Популісти чи олігархи: хто «гальмує» підвищення тарифів?

Популісти чи олігархи: хто «гальмує» підвищення тарифів?

Аналітика
568
Ukrinform
Непогодження «газової» постанови, скоріше за все, чиясь спроба попіаритись перед виборами, - кажуть експерти

Як повідомляв Укрінформ, Державна регуляторна служба України (ДРСУ) не погодила проект постанови Кабінету міністрів про підвищення ціни на газ для населення (повна назва: «Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов’язків на суб’єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу»). Відомство, зокрема, дійшло висновку, що нова редакція нормативного акта «не відповідає досягнутим раніше збалансованим домовленостям між учасниками газового ринку».

До того ж, проект постанови ДРСУ отримала 18 жовтня, а вже наступного дня документ ухвалили на засіданні Кабінету міністрів. А 10 жовтня служба розглядала проект із такою ж назвою. Втім, як з’ясувалося під час повторного розгляду, документ, що ліг в основу урядової постанови, відрізняється від погодженого регуляторним відомством.

Варто зазначити, що претензії ДРСУ не стосуються тієї частини постанови, якою визначено алгоритм поетапного підвищення вартості природного газу для населення. Юристи відомства знайшли порушення у тих пунктах документа, які стосуються завдань і повноважень компанії «Нафтогаз України» при виконанні спеціальних обов’язків та регулюють відносини між учасниками газового ринку. Тим не менше, ці зауваження, а також факт можливого порушення процедури при ухваленні нормативного акта можуть слугувати підставою для судового оскарження усієї постанови, що, автоматично, призведе до скасування (чи відкладення на час судового розгляду) рішення про підвищення тарифів. В компанії «Нафтогаз України» прогнозують, що так і станеться. Тож голова правління НАК Андрій Коболєв звинуватив керівництво ДРСУ у захисті приватних інтересів.

Утім, експерти, яких опитав Укрінформ, переконані, що судові позови не будуть задоволені. Адже йдеться, здебільшого, про незначні процедурні порушення, які можна легко виправити...

Михайло Гончар, президент Центру глобалістики «Стратегія ХХІ»:

Михайло Гончар

«ДРСУ не погодила ціну на газ заради піару, ймовірно – передвиборчого»…

Ситуацію із поданням на погодження до Державної регуляторної служби двох проектів постанов з однією назвою вважаю доволі звичним для вітчизняного бюрократичного апарату непорозумінням. Тобто, йдеться про суто технічний момент, який легко виправити. При цьому реакція на таку неузгодженість з боку ДРСУ служби та подальші дії і коментарі відомства, швидше, нагадують спробу заявити про себе, а не відстояти принципову позицію. Адже останнім часом це відомство було фактично відсутнє в загальнодержавному інформаційному полі. Тепер з’явилась нагода у такий спосіб про себе нагадати – зокрема, і у контексті майбутньої парламентської виборчої кампанії.

Зрозуміло, що в уряді ведуться дискусії довкола кожного важливого питання - тим паче, такого резонансного як підвищення цін на газ. Але це – внутрішні суперечки, що мають завершуватись досягненням консенсусу до ухвалення остаточного рішення. А намагання «винести сміття з урядової хати» уже тоді, коли документ підписаний, можна розцінювати як своєрідний демарш служби, яка є частиною урядової команди. І я б не пояснював це якоюсь принциповістю. Тим більше, що йдеться лише про погодження документа відомством, що не належить до вищих владних інстанцій. Результатом переговорів з МВФ стало комплексне урядове рішення. І Державна регуляторна служба, діючи на свій розсуд, по-суті, підриває довіру до Кабінету Міністрів як такого (незалежно від того, хто його очолює, і хто очолює саму службу). Більше того, подібні демарші негативно впливають на імідж України.

Ми прекрасно розуміємо, що підвищення цін на газ для населення, а відтак – і інших комунальних тарифів, – крок дуже непопулярний. Але альтернатива йому - фінансовий обвал. Водночас є багато сил, які намагаються заробити політичні дивіденди на запереченні цього факту. Тож існує ймовірність, що такою неузгодженістю дій усередині владних структур можуть скористатися певні популістські сили для оскарження урядового рішення. При цьому я не погоджуюся із твердженнями, що до розгойдування ситуації можуть бути причетні олігархи, що контролюють частину вітчизняного газового ринку. Для них навпаки - чим швидше набере чинності рішення про підвищення вартості «блакитного палива», тим краще, тим більші прибутки вони отримають – як безпосередньо від споживачів, так і від держави, яка сплачуватиме за субсидіантів. А ось політичним популістам така ситуація вигідна, І з точки зору «турботи про електорат», і з огляду на те, що, навіть, за мінімальних шансів на скасування урядової постанови через суди, тяганина призведе до затримки з наданням Україні чергового кредитного траншу від МВФ.

А «доволі переконливі», як видається на перший погляд, аргументи, які наводить у своєму рішенні Державна регуляторна служба, можна пояснити недосконалістю українського законодавства. Воно таке, що при бажанні «обґрунтувати» можна усе що завгодно. Безперечно, юристи добре попрацювали над аргументацію рішення ДРСУ. Але знайдуться інші юристи, які доведуть протилежне. Тож, впевнений, до жодних практичних наслідків нинішній демарш не призведе».

Дмитро Марунич, співголова Фонду енергетичних стратегій:

Дмитро Марунич // Фото: Радіо Свобода
Дмитро Марунич // Фото: Радіо Свобода

«МФВ не наступить на «старі граблі»: гроші отримаємо лише після реального підвищення ціни на газ»…

В новітній історії України вже був прецедент, коли після домовленості з МВФ суди за позовами профспілок скасували рішення щодо підвищення тарифів. Сталося це за прем’єрства Юлії Тимошенко. Але нині «ціна питання» набагато вища. І втілити подібний сценарій, на мою думку, тепер не вдасться. Інакше країна опиниться на межі дефолту. А отже, намагання «зберегти обличчя» перед виборцем, скасувавши непопулярне рішення, вплине на рейтинги чинних політиків набагато менше, аніж по них можуть вдарити наслідки відмови від такого кроку. Та й МВФ у відносинах з Україною навряд чи «наступить на старі граблі»: цього разу кошти надійдуть лише тоді, коли рішення набере юридичної сили. Більше того, вважаю, що гроші прийдуть не наприкінці 2018-ого, як багатьом би хотілося, а вже після президентських виборів, коли буде зрозуміло, хто керуватиме країною у найближчі роки.

Вважаю найбільш імовірною версією непорозумінь між керівництвом уряду і ДРСУ процедурні неузгодженості. Переконаний, що найближчим часом конфлікт залагодять. При цьому не відкидаю і ймовірності того, що за керівництвом Регуляторної служби стоять якісь впливові сили або фігури, оскільки йдеться про справді надзвичайно серйозні речі і певний прецедент у взаємовідносинах у вітчизняній системі урядування, Але «ляльководи», швидше, переслідують не економічний, а політичний інтерес… Що ж до чиєїсь приватної зацікавленості, про яку говорив Андрій Коболєв, то нагадаю: урядова постанова, окрім найрезонанснішого положення – про поетапне підвищення ціни на газ для населення, - фактично нічого не змінює ні у структурі та умовах постачання палива, ні у системі фінансових розрахунків, ні у функціонуванні вітчизняного газового ринку загалом. Акт Кабміну лише продовжує термін дії спеціальних умов, в рамках яких компанія «Нафтогаз» постачає паливо конкретним споживачам. Сам преференційний механізм також не змінено, є лише незначна корекція, яка на загальній ситуації не позначиться.

Звісно ж, і цього разу можуть знайтися (і, вочевидь, знайдуться) бажаючі оскаржити підвищення тарифів у суді. Але шанси, що їхні позови будуть задоволені, мінімальні. Тож спекуляції на цю тему навряд чи матимуть якийсь практичний ефект – окрім, звісно ж, тих «балів», які зможуть записати до свого активу політики, котрі імітуватимуть боротьбу (чи по-справжньому боротимуться) із підвищенням тарифів.

Валерій Боровик, голова правління Альянсу "Нова енергія України":

Валерій Боровик // Фото: glavred.info
Валерій Боровик // Фото: glavred.info

Про справжні мотиви рішення дізнаємося лише після того, як зацікавлені сторони «розкриють карти»…”

Поділяю думку колег, що одним із пояснень може бути спроба скасувати урядову постанову, як це відбувалося при Тимошенко: коли підписали меморандум з МВФ про поступове підвищення вартості комунальних послуг та оплати за енергоносії, отримали кредитні кошти, і, зрештою скасували урядові рішення через судовий позов від Ради профспілок. Інший варіант – гра з боку противників Кабінету міністрів. Мета - зміна чинної влади чи завоювання для себе кращих позицій для торгів із нею. Третій варіант – аби просто, як кажуть у народі, «висловити своє фе», діючи за принципом «баба яга проти».

Тож подальший розвиток подій залежатиме від тієї сили, яка реально за цим стоїть. І від її справжньої мети. Чи можуть це бути великі гравці газового ринку, зокрема, група Фірташа?.. Така імовірність існує. Хоча, в принципі, прозорі гравці мають бути зацікавлені у тому, щоб урядова постанова набрала чинності якомога швидше, поступове підвищення цін до ринкових - у їхніх інтересах.. Адже це принесе їм додаткові прибутки. Інша справа, якщо хтось вбачає у майбутньому ризики для власного бізнесу через надмірне підвищення ролі компанії «Нафтогаз» на вітчизняному ринку. Але, щоб детально у цьому розібратися, потрібен час.

Те ж стосується і перспектив судових позовів. Поки що складно спрогнозувати, наскільки вагомими можуть бути юридичні аргументи від авторів таких позовів. Адже самої заяви ДРСУ для визнання урядової постанови незаконною недостатньо. Можливо, найближчими днями про це дізнаємося – коли зацікавлені у нинішньому конфлікті сторони «розкриють карти»…

Записав Владислав Обух. Київ

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-