Як українські ЗМІ Олега Сенцова “ховали”, “звільняли” і скільки коштує його життя рахували
Мусимо, на жаль, вкотре констатувати, що численні акції “Свободу Сенцову!” як в України, так і поза її межами, а також неодноразові заяви міжнародної спільноти, митців, очільників ведучих держав світу не зробили Путіна зговірливішим. Олег Сенцов і далі перебуває на межі життя і смерті в колонії суворого режиму “Білий ведмідь” у місті Лабитнангі. Він голодує вже 92-й день.
Попри те, це не зупиняло і сьогодні не зупинило частину українських ЗМІ робити з трагедії Олега Сенцова «черговий інформпривід», таку собі висмоктану з пальця “сенсацію”. Цими днями, спочатку розповсюджували чутки про те, що Сенцова звільнено і він нібито вже летить в Україну. Трохи згодом так само масово спростовували цю, як з’ясувалося, неправдиву інформацію. Але це не все. Звідучора Мережею ширяться повідомлення про те, скільки коштує життя Олега його катам. Наводяться суми, які витрачаються на ліки і підтримувальну терапію. “1100 рублів на добу (447,92 грн). Саме таку суму витрачають на медикаментозну підтримку його життя”, - пишуть українські ЗМІ з посиланням на прес-бюро Федеральної служби виконання покарань РФ.
А ще раніше в соцмережі Фейсбук з'явилася інформація про те, що Олег Сенцов “помер”, яку опублікував такий собі блогер Всеволод Філімоненко з посиланням на власні джерела (жодних імен та прізвищ не наводиться). Далі — інформацію традиційно підхопили ЗМІ. Частина з них звернулись по підтвердження/спростування до адвоката Олега Сенцова Дмитра Дінзе та до Уповноваженої Верховної Ради з прав людини Людмили Денисової. Обоє відповіли коротко: “інформація неправдива”.
Вставимо своїх п’ять копійок. Перше - життя Олега Сенцова, власне, як і всіх інших незаконно засуджених в РФ українських громадян — безцінне! Рахувати в яку суму воно обходиться — як мінімум аморально. Друге — зацитуємо слова сестри Сенцова Наталії Каплан, яка просить не поширювати будь-яку інформацію про його можливе звільнення, оскільки “це все тільки шкодить ситуації”. Тема заручників і політв‘язнів не допускає неперевіреної «інформації заради інформації». Третє — пускаючи в маси неправдиву новину про нібито “смерть” Сенцова (дай йому Бог здоров’я), ми, журналісти, часом самі того не розуміючи, перетворюємо дуже серйозні і делікатні речі, речі з якими потрібно бути вкрай обережними, на звичайнісінький цирк. У гонитві за інформаційною бомбою, може, пора нам навчитися не сприймати все за чисту монету. Інакше нам не встояти проти роками напрацьованої ФСБшної практики вкиду фейків та провокацій.
Утім, повернімося до голодування Сенцова. Маємо два питання:
1. Як бути і що робити з уже згаданими інформаційними вкидами — Сенцов “помер”, Сенцова звільнили, він летить в Україну — котрі українські ЗМІ спочатку масово тиражують, а згодом спростовують?
Дмитро Бачевський, політтехнолог:
“Мета таких вкидів очевидна — зробити інформаційний фон навколо українського символу максимально "жовтим" та "попсовим”
Це добре відомо: режими, на зразок російського, можуть ефективно використовувати "вільну пресу" противника проти нього самого. Для цього достатньо лише генерувати потрібні інформаційні приводи та фейки, які потім будуть тиражуватися ЗМІ, що працюють за законами ринку та прагнуть першими доносити інформацію до своєї аудиторії. І, на жаль, сьогодні українські ЗМІ дуже часто виступають в якості несвідомих маріонеток Кремля.
Але на цей гачок потрапляють не тільки українські ЗМІ, а й поважні західні інформаційні ресурси. І прагнення повідомити сенсаційну новину та привернути до себе увагу аудиторії дуже часто перемагає не тільки професійні стандарти журналістики, а й громадянський обов'язок.
Що стосується конкретно ситуації з Сенцовим, то мета таких вкидів очевидна — зробити інформаційний фон навколо українського символу максимально "жовтим" та "попсовим". Саме так, зазвичай, відбувається десакралізація символів, понять та цінностей. Ще одна мета - перегодувати аудиторію масою фейкових повідомлень, які будуть потім спростовані і підірвуть загалом довіру та інтерес до теми Сенцова, перетворюючи ситуацію навколо нього на клоунаду. Тим самим знищується сакральна цінність його постаті для українського суспільства та демократичного світу в цілому. Як цьому протидіяти? Змусити ЗМІ у наказному порядку висвітлювати так чи інакше ті чи інші події — незаконно і недемократично і означатиме відхід України від європейських цінностей. Тому єдиний спосіб, який може використати держава для впливу та зміни інформаційного фону — вести більш активну власну інформаційну політику, генерувати більше чітких меседжів, новин, сенсів, які так само тиражуватимуться ЗМІ.
Сергій Рачинський, експерт Інституту демократії ім. Пилипа Орлика:
“ЗМІ піклуються не про свою аудиторію, а лише про позицію в рейтингу пошукових систем”
Тема заручників і політв'язнів перетворилася на сенсаційну "мелодраму" руками політиків, які традиційно використовують людські долі і трагедії для демонстрації власної "активності" і «патріотизму». Від них ця інформація потрапляє у ЗМІ – і виникає замкнене коло, коли журналісти вже пишуть не про події, які мали або мають місце, а про фейкові події – заяви політиків, їхні виступи, оцінки, прогнози, версії тощо. А ЗМІ піклуються не про свою аудиторію, а лише про позицію в рейтингу пошукових систем. З цією метою підхоплюються всі сенсаційні матеріали, незалежно від їх достовірності: важливо не поступитися конкурентам. Щодо репутації, то фактична незалежність ЗМІ від аудиторії дозволяє їм ігнорувати моральні і професійні принципи. Більшість матеріалів читачі відкривають за посиланнями із різних джерел, соцмереж тощо. Отже інтегрованого розуміння редакційної політики того чи іншого видання у читача не виникає. Він дуже часто і не звертає увагу на те, на якому сайті читає ту чи іншу новину.
2. Чи достатньо робить наша влада та світ чи можна, зрештою, зробити щось більше задля звільнення українських бранців з російських тюрем?
Надія Волкова, Центр стратегічних справ Української Гельсінської спілки з прав людини:
“Питання звільнення українських громадян з кремлівських тюрем монополізоване тими, хто не може його вирішити”
Дуже багато часу вже втрачено. Ми маємо пам’ятати, навіть, якщо станеться диво і Олега якимось чином звільнять, то на цей час почалися невідворотні процеси. Здоров’я Олега буде перманентно пошкоджено, а до якого ступеня, це залежить від України і від Росії. Звісно це питання ціни і це питання професійності переговорників. Кого залучає Україна? Які мотиви керують цими людьми? Є досвід Грузії, Нагірного Карабаху та інших, де створювались успішні переговорні групи, які витягали людей впродовж кількох років. У нас же це питання монополізоване. Так, у нас створено уповноважений орган при МінТОТ, але це не той рівень. Чимало людей в Україні вважають, що Захід нам щось винен. Але вони і так допомагають настільки, наскільки можуть, і ми маємо бути за це вдячними. А те, що ми звинувачуємо Захід в тому, що вони недостатньо роблять, то скажу так: спочатку треба оцінити, а чи достатньо робить Україна. Відповідь зазначена вище.
Марина Багрова, правник, член правління міжнародної спілки "Інститут національної політики":
“Звільнити Сенцова може тільки повернення до Будапештського формату”
Звільнення Олега Сенцова та інших громадян України, які перебувають по суті в російському полоні, можливе тільки після переформатування відносин між Україною, а також гарантами її територіальної цілісності, США, Великобританією, і формально Росією, шляхом повернення до Будапештського формату. Це питання глобальної геополітики та міжнародного права. Керівництво України, США і Великобританії зобов'язані приступити до переговорів у Будапештському форматі. Для виконання норм Будапештського меморандуму буде встановлена міра міжнародно-правової відповідальності Росії за свої дії, що спричинить суттєве посилення санкційного режиму. Оскільки санкції будуть спрямовані не на покарання якихось разових злочинів Росії, наприклад посилення бойових дій на сході України тощо, а на примус до виконання умов Будапештського меморандуму. Іншими словами, Україні для протидії російської агресії необхідно повернутися у міжнародно-правове поле, стати суб'єктом, а не об'єктом міжнародно-правових відносин. Це є запорукою звільнення з російських катівень не тільки Сенцова, але разом з ним і всіх інших українських бранців.
Сергій Рачинський:
“Кожний такий епізод – політична кампанія, а вона триває довго”
Коли йдеться про політиків, то вони в першу чергу використовують будь-яку ситуацію на користь собі. Тому немає сенсу очікувати від них ефективних кроків з метою швидкого вирішення проблем українців, які сидять в Росії. Кожний такий епізод стає політичною кампанією, а вони тривають довго. Значно ефективніше могли б бути зусилля гуманітарних організацій та, наприклад, церкви. Щодо Заходу, то вони вже зробили чимало. Останні розмови Макрона з Путіним, прохання Меркель, інших відомих людей, зокрема, кінематографістів у випадку Олега Сенцова, створюють ту атмосферу, в якій збільшуються шанси на вирішення проблеми. В Україні, на жаль, немає практики незалежної громадянської дипломатії, коли відомі люди могли б ініціювати активність в інших країнах. Вся подібна діяльність тотально "одержавлена", а отже, має мізерний результат.
Опитав Мирослав Ліскович, Київ
