Франція гаджети у школах заборонила. А Україна?
Днями французький парламент остаточно ухвалив законопроект про заборону використання гаджетів у молодшій та середній школі. Щоправда, в законі уточнюється, що може бути виняток, якщо гаджети потрібно буде використати з освітньою метою. Таке нововведення обіцяв у своїй передвиборній кампанії Еммануель Макрон, і вже з вересня цього року воно вступить у дію. Схоже, що така ініціатива французьких високопосадовців пов'язана із новим світовим трендом, який отримав назву “цифровий детокс”. Він означає свідому відмову від гаджетів на певний проміжок часу, щоб зануритися у якусь справу або відпочити від зовнішнього світу, сконцентрувавшись на собі. А все через те, що все більше користувачів високих технологій визнають свою залежність від гаджетів, а дослідники говорять про загрозу депресії та інші негативні наслідки через їхнє надмірне використання. З іншого боку, здається, що у сучасному світі, який зрушив з місця саме за рахунок розвитку технологій, ну не можна обійтися без гаджетів і знань про те, як найефективніше їх використовувати, щоб і спростити собі життя, і пізнавати світ. Відтак Укрінформ з'ясовував, чого більше – шкоди чи користі від використання гаджетів у школах.
Але для початку трішки антиутопії про гаджети...
Два роки тому одна з найбільших американських газет New York Post опублікувала статтю з гучною назвою “Цифровий героїн”: як гаджети перетворюють дітей на психотичних наркоманів” (її переклад з англійської можна прочитати тут). У статті наводиться історія із життя однієї сім'ї, коли мама придбала шестирічному сину айпед, аби той користувався ним для навчання у школі. Та згодом хлопець активно захопився грою «Майнкрафт», і однієї ночі мати зайшла до його кімнати і з жахом побачила, як він сидів не рухаючись, упавши у кататонічний ступор, водночас як поруч лежав айпед. Автор статті, доктор Ніколас Кардарас – експерт із різних видів залежності, виконавчий директор однієї з найбільших у США реабілітаційних клінік – Dunes, пише, що процес одужання від такої залежності зайняв багато зусиль і часу, але через чотири роки стан хлопчика покращився і тепер він навчився користуватися гаджетами в міру. Звісно, такі моторошні історії зустрічаються у нас не дуже часто. Але це яскравий приклад того, що шкода від надмірного використання гаджетів – не є надуманою проблемою. Не дарма ж інженери Кремнієвої долини віддають своїх дітей учитися до вальдорфських шкіл, які не використовують у навчанні високі технології.
Психологи: від гаджетів страждають стосунки дітей, уважність та відповідальність
Батьки учнів однієї із ужгородських шкіл і собі вирішили відучити дітей від телефонів – принаймні на час уроків, про що розповіли в ТСН. Діти здають гаджети у сейф перед уроками, і забирають назад, коли навчання в школі вже закінчилося. На перервах тепер грають в шахи, класики та інші рухливі ігри, а ще – більше спілкуються. Учителі ж говорять, що діти стали краще вчитися і висловлювати свої думки, і збираються запровадити таке правило по всій школі. Взагалі ж дослідники і навіть самі батьки зараз говорять про те, що під впливом гаджетів у дітей виникає від них залежність, а до того ж погано розвиваються навички спілкування з іншими, адже замість живого спілкування – лайки і короткі повідомлення в соцмережах.
Зокрема Марина Дворник, психолог і старший науковий співробітник лабораторії соціальної психології особистості Інституту соціальної та політичної психології НАПН України в коментарі Укрінформу говорить, що існують дослідження, що підтверджують менші вміння у формуванні стосунків у людей, які забагато користуються гаджетами: “Люди ставляться одне до одного формальніше і менш уважно. Крім того, дослідженнями доведено, що концентрація уваги загалом в них також слабша, і вони стають значно неуважнішими”.
Її колега з Інституту, соціальний психолог та психотерапевт Володимир Савінов, додає, що психологічна залежність від гаджетів має дві негативні сторони. “По-перше, це ілюзія причетності, можливості вирішувати справи легко, без справжнього занурення у ситуацію та відповідальності за неї. Звичайно, канал комунікації вже менше має значення, можна дуже серйозно ставитись і до особистих постів у фейсбуці, але цей пост, хоча й цілком особистий та серйозний, він не є часто справжньою відповідальністю за свої слова. І ця залежність живиться оцією ілюзією причетності, легкістю.
По-друге, це поверховість спілкування, коли не лише не бачиш у вічі свого співрозмовника, а можеш відірватись від нього, знайшовши будь-який привід. Це дає певну свободу особистості, бо свобода полягає як раз у відтермінуванні реакції. Але коли цю свободу створюєш не ти, а умови системи комунікації, це погано. Тому думаю, що вчителям дійсно буде легше, якщо учні будуть полишати смартфони та інші гаджети на час живого спілкування та занурення у будь-який предмет. І навчання буде ефективнішим, оскільки концентрація на чомусь серйозному і глибокому набагато важча, ніж ковзання по інформаційних стрічках. Крім того, відволікаючись від звичного спілкування, діти матимуть нагоду до розвитку волі, концентрації, кращого розуміння стосунків”, – говорить соціальний психолог.
Освітяни: гаджети допоможуть вчитися, якщо користуватися ними з розумом
Але сучасні освітяни кажуть, що повністю відмовлятися від гаджетів дітям не варто. Головне – навчити їх розумно користуватися високими технологіями, щоб діти не витрачали час марно, але розуміли, як саме гаджети можна використовувати на користь навчанню.
Такої думки приміром, Микола Скиба, експерт освітнього напрямку Інституту майбутнього. Він говорить, що з грамотним підходом до своєї справи будь-який пристрій, смартфон чи планшет, лише допомагатиме у навчальному процесі. «Низка виробників навчального дослідницького обладнання постійно випускають розширення для різних типів смартфонів. Наприклад, до айфону одягається окуляр, і можна спостерігати за небом, розглядати поверхню місяця чи сузір’я. Є додатки, які дозволяють визначати хімічний склад речовин – це практично як лабораторія під рукою. Або ж існує додаток, який дозволяє просто навести камеру на рослину і отримати всю інформацію про неї у спливаючому вікні. Коли педагог володіє всіма цими інструментами, то він може навчити і дітей використовувати смартфон не просто для ігор чи нескінченних чатів, а власне для пізнання», – каже Микола Скиба. Експерт наголошує: якщо дитині не прищеплювати таку культуру в школі чи в родині, то діставши свій смартфон, діти використовуватимуть його в «дикий» спосіб. А коли вони отримують відповідні завдання – то смартфон не сприйматиметься як просто іграшка. «Про негативні речі від використання гаджетів забувати не слід, – додає Микола Скиба, – але думаю, простими заборонами це не подолати».
Він також відмічає, що приклад ужгородської школи, де діти стали краще вчитися без гаджетів, може бути короткочасним результатом. «Якщо ми як цивілізація все більше входимо у світ цифрових інформаційних технологій, то навряд чи можна заховатися на якомусь острові, де їх не буде. Тому думаю, що потрібно навчати принципів використання таких пристроїв і з ними досягати, можливо, ще кращого результату. Діти може і стали краще вчитися і спілкуватися відносно періоду критичного використання гаджетів, але чи стали вони від того більше знати – тут є питання», – підсумовує освітній експерт.
Ярина Вишенська, арт-директор в освітній анімаційній студії Necessary Education розповідає, що команда анімаційної студії часто працює з учителями, розповідаючи про методики змішаного навчання (онлайн+оффлайн), але при цьому також відмічає важливість культури їхнього використання.
«Наші ролики (короткі 2-3 хв, які розглядають одну конкретну тему) адаптовані до невеликих гаджетів. Як не крути, а вони стають основним джерелом інформації. Гадаємо, що краще їх перетворювати на корисний інструмент і пояснювати, в яких випадках вони шкодять.
До прикладу, зараз працюємо над циклом коротких мультиків з математики. Можливість витягнути на уроці телефон і подивитись відео разом з учителем, проаналізувати побачене, полегшує сприйняття інформації.
Все у світі розвивається. Отже й навчальна програма має геймікуватись, і з використанням гаджетів зокрема. Вони допомагають проводити індивідуальну роботу та рятують в ситуаціях, коли школа не забезпечена інтерактивною дошкою в кожному класі. Як не крути, а вчитель в усному форматі з книгою в руках не може передати інформацію так, як це було б з використанням відео, звуків, 3D-моделей», – говорить Ярина Вишенська.
Тарас Павлов, освітній тьютор, вчитель-методист альтернативної школи "Papaya", розповідає, що у школі, де він працював останній рік, було правило "цифрового детоксу", яке самі ж учні і прийняли. На початку навчального дня вони "паркували" всі свої гаджети, але мали можливість в будь-який момент скористатись ними в навчальних цілях.
Але він говорить, що повністю позбавляти дітей гаджетів під час навчання у школі не слід. «Очевидно гаджети шкідливі, оскільки постійно відволікають дітей від основного процесу. Конкурувати вчителі з триліардною індустрією мобільних ігр не здатні. І все ж користі від гаджетів значно більше – в Інтернеті безліч інформації, а на кожну бездумну розважальну гру є навчальна. Просто ж заборони не працюють, якщо вже боротися з явищем – то просвітництвом і підвищенням кваліфікації вчителів”, – вважає Тарас Павлов.
Отож, схоже, що оскільки майбутнє не можливе без використання гаджетів, то і категорично відмовлятися від них дітям не слід. Наразі і вчителям, і батькам потрібно власним прикладом, а не заборонами, привчати дітей до культури використання сучасних технологій, щоб у майбутньому діти не стали їхніми заручниками. Соціальний психолог Володимир Савінов підкреслює: у майбутньому гаджети будуть конкурентами людей, але ними треба володіти, а не просто користуватися. А для цього важливо не програти машинам у інтелектуальній конкуренції в майбутньому. “Тому варто розвивати у собі суто людські якості, до яких машини не матимуть доступ в осяжному майбутньому. А лише у “спілкуванні” з машинами, як можна знайти і розвинути в собі те, що вони не вміють?.. Сам контент для машин створюватимуть люди за рахунок своїх якостей, таких як креативність, емпатія, винахідливість, художня творчість... А для всього цього треба вміти концентруватися й занурюватись у предмет, що “машини” не дозволяють дітям робити, певним чином принижуючи авторитет вчителів. Та й інтелект деградуватиме, якщо ним не користуватися. Якщо люди цього не усвідомлюватимуть і не робитимуть, то самі стануть мобільними додатками, застосунками до смартфонів” – влучно наголошує психолог.
Юлія Горбань, Київ
