Що вже відомо про музей Майдану?

Що вже відомо про музей Майдану?

Аналітика
Укрінформ
“Йолка”, “коктейлі Молотова”, шоломи Героїв Небесної сотні – ці раритети уже чекають постійної експозиції. Та музею потрібно більшого

Напередодні річниці розгону студентів на Майдані, який по суті поклав початок народному протистоянню 2013-2014 років, Укрінформ відвідав інформаційний центр Національного музею Революції гідності (музей Майдану), який віднедавна почав працювати у Будинку профспілок. Він розмістився на двох поверхах щойно відремонтованого приміщення, яке згоріло під час подій на Майдані і стало символом боротьби та революційної жертовності. У відновленому приміщенні, де сьогодні наполегливо намагаються “прописатися” усілякі “забігайлівки” швидкого харчування. Поспілкувавшись із вченим секретарем музею Майдану Лесею Онишко, ми зрозуміли, чому так важко сьогодні збирати та зберігати пам’ять про здавалося б такі недалекі події. Та дізналися деякі подробиці про майбутній музейний комплекс, що незабаром виросте на пагорбі Алеї Героїв Небесної сотні.

Українці продовжують приносити пам’ятні речі Майдану

Про страшну пожежу в Будинку профспілок, а точніше підпал (винуватців якого досі не встановлено), тепер тут нагадують лише кілька експонатів, зібраних працівниками інфоцентру в невеличкому залі на першому поверсі – обгоріле канцелярське приладдя, залишки розплавленого скла та вцілілий годинник одного з приміщень будинку.  А ще тут можна побачити гучномовець перших днів Євромайдану, обгорілі обладунки силовиків, вирізки з газет за 21-30 листопада 2013 року, розписані гаслами прапори майданівців.

Експонати в інформаційному центрі музею Майдану
Експонати в інформаційному центрі музею Майдану

Усе це – лише мізерна частка зібраних експонатів, яких зараз налічується близько 2,5 тисяч і які поки що зберігаються у фондах інших музеїв та держустанов. Інфоцентр створили не тільки для того, щоб знайомити людей з історією Майдану, доки будуватиметься музей, а й для того, щоб підтримувати зв’язок з безпосередніми учасниками Революції і збирати для музею нові експонати.

Ідея створення інфоцентру виявилася досить корисною – під час нашої розмови з працівниками інфоцентру до нього завітав приватний підприємець з Києва Сергій Налескін, який передав музею два захисні щити, списані віршами учасниками Революції Гідності. “Я знайшов їх в 20-х числах лютого 2014-го в Маріїнському парку біля мосту закоханих. Хлопці, які обороняли ту частину парку, де розташований Музей Води, називали її “висотою”. Під час оборони у них виникло бажання написати на щитах віршовані рядки. Не хотілося б, щоб такі речі просто пропали, тому я й підібрав ці щити вже після побоїща. А тепер передаю у руки людей, які збережуть їх для історії”, – говорить Сергій Налескін.

Біба і боба // Фото: Юлія Горбань
Сергій Налескін (праворуч), який передав музею два захисні щити 

На другому поверсі інфоцентру про події на Майдані можна дізнатися за допомогою великої карти з описом подій, зображеної на підлозі. Вона дозволяє “пройтися” знаковими місцями Майдану, дізнавшись їхню історію. А ще повніше заглибитися в революційну атмосферу, що панувала тоді, дозволяють мультимедійні засоби — сенсорні інформаційні панелі з фото та відео, окуляри віртуальної реальності, через які можна подивитися панорамні інтерв’ю з очевидцями подій.

Музей Революції і сам стане революційним – за своїми функціями

Що стосується майбутнього музею. Очікується, що його будівництво триватиме орієнтовно п’ять років (нагадаємо, він розміщуватиметься на Алеї Героїв Небесної Сотні, 3–5, поруч з Жовтневим палацом). Проект музею було представлено влітку цього року після проведеного міжнародного конкурсу, який виграло німецьке бюро Kleihues Gesellschaft von Architekten mbH. Про те, якою ж буде концепція внутрішнього наповнення і функціоналу музею, Укрінформ дізнався у розмові з вченим секретарем музею Лесею Онишко.

Проект музею Майдану
Проект музею Майдану

"Звісно, буде постійно діюча експозиція, яка передаватиме дух Майдану і розміщуватиметься на двох поверхах. Уже маємо для неї кілька креативних ідей. Не обійдеться і без історичних акцентів, бо дуже важливо показати, як все відбувалося, саме у хронології. Швидше за все, експозиція відтворюватиме й окремі найгарячіші дні Майдану”, – розповідає Леся Онишко.

Вона додає, що працівники музею зараз намагаються максимально широко і повно зібрати спогади учасників Революції гідності, щоб передати основну мету Революції: “На Майдані були люди різні за соціальним положенням, статусом, національністю, і тому дуже важливо показати, що Майдан об’єднав їх саме на основі загальних цінностей. Люди вийшли на протест не за якусь політичну силу, а за те, щоб відстоювати своє право на вільний вибір, честь і гідність. Мені здається, що ці акценти мають бути потужно представлені в музеї”.

Леся Онишко, вчений секретар Національного музею Революції Гідності
Леся Онишко, вчений секретар Національного музею Революції Гідності

За її словами, частина експонатів залишатиметься в закритих фондах, щоб забезпечувати змінність експозиції. Музей зацікавлений акумулювати у своїх фондах якнайбільше особистих речей учасників Революції гідності, оскільки із уже наявних експонатів дуже багато однотипних. “Як музейник скажу, що зібраного масиву недостатньо. Але сподіваюся, коли будівля Музею поступово набиратиме обрисів, люди охочіше ділитимуться своїми речами”, – говорить Леся Онишко.

Серед уже зібраних раритетів у музеї можна буде побачити “коктейлі Молотова”, прострілені шоломи Героїв Небесної сотні, пневмогармату, розтрощений автомобіль автомайданівця, закривавлений одяг та прапори тощо. Не обійдеться і без знаменитої “Йолки”, яка стояла на Майдані Незалежності і була вбрана прапорами та постерами замість традиційних прикрас. Зараз вона зберігається у фондах музею в розібраному вигляді і буде відтворена у повному масштабі, як передбачено проектом. “Думаю, що для людей ця “йолка” стала врешті своєрідним символом перемоги над бандитським режимом Януковича”, – додає Леся Онишко.

Цікаво і те, що всередині музею передбачено окремий культурно-освітній простір, який називатиметься “Дім Свободи”, де громадські та державні організації зможуть проводити зустрічі, дискусії, лекції, воркшопи тощо. “Мені дуже імпонує ця ідея, оскільки розширюються музейні межі. Тобто збільшується соціальна роль і відповідальність меморіального закладу, розширюється його функціональність. Таким чином музей стане ближчим до громадськості та орієнтуватиметься на її потреби. Тому ми зараз і говоримо, що будуємо музей майбутнього”, – підсумовує Леся Онишко.

Юлія Горбань. Київ

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-