Проти Голіафа. До Дня створення УПА
Справжня свобода починається по той бік відчаю (Жан-Поль Сартр)
11.10.2018 16:26 1820

Українці під час Другої світової війни воювали у складі майже десятка армій. Але єдиною воєнною силою, яка представляла саме українські інтереси, була Українська повстанська армія.

Це була невелика армія молодих людей 18-28 років: у середньому – 30 тисяч солдатів, понад сто тисяч за весь час. Повстанська армія не могла діяти без підтримки українців, простих людей: вони приносили харчі, шили одяг, лікували та переховували повстанців, друкували листівки й газети, здійснювали розвідку. За плечима кожного воїна стояли щонайменше 5 осіб інших учасників визвольного руху. 

Стояли перед лицем багатомільйонних сил ворога.

Вибір підняти зброю водночас і проти нацистів, і проти більшовиків – не був питанням воєнної стратегії. Це був вибір між померти, або померти в боротьбі. Народжені вільними, люди приймали своє рішення.

У серці кожного з них була віра за взірцем біблійного Давида.

14 жовтня – день захисників України.

14 жовтня 1942 року є символічним днем створення УПА.

У проекті «Проти Голіафа» згадуємо тих відданих цінностям свободи чоловіків та жінок, хто мав відвагу повстати проти тиранів. Хто мав силу не схилити перед ними чоло. Хто мав стратегію перемоги і волю її втілити.

Їх мотто було "Свобода народам! Свобода людині!"

Їх шлях перетнув межу відчаю.

Їх жертва була останньою.

Вони помирали такими, як народилися – вільними.

Завдяки їм нині на мапі світу ще одна вільна країна – Україна.

1. Степан Бандера, лідер Організації українських націоналістів

Степан Бандера
Степан Бандера

Степана Бандеру нацисти 4 роки тримали в ув’язненні, зокрема в одиночній камері концтабору Заксенгаузен. Відрізаний від світу, він не знав, чи продовжують боротися побратими в Україні. Але лідер ОУН все одно не погодився відкликати Акт відновлення Української Держави.

Убитий агентом КГБ у Мюнхені у 1959 році. Досі залишається символом українського спротиву.

2. Роман Шухевич, генерал-хорунжий, Головний командир УПА у 1943-1950 рр.

Роман Шухевич
Роман Шухевич

Роман Шухевич у 1945 році реорганізовує сотні УПА до невеликих і мобільніших підрозділів. Ця передбачливість Головного командира дозволила повстанцям пройти з мінімальними втратами крізь Велику блокаду 1946 року. Ще довго після війни більшовики не зможуть вповні опанувати Західну Україну та провести колективізацію. А штучний голод 1946-1947 років не матиме таких руйнівних наслідків, як під час Голодомору.

Шухевич не дався ворогу живим у бою 5 березня 1950 року. Місце поховання головного командира УПА досі належить до важливих таємниць Кремля.

3. Василь Галаса, полковник УПА, один із керівників підпілля на Закерзонні та Волині

1
Василь Галаса

"Генерал інформаційної війни" Василь Галаса відкрив залізну завісу, за якою СРСР ховав злочини. Придумана ним піар-акція показала вільному світу, що Україна продовжує війну за свободу, хоч Друга світова завершилася. Великий рейд УПА 1947 року, під час якого майже сотня озброєних повстанців пройшли близько 1500 кілометрів аж до Баварії, потрапив на шпальти провідних світових медіа. Це допомогло демократичному світу відкрити очі на злочинність комуністичного режиму.

У війні Галаса втратив одного із синів, якого чекісти малюком віддали своєму співробітнику. Дожив до незалежності й залишив спогади "Наше життя і боротьба".

4. Василь Кук, генерал-хорунжий, керував підпіллям ОУН на Сході України під час нацистської окупації, Головний командир УПА у 1950-1954 рр.

Василь Кук
Василь Кук

Останній командир повстанської армії генерал Василь Кук 20 років непоміченим проходив крізь сіті кількох спецслужб. І навіть коли його полонили у 1954-у, продовжив власну спецоперацію. Залишені ним на допитах свідчення зафіксували справжню історію армії, де був бойовим командиром 12 років. Прикметно, що генерал не розповів ворогу ні про кого, хто ще залишався в підпіллі.

Під постійним наглядом КГБ Кук дожив до незалежності. Читав лекції в університетах, у 2005-у опублікував написану ще в криївці політико-економічну аналітику щодо СРСР.

5. Євген Грицяк, член ОУН, один із керівників Норильського повстання

Євген Грицяк
Євген Грицяк

ОУНівця Євгена Грицяка мобілізували до Червоної армії. Попри воєнні нагороди, донос про участь у визвольному русі  "забезпечив" йому 25-літній вирок. У Сибіру він організовує мережу спротиву і очолює повстання в'язнів. Під тиском спротиву табірна імперія ГУЛАГ падає: СРСР у 1956 році ліквідовує "главное управление лагерей".

Займався йогою, переклав українською всесвітньовідому “Біографію йога”. Дожив до незалежності, описав історію Норильського повстання.

6. Катерина Зарицька, керівниця Українського Червоного Хреста

Катерина Зарицька
Катерина Зарицька

У розпал бойових дій професорська донька Катерина Зарицька взялася створити Український Червоний Хрест. Комуністичний режим не визнавав українських медиків і не надавав їм імунітету, як це мало б бути за умов цивілізованого ведення війни. Беззбройних поранених ліквідовували, як солдатів у бою, госпіталі закидували гранатами. Але лікарів УЧХ це не зупиняло: вони будували шпиталі навіть під землею і рятували людські життя.

СРСР украв її сина, убив чоловіка та присудив їй 20 років Сибіру. Всупереч зусиллям чекістів “перевиховати” повстанське дитя, син Катерини та Михайла Сороки став відомим художником та громадським діячем.

7. Ірина Тимочко-Камінська, надрайонна провідниця ОУН

Ірина Тимочко-Камінська
Ірина Тимочко-Камінська

Після школи пішла в УПА. Вороги називали її "сатана у спідниці". Бойова керівниця  ОУН Ірина Тимочко захищала людей від насильницької депортації. Операція "Вісла" 1947 року, коли депортували близько 150 тисяч людей, залишила українську Лемківщину без сліду українців. Але "Христя" продовжила боротьбу аж до полонення.

Камінська відбуде 8 років тяжкого ув’язнення в комуністичній Польщі, здобуде філософську освіту, емігрує до США. Повернеться в незалежну Україну. Свої спогади назвала “Моя Одіссея”.

8. Ілля Оберишин, повстанець

1212
Ілля Оберишин

Сорок років Ілля Оберишин не спав у ліжку. А КГБ не припиняв пошуки “останнього з могікан”. Лише 3 грудня 1991 року, після оголошення результатів Всеукраїнського референдуму за незалежність, Оберишин вийде з підпілля.

“Я зрозумів, що не їх величезна сила, а я, одинокий, змучений – переміг! — Казав останній повстанець. — Перемогли мої товариші, які віддали своє життя за Україну...”

Команда проекту:

Володимир Бірчак, Володимир В’ятрович, Петро Клим, Катерина Ніколаєнко, Олена Шарговська, Назар Ясиневич, Ярина Ясиневич

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-