Висоти і стратегії: французький вояж міністра Авакова

Висоти і стратегії: французький вояж міністра Авакова

Репортаж
1036
Ukrinform
Які можливості відкриває для України «Airbus Helicopters»

Насправді, у слові «вояж» немає нічого сакраментального. Це слово – французького походження, і оскільки українська урядова делегація на чолі з міністром внутрішніх справ Арсеном Аваковим відвідувала якраз Францію, більш ніж доречно згадати, що слово це означає, буквально, подорож. Тобто, «вояж» у цьому сенсі – це не Рив’єра, селебрітіс та вечірки, а дещо діаметрально протилежне – дорога, зустрічі, переговори.

Які, треба визнати, пройшли на висоті. І в цьому також є певна гра слів, тому що висота у цьому сенсі – це не зовсім той канцелярський друкований штамп, до якого всі ми так звикли, а буквально відстань, на яку піднімається створена людськими руками залізна машина. Вертоліт, якому керівники компанії Airbus Helicopters, що розташована неподалік від Марселя у місті Марін’ян, довірили безпеку та життя не лише делегації МВС України, але й власні, оскільки піднялися на борт разом із українськими партнерами. Треба визнати, це була доволі переконлива презентація надійності техніки, яку невдовзі має отримати Україна за вже підписаним контрактом, без малого, на півмільярда євро.

ПОЛЕТІЛИ…

Дещо про сам політ. Коли українська та французька делегації вийшли на летовище до гелікоптера Н225 «Суперпума», преса захвилювалася. Адже було очевидним, що всім не вистачить місця у цьому апараті, щільно заставленому комфортабельними кріслами. Не було звичних лав вздовж бортів, на які можна було б, за необхідності, втиснутися, як не було і жодної надії, що хтось із складу делегації поступиться своїм місцем.

«Не хвилюйтеся, місця всім вистачить», - звернувся до нас один з пілотів. Він говорив англійською, тож словосполучення “don’t worry” прозвучало з характерним французьким грасируванням літери «р». Він був дуже люб’язним, цей пілот у жовтогарячому комбінезоні.

«Пані й панове, я маю провести з вами інструктаж з безпеки. Не хвилюйтеся, нічого, що я вам зараз скажу, вам не згодиться. Але, якщо що, просто потягніть за цей ричаг, двері й відкриються. За необхідності, можна натиснути на цю кнопку ось тут, і віконне скло відпаде, що відкриє вам шлях на зовні. А в цілому – bon voyag, і ні про що не хвилюйтеся, нічого поганого з вами не станеться», - посмішка цього дядька була ширша за його обличчя.

Напевно, слова про те, що все може вивалитися і відпасти, не дуже надихнули гостей. «Скільки років цьому вертольоту?» - запитав хтось з українців. «Два тижні від народження, мсьє. Він ще дуже молодий», - продовжував посміхатися пілот.

Треба сказати, що в Марін’яні сонце справжнє, середземноморське. Тому, коли у щільно заповненому салоні увімкнувся кондиціонер, всі зітхнули з полегшенням. А міністр нахмурився. «Це пасажирський варіант. Нам от цього, - він показав на дихаючі прохолодою пластикові панелі, - не потрібно. І крісла ці у нашому варіанті зайві» - промовив Аваков. «Так-так, - продовжив думку голова ДСНС Микола Чечоткін. - Тут замість крісел ми встановимо медичний модуль. А ось тут можна прикріпити лебідку для евакуації. Нам на ньому не туристів возити», - він сказав це так буденно, що не залишилося жодних сумнівів – у вертольотах української комплектації обов’язково буде потужна лебідка, яка врятує не одне життя. Про подальшу долю кондиціонерів, як не намагайся, не думати було неможливо… 

НАШІ «АШІ»

(Н – «аш», - літера французького алфавіту)

За контрактом з Airbus Helicopters, Україна має отримати 55 вертольотів – модернізовані (сучасні, але не нові) Н-225 (21 шт.), більш легкі та маневрові моделі (нові) – двомоторний Н-145 (18 шт.) та одномоторний Н-125 (24 шт). Ці машини призначені для потреб ДСНС, Національної гвардії, Державної прикордонної служби та Національної поліції. Весь обсяг замовлення Україна має отримати до 2023 року, але фактичні поставки залежатимуть від надходження платежів.

Перше місце, куди прибула українська делегація, було місто Авіньйон, де в ангарі місцевої авіаційної бази стояли два гелікоптери Н-225, які вже готуються для передання українській стороні. Поки українського в цих гелікоптерах немає нічого, але те, як вони виглядатимуть, можна вже уявити – варіант покрасу та національну символіку відображено на плакатах.

Але суть цього відвідування була не в плакатах, а в можливості подивитися та доторкнутися «до металу», до самих вертольотів. Не лише члени делегації, але й присутні українські журналісти мали необмежений доступ до цих двох машин, які стояли в ангарі. Після півгодинного ходіння навколо ці гелікоптери сприймалися настільки глибоко «своїми», що хотілося окликнути техніка, який безцеремонно «порпався» у хвості «нашої» машини – хто такий, чому без дозволу?

«Скільки років цим вертольотам?», - питаємо представника компанії. «Ці два вироблені у 2009 році. Але не сумнівайтеся, мсьє, вони після модернізації будуть не гірші за нові», - відповідає він.

Не сумнівайтеся, каже… «Вас не засмучує, що цим вертольотам вже по 9 років?» - питаємо одного з «неофіційних» представників уже української делегації. «Якщо зважити, що практично всі Мі, які працюють в Україні, вироблені ще за часів СРСР, ці два, і решта модернізованих «французів», які випускалися у 2009-2012 роках, – це просто новачки для нашого наявного парку, який у найкращому варіанті експлуатується вже по 25-30 років. Крім того, ці модернізовані вертольоти коштуватимуть для нас вдвічі менше від ринкової вартості нових. Жодних проблем з обслуговуванням або запчастинами. Тож сенс прямий», - відповідь, знову, прозвучала спокійно, без надриву. Так говорять люди, впевнені у власній правоті.

Коротше кажучи, перше знайомство з цими вертольотами пройшло без пригод.

До речі, про запчастини. Просто поряд із гелікоптерами без проблем вдалося сфотографувати новенькі лопаті. Ті самі лопаті, без яких вертольоти не літають, і які швидко вичерпують свій ресурс. Українські підприємства якимось дивом намагаються «модернізувати» зношені лопаті для пострадянських Мі, при тому що всі базові підприємства для виробництва цього найважливішого елемента знаходяться у Росії. А тут – жодних проблем. Лежать собі новенькі лопаті, й очікують свого часу. 

Як зауважив під час переговорів старший віце-президент «Airbus Helicopters» і голова європейського напрямку цієї компанії Олівьє Мішалон (Olivier Michalon), самі вертольоти - це лише верхівка айсбергу. Для того, що б ці машини літали надійно та безпечно, працює величезна кількість людей, інженерів, техніків, постачальників і менеджерів.

У цьому ми змогли переконатися під час відвідування логістичної бази компанії. Її серце – це величезний зал, заповнений людьми й комп’ютерами, з динамічним екраном на всю стіну, де відображається поточна обстановка із станом гелікоптерів, запити на постачання запчастин та ситуація щодо виконання замовлення. У цьому центрі працюють більше 50 людей одночасно, працюють цілодобово, у три зміни. Можна уявити собі обсяг інформації, яка через них проходить.

«Якщо з будь-яким вертольотом трапляється поломка, ми дізнаємося про це практично миттєво. Відразу з’ясовуємо природу несправності та доставляємо запчастини. У будь-якій точці світу наші споживачі отримують такі запчастини не пізніше ніж за 24 години. Для цього ми маємо три логістичні центри – в Європі, в Америці та в Азії», - розповідає представник компанії.

«Ми маємо більше 3000 споживачів по усьому світові. Більша частина з них – невеликі компанії, які володіють 3-5 вертольотами. У цьому сенсі замовлення від України є одним із великих, що розраховано на десятиліття. Ми докладемо всіх зусиль, щоб гарантувати повне задоволення потреб українських партнерів. Саме так, виходячи з обсягів та тривалості контракту, ми розглядаємо вас як партнерів, а не як звичайних споживачів», - зауважив під час зустрічі Олівьє Мішалон.

ЗАУВАЖЕННЯ ПО СУТІ. НЕ «ДЖИНСА»

Короткий, але необхідний відступ. У матеріалі часто згадується назва «Airbus Helicopters». На долю цього підприємства у світовому експорті вертольотів окремих категорій припадає до 80 відсотків номенклатури, що нині літає. Тож ця компанія не потребує ані нашої реклами, ані нашого захисту. Тим більше, мова не йде про «джинсу» або якесь інформаційне замовлення. Слова топ-менеджера компанії про партнерство з Україною варто сприймати такими, якими вони є – це не просто контракт між підприємством і МВС, це складова міждержавного партнерства. Такі відносини передбачають рівність з європейськими партнерами, право на яку Україна вже підтвердила та продовжує доводити у багатьох вимірах, - у боротьбі з російською агресією, у внутрішніх реформах, у становленні ділових відносин та власної міжнародної репутації. «Airbus Helicopters» - це одна з європейських компаній, яка відкриває для України нові можливості як у вимірі технологій, так і у філософії бізнесу та міжнародних стосунків. Це відображення того, як ми дорослішаємо, як суспільство, і як держава.

БЕЗ КУВАЛДИ ТА ЯКОЇСЬ МАТЕРІ

Зрозуміло, що французька сторона не обмежилася лише статичною презентацією власних можливостей у залі для переговорів. Відразу після того, як ми дізналися, наскільки компанія є впливовою, скільки людей в ній працює, і який баланс вони намагаються підтримувати між виробництвом цивільних та військових версій вертольотів (диверсифікація – вимога ринку), українці вирушили в цехи, де й народжуються гелікоптери. Перше враження – що потрапили у ще один офіс. Тихо, пристойно, всі займаються своїми справами: менеджери – за комп’ютерами, робітники – безпосередньо з машинами й агрегатами. Це й вразило найбільше – тиша в цеху. І чистота.

Вся делегація у супроводі місцевих функціонерів пересувалася виключно своєрідними доріжками блакитного кольору, які проходять вздовж усього цеху. І коли хтось із колег-журналістів, шукаючи вигідний ракурс для фотозйомки, за цю умовну межу вийшов, його ввічливо, але наполегливо повернули в «дозволену зону».

«Розумієте, мсьє, це пов’язано з правилами безпеки, вони в нас дуже суворі. Справа не лише в тім, щоб нічого не впало вам на голову. Наближатися до збірних майданчиків без спеціального одягу заборонено. Це тонка збірка. Якщо випадково в агрегати потрапить пил або бруд – це буде небезпечно вже для людей, які скористаються цим вертольотом», - пояснила нам струнка білявка з числа супроводжуючого персоналу.

Українська делегація могла спостерігати за усіма етапами збирання вертольотів, і на кожному представники компанії підкреслювали – головне для них – це якість і надійність продукції. На кожному етапі здійснюється суворий контроль проведених робіт, що виключає будь-які несподіванки.

«Дивись, у жодного з робітників немає рашпілю. Як вони без рашпілів працюють? А така класна була б картинка», - зітхнув хтось з журналістів. «Вони ще й кувалдами не користуються. Й без «якоїсь матері» обходяться чудово», - додав інший.

Ось так, без рашпілів і кувалди, підприємство на подібних виробничих потужностях виробляє більше 200 гелікоптерів на рік.

ПІЛОТИ Й ВЕРТОЛЬОТИ: МРІЇ ЗБУВАЮТЬСЯ

Під час спілкування із пресою Арсен Аваков виклав власне бачення викликів, які постають перед Україною у сфері авіаційної безпеки, зокрема, в контексті використання вертолітної техніки. По-перше – це технологічне забезпечення, по-друге – підготовка кадрів, і по-третє – створення необхідної організаційної інфраструктури в самій Україні.

Відповідь на перше питання можна було знайти у виробничих цехах «Airbus Helicopters». Як вирішується друга проблема, ми побачили у тренувальному центрі компанії, де вже проходять навчання українські пілоти авіаційних підрозділів ДСНС і Національної гвардії. 

Арсен Аваков та Микола Чечоткін почали спілкуватися з ними просто в аудиторії. «Розкажіть, як літати на Н-225 після Мі-8»? – питає міністр. Пілоти не вагаються: «У Н-225 є чотирьохканальна автоматизована система, яка дає змогу розвантажити екіпаж під час польоту за приладами або польотів на рятувальні роботи. Це надає дуже велику допомогу».

Міністр звертається до пілотів та наголошує, що ця перша група, яка пройде навчання у Марін’яні, є дуже важливою, адже отримає досвід і прокладе шлях для інших.

«Це буде якісний прорив, із точки зору безпеки, адекватності цих машин, зарплат і всього іншого. Технічне обслуговування проводитиметься в Україні. Ми переходимо на принципово інший рівень. Тому ваша місія є дуже важливою. До кінця року три гелікоптери отримає ДСНС, і один – нацгвардійці», - сказав міністр.

Він зауважив, що система авіаційної безпеки, що створюється в Україні, буде єдиною для МВС та спільною для всіх її учасників.

«Ми об’їздили всі країни, де працює така система, від Франції до Туреччини, а також США. Всюди працює саме комплексний підхід. Ми візьмемо найкращий досвід партнерів», - додав Арсен Аваков.

Голова ДСНС Микола Чечоткін, у свою чергу, розповів, що вже наприкінці жовтня до навчального центру в Марін’яні мають прибути технічні фахівці, які вивчатимуть інженерну складову справи, і братимуть участь в обслуговуванні вертольотів після їх прибуття в Україну.

Зрозуміло, що від пілотів, які вже відчули переваги нової техніки, хотілося почути більш розлогі коментарі.

«Я літав на різних типах вертольотів, включаючи Мі та Н-145. Різниця дуже велика. Французька техніка - це зовсім інша філософія, це дуже серйозне обладнання, якого немає поки що на жодному вертольоті в Україні. Це обладнання розширяє наші можливості у виконанні завдань, що стоять перед нами, як перед ДСНС. У порівнянні з цими машинами те обладнання, яке є на наших вертольотах, зокрема, в тому, що стосується польотів у складних метеоумовах – воно у нас поки допотопне. Тож ці машини нам дуже потрібні», - говорить один із них.

Журналісти не могли не поставити «слизьке запитання» - а ви чули про катастрофу «Суперпуми», що сталася у норвежців, чи не страшно?

Пілот, молодий хлопець, відповідає без вагань: «Так, чули. Це було серед перших питань, з яких розпочалося наше навчання тут. Щодо того, чи страшно… Ви знаєте, вертольотів Мі-8 за весь час впало, я думаю, сотні. А за всю історію «Пум» це був один такий випадок. Тому – не страшно. Я колись бачив, як на «Суперпумах» працюють швейцарські рятувальники, і міг лише мріяти, що колись зможу щось подібне пілотувати. Але зараз мрії збуваються». Він сказав без жодного пафосу, як про само собою зрозуміле.

Фото на згадку з українськими пілотами
Фото на згадку з українськими пілотами

АВАКОВ І ПОВІТРЯНЕ ХУЛІГАНСТВО

У ході візиту делегація відвідала Симуляційний центр компанії «Airbus Helicopters». Як він виглядає – навіть важко описати, краще подивитися. Величезні симуляційні установки розміром із триповерховий будинок кожна, покачуються на шарнірах, повторюючи всі ймовірні рухи гелікоптера, до яких може примусити машину досвідчений пілот, що знаходиться за штурвалом. Або недосвідчений.

Коли Арсену Авакову запропонували випробувати один із тренажерів, він зовсім не пручався.

Решта делегації перейшла в операційний центр, звідки на моніторах «у фас і профіль» могли спостерігати за польотом міністра. На моніторах можна було спостерігати все – від показань приборів до міміки та реакцій пілота.

«Дивіться – ось він летить, ваш міністр. О… Бачите – він під мостом пролетів. Зазвичай, це заборонено правилами польотів – небезпечно. Але ж це тренажер. Тут можна моделювати будь-які погодні умови або надзвичайні ситуації, які можуть відбуватися навколо гелікоптера», - розповів президент та виконавчий директор компанії ХelySim Крістіан Кошені (Christian Cochini).

У справедливості його слів ми змогли переконатися вже наступної хвилини. Різко змінилися погодні умови. Звідки в Марселі, де температура повітря зараз не знижується нижче 26 градусів тепла, взялася хуртовина, - одному оператору відомо. До того ж, вочевидь, спеціально для українського «пілота» металевий голос почав повторювати фразу – «увага, пожежа першого, двигуна, увага…». Можна лише уявляти, що в такі хвилини переживає людина, яка сидить за штурвалом.

Пан Кошені додає – тренажери створюють повну відповідність реальному польоту. Години, проведені на таких тренажерах, зараховуються до льотного досвіду пілотів. Щоправда, обладнання і програмне забезпечення є дороговартісним, адже забезпечує повноцінну імітацію польоту відразу на семи типах вертольотів. Вартість однієї години такого тренування перевищує суму у 1500 євро. Водночас, тренажери дозволяють заощаджувати кошти. За всіх умов, вправи на них обходяться втричі дешевше, ніж політ на справжньому гелікоптері.

За словами виконавчого директора Центру, цей заклад є одним із найбільших у Європі, й цього року за обсягами експлуатації вже перевищив 10 тисяч годин «польотів».

… А міністр Аваков таки зробив це. Пролетів під мостом, ліквідував пожежу на одному з двигунів та посадив вертоліт на двигуні, що залишився, в умовах хуртовини та сильного бокового вітру. Потім він подякував за підтримку «другого пілота», інструктора, колишнього полковника ВПС Франції. І зробив висновок:

«Це те, що потрібно для наших пілотів, щоб набувати досвіду. Прочуття є повним, ніби знаходишся у справжньому гелікоптері. В нашому контракті з «Airbus Helicopters» передбачений один подібний симулятор. Він буде встановлений у Кременчуці. Такі системи нам дуже потрібні», - зауважив міністр внутрішніх справ України відразу після завершення вправи.

ПРО ТЕХНОЛОГІЇ, КОНКУРЕНЦІЮ ТА НАЦІОНАЛЬНУ ГОРДІСТЬ

Наприкінці програми візиту ми мали можливість поспілкуватися з віце-президентом «Airbus Helicopters» Олівьє Мішалоном (Olivier Michalon). Він дипломатично уникнув відповіді на пряме запитання Укрінформу про те, які українські підприємства французька сторона розглядає як потенційних партнерів для обслуговування та ремонту своїх гелікоптерів в Україні, - мовляв, це залежить від рішення уряду України.

«Ми готові та відкриті до будь-якої співпраці у цьому сенсі», - знову повторив Олів’є Мішалон у відповідь на уточнююче запитання, чи може бути серед цих підприємств запорізька «Мотор Січ».

При цьому подумалося про таке. Національний виробник – це завжди добре. Але в умовах глобалізації економіки, й особливо – високотехнологічних галузей, наприклад, виробництва гелікоптерів, жодна компанія не може самотужки володіти всіма технологіями та виробництвами і стояти осторонь міжнародної кооперації. Інше питання – наскільки цікавим таке підприємство, будь-яке, і не лише українське, може бути для міжнародних партнерів, з технологічної, логістичної, виробничої – будь-якої точки зору.

Пострадянські вертольоти КБ Міля, за всіх умов, в Україні допрацьовують останні години ресурсу. Оновлення цієї техніки в Україні навряд чи можливо, враховуючи гарячу війну, яку ведуть проти нас російські «партнери». Це означає, що Україні потрібна інша стратегія технологічного розвитку галузі, інші орієнтири, які б дали змогу дійсно зіскочити з російської технологічної голки. Це актуально не лише для МВС.

Справедливо говорити, що проблема надійної експлуатації вертолітної техніки є не менш важливою, наприклад, для Збройних Сил України, де існує проблема не лише транспортних перевезень, але й нарощування потужності фронтової авіації. Зрозуміло, що це питання є предметом окремих програм і міждержавних переговорів. Але спочатку ідея повинна визріти, перетворитися на стратегію. У МВС така стратегія вже є. І міністру Авакову треба віддати належне за професійний підхід до вирішення питання державної ваги.

Щодо національної гордості, якою, безперечно, залишається Запорізька «Мотор Січ». Це українське підприємство давно і міцно увійшло в систему міжнародної кооперації. Ця система сувора і дуже конкурентна, технологічна відсталість виводить у небуття цілі галузі. Це не політичне питання, це питання ефективності менеджменту й доступу до технологій.

Напевно, співпраця між «Airbus Helicopters» і «Мотор Січ» можлива, як і нові технологічні прориви. Але для початку із цехів Запорізького промислового гіганта варто було б прибрати ностальгічні плакати, що вітають кооперацію з російськими підприємствами.

Адже війна на вулиці. Цю війну проти російської експансії, яка вже коштувала Україні тисячі життів, нікому не вдасться перечекати «в окопі».

Контракт з «Airbus Helicopters» відкриває перед Україною нову перспективу. Побачити її і підтримати – це і було б справжнім, найкращім проявом національної гордості.

Дмитро Шкурко, Марін’ян 

Фото автора

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-
*/ ?>