Майбутній кафедральний собор ПЦУ має складну історію — завідуюча музеєм
Про це розповіла завідувачка Музею історії Михайлівського Золотоверхого монастиря Наталія Селівачова, повідомляє 5 канал.
"Це був останній собор, в якому були присутні мозаїки і фрески. І вийшло, що це останні мозаїки Київської Русі, які зробили. Потім уже Ломоносов намагався відновити. Але це була вже зовсім інша мозаїка", - сказала Селівачова.
За її словами, Собор, який витримав монгольську навалу, не пережив іншого нашестя. У середині 30-х років ХХ століття більшовики, які постановили перенести столицю УРСР із Харкова до Києва, знищили Михайлівський - під прикриттям зведення нового урядового центру. А на місці собору мала постати частина грандіозного монумента Леніну. "Робити місто соціалістичним. Як це розуміли: першим ділом руйнувати церкви, звичайно", – зазначила завідувачка музею.
Про більш ніж вісімсотлітній собор зараз розповідають хіба фрески та мозаїки, демонтовані зі стін перед руйнуванням споруди. Частину з них виставляють у Софії Київській та музеї історії Михайлівського монастиря. Але деякі артефакти, як от мозаїка "Дмитро Солунський", зберігаються у російських музеях, куди їх забрали на виставку і так і не повернули.
Після зруйнування собору в 1937-му фактично 60 років на його місці був пустир та футбольне поле, на якому тренувалися вихованці розташованої неподалік спортивної школи. У нинішньому вигляді Михайлівський Золотоверхий постав лише після здобуття Україною незалежності.
Відновлений монастир із собором з'явився у 1998-му. Спочатку, у первісному вигляді постала дзвіниця, а вже після неї і сам храм. Відтоді його використовували для богослужінь православної церкви Київського Патріархату.
Важливу роль відігравав Михайлівський монастир під час Революції Гідності. Після силового розгону Євромайдану в ніч на 30 листопада тут уперше прихистили частину людей, що втекли від нападу міліції. Продовжували це робити і впродовж усієї зими 2014-го. Тепер в історії Михайлівського Золотоверхого собору починається новий етап.