2 серпня. Пам’ятні дати

2 серпня. Пам’ятні дати

Укрінформ
Цього дня християни східного обряду вшановують пам’ять пророка Божого Іллі (ІХ ст. до Різдва Христового).

З давньоєврейської ім’я Ілля перекладається як «Ягве – мій Бог». У Біблії (в книзі Царств) існує чотири епізоди, пов’язаних з Іллею, які умовно можна назвати «Посуха і змагання на Кармелі», «Ілля на Синаї», «Виноградник Навуфея» та «Вознесіння Іллі». Згідно з переказом пророк не помер, а був взятий на небо «вогняним вихорем на колісниці з вогняними конями». В українців це свято з давніх давен було вельми шанівне й пов’язане з аграрною магією. Прообразом Іллі став дайбозький Перун, як покровитель грому та блискавок. На Херсощині його називали «громовим святом» або «святом грому». Цього дня намагалися не працювати, навіть не ходили на полювання, боячись гніву Іллі, котрий може того, хто не святкує, вдарити блискавкою. Від Іллі починаються горобині ночі та характерний для серпня активний зорепад. Одні вважали: якщо зірка падає і згоряє, то «відьма підхопила її і сховала у глечик». Інші стверджували: коли зоря залишає по собі довгий пучок світла, то «це Україна втрачає дівчину». Традиційно з Іллею закінчувалися жнива. Прислів’я свідчать: «Жнива кінчаються – осінь починається» або «У цей день до обіду літо, а по обіді – осінь». Після Іллі дітям не дозволялося купатися у водоймах, оскільки ночі ставали прохолодними, й вода помітно вистигала. Пророка Божого Іллю вшановують не тільки в християнстві, але й в іудаїзмі (пророк Іліях, предтеча Месії) та в мусульманстві (там він відомий під ім’ям Ільяс). Войовничого пророка Іллю вважають своїм небесним покровителем повітряно-десантні війська.

Сьогодні Міжнародний день голокосту ромів, який відзначається в Україні відповідно до Постанови Верховної Ради від 8 жовтня 2004 року. Саме в цей день у 1944 році нацисти в концтаборі Аушвіц-Біркенау (Освенцим) влаштували так звану «Циганську ніч», знищивши більше 20 тисяч ромів. Остаточне число загиблих під час репресій не встановлено. Загалом за роки Другої світової війни нацисти, здійснюючи расистську політику етноциду, вивезли з окупованих країн і спалили в концтаборах близько 500 тисяч ромів. Немало їх було знищено під час війни і в Україні: в таборах примусової праці, місцях кочування, в ході каральних операцій. Найбільш численних втрати зазнали роми, які проживали у Києві, на території Криму, Закарпатській, Вінницькій, Одеській, Сумській, Черкаській та інших областях нашої держави.

Ювілеї дня:

130 років від дня народження Костя Буревія (справж. – Костянтин Степанович Буровій; 1888–1934), українського письменника, публіциста, театрознавця. Як зазначив Юрій Лавріненко у своїй праці «Розстріляне відродження», «…Кость Буревій – людина трьох різних життів. Перше життя було типовим життям «всеросійського» професіонального революціонера-підпільника, активного діяча, а потім і члена ЦК найстаршої російської партії соціалістів-революціонерів (1903–1922). Це життя дало Буревію 68 царських і одну більшовицьку російську тюрму, три заслання на Північ і в Сибір та втечі з них, туберкульоз і десятки операцій кістки. Друге життя (1923–1934) – це життя видатного діяча Розстріляного Відродження. Воно дало йому нові злидні і переслідування, але повернуло йому його Україну, дало найвищу втіху будувати, творити непроминальні вартості. Третє життя Костя Буревія – це життя містичного Едварда Стріхи, що народився 1927 року, але не вмер і досі, бо записало Буревія до невеличкої в історії світової літератури групи найліпших майстрів пародії і літературної містифікації. Друге і третє життя можна розглядати як одно, що тривало лише десять літ і що коштувало йому розстрілу, коли він мав лише 46 років і почав семимильними кроками наздоганяти втрачений час…» Кость Буревій народився в надзвичайно бідній родині, а тому зміг закінчити лише сільську чотирирічку. Дальшу освіту він здобув самотужки, переважно на каторзі та в тюрмах. Там він вивчив польську та французьку мови. Вперше звернув на себе увагу Буревій книжкою «Європа чи Росія. Шляхи розвитку сучасної літератури». У 1929 році він переїхав до Харкова і показав себе як першорядний знавець і критик театру, літератури, мистецтва (видав монографії «Три поети» (про творчість Павла Тичини, Михайля Семенка, Валер’яна Поліщука), «Амвросій Бучма», редагував монографії про художників Самокіша, Дмитра Левицького та театральні мемуари Саксаганського, Кропивницького, Садовського та ін.). Кость Буревій є автором пародій «Зозендропія», «Хами», «Мертві петлі», «Овечі сльози», історичної драми «Павло Полуботок». 13–15 грудня 1934 року виїзною сесією Військової колегії Верховного Суду СРСР у Києві за звинуваченням «в організації підготовки терористичних актів проти працівників Радянської влади» Кость Буревій був засуджений до розстрілу. Вирок виконано 15 грудня 1934 року. По цьому процесу проходило 37 осіб, із них 27 – розділило долю Буревія. З-поміж жертв – письменники Олекса Влизько, Григорій Косинка, Іван Крушельницький, Дмитро Фальківський.

95 років від дня народження Шимона Переса (1923-2016), дев’ятого президента Держави Ізраїль, лауреата Нобелівської премії миру (1994).

86 років від дня народження Пітера О’Тула (1932-2013), британського актора театру і кіно. Знімався у фільмах: «Як вкрасти мільйон», «Лоуренс Аравійський», «Беккет», «Ніч генералів», «Правлячий клас», «Мій улюблений рік», «Троя», «Останній імператор», «Супердівчина», та ін. Грав у театрі шекспірівський репертуар. Вісім разів був номінований на «Оскар», але отримати престижну нагороду акторові не вдавалося. Лише в 2003 році він був удостоєний почесного «Оскара» за видатний внесок у розвиток кіномистецтва. Останньою кінороботою актора є роль у стрічці «Катерина Александрійська», яка вийшла на екрани в серпні 2014 року.

Роковини смерті:

42 рік з дня смерті Фріца Ланга (1890-1976), німецького і американського кінорежисера, культової постаті світового кінематографа, одного з «найбільших архітекторів кіно» (саме так його назвав відомий історик кіно Жорж Садуль). Працюючи у Німеччині, зняв фільми «Зморена смерть», «Нібелунги», «Доктор Мабузе – гравець», «Метрополіс». Після приходу до влади нацистів емігрував до США (1935), працював у Голлівуді, поставив антирасистський фільм «Шаленство», антифашистські кінострічки «Полювання за людиною», «Міністерство страху» і «Кати теж помирають» (знятий спільно з Бертольтом Брехтом) і ряд кримінально-пригодницьких фільмів. З 1958 року – знову у Західній Німеччині, де зняв нові версії фільмів «Ешнапурський тигр» та «Індійська гробниця». Фріц Ланг досяг значного успіху у німому кіні, спромігся повторити його і в звукових фільмах. Його всесвітньо відомий (і пророчий) фільм «Метрополіс» (1927) - найдорожчий за всю історію німецького кіно (бюджет склав 5 мільйонів рейхсмарок і майже розорив провідну кіностудію УФА), надзвичайно розширив межі кінематографії та справив чималий вплив на її подальший розвиток. Кінострічка публіці не сподобалася, була знята з екранів та немилосердно порізана; упродовж багатьох років авторська версія вважалася втраченою. Відновлення кіношедевра відбулося лише після Другої світової війни, у 60-х роках. У 2001 році Фонд Мурнау на основі всіх відомих варіантів випустив версію «Метрополіса», яка вважалася максимально наближеною до авторської та була включена в список ЮНЕСКО «Пам’ять світу» — своєрідне зібрання еталонів духовної та матеріальної культури людства. У 2008-му році в архіві Музею кіно в Буенос-Айресі несподівано було віднайдено справжню повну авторську версію «Метрополіса». «Образ людини потребує… певної гіперболізації під час зображення її почуттів і учинків навіть тоді, коли сама вона жалюгідна і дрібна. Цей образ потребує п’єдесталу стилізації, так само, як цього потребували минулі сторіччя. Адже пам’ятники ніколи не ставлять на голий асфальт: їх підіймають над головами перехожих…» - таким було мистецьке кредо неперевершеного і ні на кого не схожого Фріца Ланга.

21 років із дня смерті Вільяма Берроуза (1914-1997), американського письменника, «хрещеного батька» покоління бітників. Автор скандального роману «Голий сніданок», написаного у марокканському Танжері і надрукованого 1959 р. у Парижі видавництвом «Олімпія». У США книга була заборонена і з’явилася лише три роки потому після рішення Верховного суду. Том Вейтс досить вдало характеризував Берроуза: «…Він начебто Марк Твен, що стоїть у чорному світлі». Були й інші прізвиська: пекельний дідусь, літературний кримінальник, людина-невидимка. Як би там не було, але створена Берроузом субкультура вийшла за межі слова. Він був культовою постаттю: то знімався у Гаса ван Сента, то співав разом з Куртом Кобейном. Девід Боуі влаштовував паломницькі тури в Танжер де в останні роки мешкав автор «Голого сніданку». Він не дожив три роки до свого 90-річчя.

Приєднуйтесь до наших каналів Telegram, Instagram та YouTube.

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-