25 червня. Пам’ятні дати

День встановлений у 2010 році згідно спеціальної резолюції, прийнятої державами-членами Міжнародної морської організації (ІМО) на конференції в Манілі. Це професійне свято всіх людей, пов’язаних з морем, передусім, моряків торгових флотів. За статистикою, майже 80% світової торгівлі здійснюється за допомогою понад півтора мільйона спеціалістів морських професій.

Цьогоріч Міжнародна морська організація з нагоди Дня моряка привертає особливу увагу до проблеми добробуту моряків та особливо психічного здоров'я. Інформаційна кампанія, розгорнута на підтримку цієї теми, спрямована на боротьбу зі стресом та іншими проблемами, що впливають на психічний стан моряків. Разом з тим, кампанія буде намагатись висвітлювати та демонструвати найкращі практики та належні приклади з подолання цих проблем, щоб зробити їх більш широко відомими.

Ювілеї дня:

166 років від дня народження Антоніо Гауді (1852-1926), іспанського (каталонського) архітектора. Все життя жив і працював у Барселоні, тому сьогодні ім’я Гауді стійко асоціюється з цим містом, так само, як і однойменний футбольний клуб. Гауді є автором найзнаменитішого іспанського довгобуду – собору «Саграда Фамілія» (храм Святого Сімейства) – нині одного з найвідвідуваніших визначних місць Барселони. 7 листопада 2010 року собор був освячений папою Бенедиктом ХVІ, але храм продовжують будувати (через наплив туристів з усього світу роботи гальмуються). Завершити грандіозну споруду планують до 2026 року – майже через 150 років після початку будівництва. За своє життя Гауді встиг збудувати 17 будівель, 7 із яких входять до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. В школі архітектури про нього казали: «Це або божевільний, або геній». Як виявилося з часом – беззаперечно геній. Серед фанатичних шанувальників творчості геніального каталонця був і Сальвадор Далі. Гауді загинув випадково: йшов на будівельний майданчик і потрапив під трамвай. Неохайно одягненого старого без документів і з порожнім гаманцем довго не хотіли відвозити до лікарні. Попри те, що Гауді будував запаморочливо красиві будівлі – він був відлюдником і аскетом. Коли не було грошей на будівництво його дітища, храму Святого Сімейства, він ішов на вулиці Барселони і просив милостиню. Нині каталонці його обожнюють.

111 років від дня народження Арсенія Олександровича Тарковського (1907-1989), російського поета, перекладача, батька кінорежисера Андрія Тарковського. Народився в Єлисаветграді Херсонської губернії (нині Кропивницький). Його батько – Олександр Карлович, був вихованцем Івана Карповича Тобілевича (Карпенко-Карого), одного з корифеїв українського національного театру, чоловіка сестри Надії Карлівни. Дитинство і юність Арсенія Тарковського минули в Україні (багато мандрував, голодував, перепробував чимало різних професій). З 1923 року – в Москві. Учасник Другої світової війни. «У детей должно быть золотое детство. У меня оно было… Меня очень любили. Мне на день рождения пекли воздушный пирог. Вы, наверное, даже не знаете, что это такое?.. И прятали его в чулан. А я туда однажды пробрался и стал отщипывать корочку по кусочкам. Вошел папа, взял меня на руки и стал приговаривать: «Это у нас не Арсюша, это зайчик маленький…» Я очень любил отца. И брата Валю», - згадував поет. Арсеній Тарковський часто писав про своє дитинство, особливо, коли ставало геть зле, коли немилосердно давило життя, тоді він наче пірнав у глибокі теплі води далекого минулого.

55 років від дня народження Джорджа Майкла (1963-2016), відомого британського співака. Головним хітом Джорджа Майкла, що й нині є одним із символів Різдва, стала композиція Last Christmas, виконана співаком у 1986 році ще у складі дуету Wham. Джордж Майкл народився в Лондоні в сім’ї кіпрських емігрантів. Його справжнє ім’я Георгіос Кіріякос Панайоту. Свою музичну кар'єру почав в 1980-х роках в складі дуету Wham, а після розпаду групи почав виступати сольно. Загалом за час співочої кар'єри Джордж Майкл випустив шість сольних альбомів, тричі отримував статуетку Brit Awards, двічі ставав кращим британським виконавцем, чотири рази MTV Video Music Awards, чотири рази Ivor Novello Awards, тричі American Music Awards і тричі Grammy.

Роковини смерті:

196 років з дня смерті Ернста Теодора Амадея Гофмана (1776–1822), видатного німецького письменника-романтика, музичного критика, диригента, композитора, художнього декоратора і юриста. Автор збірок новел і повістей «Фантазії в манері Калло», «Нічні оповідання», «Серапіонові брати», повістей-казок «Малюк Цахес на прізвисько Ціннобер», «Володар бліх» та ін., романів «Еліксир диявола», «Життєва філософія кота Мура…», а також однієї з перших романтичних опер «Ундіна». За життя Гофман мав досить дивну славу: його називали «спіритом», «візіонером», «екстатиком», а іноді й просто «божевільним» (майже так само як і Паґаніні). Досить принизливі оцінки його творам давали Ґете і Геґель, Людвіґ Берне і Вальтер Скотт (хоча серед шанувальників були Гейне і Бальзак). Утім, з часом стало зрозуміло, що Гофман – блискучий і поза будь-яким сумнівом оригінальний письменник. У німецькому романтизмі не було художника більш складного і суперечливого і разом з тим більш своєрідного, аніж Гофман (хіба що Клейст). Гейне казав про Гофмана, що «…то був чарівник, котрий перетворював людей у диких звірів, а останніх – навіть у радників прусського королівського двору». До того ж, він був не лише всебічно обдарованим художником, але й відмінним юристом (про що викарбувано на його могильному камені) – хоча роботу свою Гофман ненавидів, порівнюючи її зі скелею Прометея і в’язницею. Творчість Гофмана надихнула на дивовижні твори таких композиторів як Ваґнер, Чайковський, Оффенбах, Шуман. До постаті німецького митця звертався й наш Микола Бажан у поемі «Гофманова ніч» (1929).

21 рік з дня смерті Жака Іва Кусто (1910-1997), французького океанографа, винахідника, зачинателя підводних досліджень і кінозйомок, фотографа, режисера. Спільно з Емілем Ганьяном у 1943 році розробив і випробував акваланг. Автор багатьох книжок і документальних фільмів. Найвідомішою книжкою Кусто є «У світі безмовності» (1953), за якою у 1956 році самим Кусто та Луї Малем було знято однойменний фільм, який здобув не лише «Оскара», але й «Золоту пальмову гілку» Каннського кінофестивалю, ставши таким чином єдиним (до 2004 року) документальним фільмом-призером серед художніх фільмів. Стрічка, знята півстоліття тому, не втратила своєї чарівності й понині. Прикметно, що в юності Кусто мріяв про небо, хотів стати льотчиком. Але травма, яку він отримав під час автомобільної аварії, одразу ж усе перекреслила. Тоді він обрав море. Або навпаки. «Чому я люблю море? Це фізичне. Коли я занурююсь, то відчуваю себе ангелом. Я невагомий». Завдяки Кусто людство впритул наблизилось до «блакитного континенту», дізнавшись багато чого нового й цікавого про таємниці Світового океану.