повітрянодесантної дивізії з Пскова, 31 десатно-штурмової бригади з Ульяновська, 41 окремий полк спеціального призначення ПДВ Росії із Кубинки, 10-а і 22-а окремі бригади спеціального призначення ГРУ и ГШ Російської Федерації з Молькіна і Степового; 10-а окрема розвідувальна бригада із Моздока; 382 окремий батальйон морської піхоти з Темрюка Краснодарського краю; 414-й і 757-й окремі батальйони морської піхоти Каспійської флотилії, які у подальшому були залучені для блокування частин та підрозділів Збройних Сил України та перешкоджанню виконання ними бойових завдань за призначенням. Для посилення російського угрупування в Криму в якості резерву було також залучена й частина 7-ї повітряно-десантної дивізії в Новоросійську та Ставрополі.

На початку 2014 року безпекова ситуація в Криму була складною та важко прогнозованою, особовий склад Міністерства внутрішніх справ України після подій на Майдані Незалежності залишився без керівництва і практично був деморалізований. Український та севастопольський "Беркут" вже співпрацював з Росією та перейшов на сторону ворога. Спецслужби Російської Федерації активно проводили підривну агітаційну роботу.

Після самоусунення від виконання конституційний обов'язків Президента Януковича та його втечі до Російської Федерації зрадили військові присязі і перейшли на бік Росії: начальник Генерального штабу, Головнокомандувач Збройних Сил України Ільїн, командувач Військово-Морських Сил Збройних Сил України Березовський, командири 36-ї окремої бригади берегової оборони, 501-го окремого батальйону морської піхоти та багато інших військових командирів, а також переважна кількість працівників Служби безпеки України і Міністерства внутрішніх справ України в Криму.

Не зрадили своїй країні, перебуваючи в автономії під час її анексії: з 13 тисяч 468 солдат і офіцерів Збройних Сил України лише 3 тисячі 990 військовослужбовців (29,6%); Міністерство внутрішніх справ України – з 10 тисяч 936-и лише 88 – 0,8 відсотка; Державної прикордонної служби України з 1 тисячі 870-ти лише 519 (29,7%); Служба безпеки України – з 2 тисяч 240 лише 242 – 10,8 відсотка; Управління державної охорони – з 527 – лише 20…

Для легендування перекидання військовослужбовців Російської Федерації до кордонів України використовувалася теза про проведення навчань та забезпечення безпеки під час Сочинської Олімпіади. Російська Федерація заздалегідь створила біля кордонів України потужне військове угрупування, яке, з урахуванням оперативних резервів, сягало 200 тисяч осіб. На сході та півдні України на той час були розташовані тільки частини Збройних Сил України скороченого складу та кадрів.

За оцінкою Генерального штабу Збройних Сил України того часу, загальна чисельність військових частин і підрозділів, які можливо було залучити для виконання бойових завдань, не перевищувала 5 тисяч військовослужбовців. При цьому найбільш потужні арсенали і бази зберігання озброєння ракет і боєприпасів Збройних Сил України, де знаходились стратегічний та оперативний боєзапас на сході та на південному сході України у попередні роки, були знищені. Таким чином, за своїм складом, укомплектованістю, навченістю та озброєнням Збройні Сили України на початку 2014 року... були неспроможні ефективно протистояти російській агресії. 

Для створення військової переваги керівництво Російської Федерації розпочало 20 лютого 2014 року військову операцію, коли відбувалися трагічні події на Майдані, а в Україні фактично була знищена система виконавчої влади та сектор безпеки і оборони.

В умовах, що склалися, керівництво держави, усвідомлюючи реальну загрозу повномасштабного вторгнення на материкову територію України військ Російської Федерації, які 1 березня 2014 року отримали на це дозвіл російського парламенту, прийняло рішення щодо організації оборони та утримання військових містечок, розташованих на теренах Криму. Українські солдати і офіцери, що не зрадили військовій присязі, протягом місяця мужньо стримували облогу, надавши можливість керівництву країни провести мобілізацію, злагодження, масштабні навчання та передислокувати з'єднані частини Збройних Сил України на північ, південь та схід України, а також підготувати оборонні рубежі на найбільш загрозливих напрямках, придушивши сепаратистські виступи у багатьох південно-східних регіонах країни.

Все це, а також самовідданість, мужність та патріотизм українського народу, який добровільно став на захист своєї Батьківщини у складі Збройних Сил України, Національної Гвардії України, добровольчих батальйонів, а також солідарність міжнародного співтовариства з Україною дозволили в подальшому зупинити військову агресію Російської Федерації на сході України та захистити незалежність нашої держави.

Ірина Геращенко
FB

* Точка зору автора може не збігатися з позицією агентства
Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-