У Києво-Печерській Лаврі поки що спокійно, або Чому Росії не бути Третім Римом

У Києво-Печерській Лаврі поки що спокійно, або Чому Росії не бути Третім Римом

1387
Ukrinform
На принципово важливі запитання Укрінформу про наслідки вчорашнього рішення Вселенського патріархату відповідає історик Ярослав Грицак.

У п’ятницю, наступного дня після доленосної звістки зі Стамбулу, Укрінформ побував у Києво-Печерській лаврі — в самому «пупі» Російської церкви в Україні.

Вдень - кореспондент відправився в Лавру десь о 13.30 - в 38 тролейбусі, який їде до самого входу. Людей було небагато і між собою ті кілька зупинок від метро Арсенальна вони говорили про Томос. Якщо коротко, вони сумнівались, що найближчим часом в Україні створиться єдина помісна церква, пояснюючи це тим, що епископат має досягти домовленостей, а це — не просто. А ще жіночки обговорювали можливість провокацій в найближчі дні — одна пані поділилась чуткою, що на вихідні на Лавру наступатиме “Свобода”. Водночас, вона процитувала Порошенка, який також застеріг від провокацій і запевнив, що якщо вони і будуть — їх організатором буде Росія.

В самій Лаврі не було ані великої кількості прихожан (нарахував осіб 100 під час 45-хвилинної прогулянки), ані посиленої охорони. Із поліції — лише екіпаж патрульної поліції на кінцевій зупинці тролейбусів та кілька охоронців-поліцейських в приміщенні з внутрішньої сторони брами головного входу до Лаври.

Отже, в перший день після надважливого рішення Вселенського патріархату Російська церква в Україні живе спокійним життям — приймає туристів та вірян “в штатному режимі”. І сьогодні нічого не передвіщає провокацій. Втім, як воно буде, коли тисячі людей прийдуть святкувати Покрову — невідомо.

А тим часом, як усе ж таки оцінювати це, хоч і не остаточне, але надважливе для України рішення? Укрінформ цікавило кілька питань: як розцінювати рішення Вселенського патріархату — це поворот історичний, чи поки що зарано так вважати? Наскільки коректною є оцінка, яка зараз шириться мережею, що Вселенський патріархат виправив помилку Хмельницького? Насамкінець, чи означає такий крок Вселенського патріархату кінець церковно-імперських претензій Росії, зокрема фантомної ідеї про “Москву — Третій Рим”, якою Росія мучила себе і сусідів протягом кількох століть? Або може ці претензії розвіялись ще раніше?

Укрінформу відповідає доктор історичних наук, професор Українського католицького університету Ярослав Грицак:

Рішення Вселенського патріархату — це, безумовно, переломний момент, і не лише для України чи Росії, а для усієї Східної Європи. Російська церква втратила монополію на велику територію. Передусім, треба розуміти: більшість парафій Московського патріархату — не в Росії, а в Україні і Казахстані. Без цих парафій Московська церква стає значно меншою, а відтак сильно падає її значення. 

Водночас, Московська церква була невід’ємним елементом політичної моделі, яка полягала в тому, що держава і церква були тісно переплетені. І якщо ця церква дробиться, то слабшає і ця модель, а значить і держава. А це, до речі, було основою для того, що Путін називав “Руським міром”. Тобто, це не просто удар по російському православ’ю, це удар по концепції “Руського міра”. А оскільки ця концепція була опорою для намагань Росії як імперії, то тут йдеться про щось більше, аніж про удар - Росія уже не гегемон, вона перестала ним бути.

Надання Українській церкві автокефалії можна порівняти зі створенням Англіканської церкви. Реформи короля Генріха VIII ж по суті стали початком кінця гегемонії католицької церкви в Європі.

Звичайно, з точки зору вчення, християнства, церква має бути єдиною. Проте немає способу створити таку єдину церкву не роздробивши перед тим інші, які прагнуть монополії. Єднання може бути між церквами, які є рівними. Тим часом Російська церква ніколи не визнавала себе рівною, вона вважала себе першою серед усіх. Отже, з одного боку, відбулось роздрібнення християнського світу, але з іншого, це роздрібнення - шлях до об’єднання.

Щодо України, а саме церков східної традиції. Тобто не лише про автокефальну православну церкву, а й про греко-католиків, які сповідують той же обряд. Кілька років тому Блаженніший Любомир Гузар казав, що якщо дійде до об’єднання церков, греко-католики не будуть проти, а розглядатимуть це радше як можливість.

Про Мазепу чи Хмельницького в цій ситуації згадують люди, які не знають історії. Ані Хмельницький, ані Мазепа не мали відношення до надання Москві патріархату. Ця історія дуже неприємна, яка ще раз вказує на вплив політики на церкву — і тоді, і зараз політика домінувала над церквами.

Треба розуміти, що сталось тоді – 500-400-300 років тому -  і що відбувається зараз. Тоді визначальною подією епохи було падіння Константинополя в 1453 році — падіння найстаршої християнської імперії, чи навіть цивілізації, яка існувала тисячу років. Тоді ж Константинопольський патріархат опинився під владою османів. Вони, мусульмани, ставились доволі толерантно до християнської церкви — їм байдуже було, якої хто віри, головне щоб платили податки. Церква опинилась в дуже незручній і тяжкій ситуації, відтак Вселенський патріархат шукав допомоги. І ця допомога могла надійти в першу чергу від Московського царства, яке на той момент було єдиною в світі православною державою. Ось тільки Московське царство поставило свої вимоги, зокрема право на патріархат.

Між іншим, в далекій перспективі рішення Вселенського патріархату щодо української церкви буде корисним для Росії. Це дозволить Росії вийти із замкненого кола авторитаризму. В ідеалі церква не має бути пов’язана з державою. А щоб такого не було, церква має бути слабшою, роздробленою. Натомість в Росії це, умовно кажучи, гра: церква підтримує державу, а держава робить церкву великою. А рішення Константинопольського патріархату ставить під запитання цю формулу. Це рішення відкриває шлях до нормалізації Росії.

Роль концепції Третього Риму насправді сильно перебільшена. Вона була придумана монахом, якого мало хто знав і цю концепцію мало хто сповідував. Третій Рим — це самоназва, ідея ж використовувалась проти Константинополя, який в скрутні часи проводив перемовини з католиками. Адепти концепції вважали, що Константинополь зрадив православ’ю зв’язками з католиками, тому й впав. Натомість Росія сказала, що це вона Третій Рим, бо не зраджувала з першим Римом.

Третій Рим — це спроба перетворити Росію на велику світову державу. Але ті часи вже минули — сподіваюсь, Росія вже ніколи не буде великою світовою державою. І на те є підстави: нині статус держави вимірюється не релігією і навіть не армією, а технологіями. А в Росії з цим велика проблема.

Микола Романюк, Київ

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-
*/ ?>