24 червня. Пам’ятні дати

В Україні молоддю вважаються особи віком від 15 до 34 років. На сьогодні таких осіб у нашій країні близько 11 млн. Останнім часом загальна чисельність населення України зменшується, так само скорочується і кількість молоді. Молодь в Україні «старіє» – більш численними є вікові групи 30-34-річних і 25-29-річних, народжених ще до зниження демографічних показників, аніж наймолодших представників молодіжного контингенту – їх майже на мільйон менше. Частка молодих городян становить 70%, у сільській місцевості вона близька до 27%. У абсолютному вимірі найбільше скорочення молодіжного контингенту в Україні протягом останніх 15 років відбулось у східних промислових регіонах нашої країни – Донецькій, Дніпропетровській, Луганській областях. У Києві навпаки, молоді побільшало. Найбільш привабливими щодо життєвих перспектив і можливостей трудової реалізації для молоді є Київ, а також Харків та Одеса. Прикметно, що українська молодь раніше і частіше реєструє шлюб, аніж її ровесники в більшості країн Європи, але останнім часом спостерігається тенденція до більш пізніх шлюбів. У пріоритеті цінностей української молоді перше місце, попри всі соціальні й економічні зміни, займає сім’я та сімейні цінності (99,4%). За даними Інституту стратегічних досліджень, у молодіжному середовищі спостерігається ефективна та цілеспрямована громадська самоорганізація у неформальних об’єднаннях та рухах. Найяскравішим підтвердженням цієї тенденції стали протестні акції наприкінці 2013 – початку 2014 року. Саме молодь та студентство були однією із найактивніших і послідовних рушійних сил Революції гідності. Завдяки їх безкомпромісній боротьбі вдалося відстояти незворотність демократичних перетворень в Україні та її євроінтеграційний вибір.

В Канаді – День Жана-Батиста (Іоанна Хрестителя), якого вважають небесним покровителем франкоканадців. Це головне свято давнього канадського міста Квебек – колиски французької цивілізації на північноамериканському континенті, столиці однойменної канадської провінції. Квебек був заснований французькими переселенцями в 1608 році на чолі з мандрівником і гідрографом Самюелем де Шампленом, який стане згодом першим губернатором Нової Франції (так тоді називали Канаду). У 1665 році у місті було лише 70 будинків і мешкало 550 чоловік, переважно представників різних релігійних груп. Нині у місті живе понад 500 тисяч мешканців, переважно франкомовних (тільки 1,5% жителів розмовляють англійською мовою); Квебек є одним із найбільш економічно успішних міст Канади після Калгарі, Едмонтона і Саскатауна, у ньому найнижчий рівень безробіття і найнижчий рівень злочинності по всій країні, а ще його по праву називають «Містом театрів». День Жака-Батиста є національним святом і офіційним вихідним днем у Квебеку. Це свято, яке радше можна назвати фестивалем франко-канадської культури, відзначають і в інших провінціях Канади, а також у США. Відзначається з 1636 року.

Ювілеї дня:

145 років від дня народження Івана Матвійовича Стешенка (1873–1918), відомого українського громадсько-політичного діяча, літературознавця, педагога, письменника. Родом з Полтави. Закінчив історико-філологічний факультет Київського університету. Викладав у Фундуклеївської гімназії. У Києві познайомився з родинами Старицьких, Лисенків і Косачів, брав активну участь у літературному гуртку «Плеяда». З 1900 до 1905 року Стешенко друкувався в багатьох галицьких часописах і журналі «Киевская Старина»; після 1905 разом з однодумцями видавав гостросатиричні журнали «Шершень» і «Ґедзь», а пізніше у 1913 організував і редагував двотижневик «Сяйво». У 1917 році Стешенко виступив одним із організаторів Української Центральної Ради, керував роботою шкільної і редакційної комісій УЦР, входив до складу Малої Ради. В 1917-1918 він очолював рух за українську школу, здійснював керівництво діяльністю Товариства поширення шкільної освіти в Україні. З червня 1917 призначений генеральним секретарем освіти. Перебуваючи на цій посаді, Стешенко досить рішуче проводив українізацію шкільництва, сприяв виданню українських підручників і навчальних програм, організації українських гімназій та курсів українознавства. Поряд з тим Стешенко підкреслював потребу повної справедливості відносно всіх національних меншин в Україні, «права яких повинні бути пошановані автономією України». Підтвердженням цих слів служила поява в Україні державних єврейських шкіл. Але, не дивлячись на це, шовіністичні кола постійно звинувачували Стешенка в «примусовій українізації міст». Після відставки кабінету Володимира Винниченка працював головним інструктором Міністерства освіти. У липні 1918 року був застрелений невідомим на вокзалі у Полтаві, куди він приїхав для підготовки до лекційних занять.

121 рік від дня народження Івана Макаровича Лютого-Лютенка (отаман Гонта; 1897-1989), військового та громадського діяча, підприємця, мецената. Старшина Запорізької дивізії, повстанський отаман Холодного Яру (1919–1922); військові звання – сотник Армії УНР. З 1947 року – в діаспорі. Жив у Мюнхені, в Марокко, США. Брав активну участь у церковних і громадсько-політичних організаціях, багато жертвував на українські та американські інституції, а також на Українську церкву. Народився Іван Лютий-Лютенко на Звенигородщині. Закінчив чотирикласну земську школу, гімназію в Москві та Омську школу прапорщиків. Учасник Першої світової війни. Старший унтер-офіцер 8-го Московського гренадерського полку. Лютневу революцію зустрів на посаді помічника командира 12-ї роти 290-го полку російської царської армії, що дислокувався в Черкасах. У 1918 році у складі Армії УНР брав участь у боях проти більшовиків. За Директорії Лютий-Лютенко був призначений командиром 25-го Черкаського куреня, що дислокувався у Смілі. Служив у Запорізькій дивізії під командою Олександра Загродського, старшина 3-ї Запорозької дивізії (до літа 1919). З 1919 року – в повстансько-партизанському русі. Спочатку очолив загін звенигородських повстанців, сформований Семеном Гризлом. В різні часи загін складався з 500–800 козаків та старшин. Отаман Холодного Яру. За деякими джерелами, на нараді в с. Матвіївці наприкінці осені 1921 року його було обрано Головним отаманом Холодного Яру. Можливо, Головним отаманом Холодного Яру він був короткий час і радше формально, оскільки відразу після обрання відійшов на Звенигородщину, а головні сили холодноярців під проводом Пилипа Хмари і Ларіона Загороднього провели окрему нараду, на якій вирішили пробитися на захід, до Польщі чи Румунії. У березні 1923 емігрував до Польщі. Під час Другої світової війни допомагав землякам – військовополоненим Червоної армії. Багато українців за його сприяння було звільнено з концтаборів. 4 червня 1942 року заарештований гестапівцями. Відбув півроку тюрми в Любляні (Польща). Після Другої Світової війни жив у Мюнхені (Німеччина), згодом у Рабаті (Марокко). Пізніше переїздить до США. Автор книги «Вогонь з Холодного Яру» (Детройт, 1986).

31 рік від дня народження Ліонеля Мессі (1987), аргентинського футболіста, нападаючого футбольного клубу «Барселона», з 2011 року – капітана національної збірної Аргентини. Кращий бомбардир в історії «Барселони» і збірної Аргентини. Вважається одним з кращих футболістів сучасності й одним із кращих гравців за всю історію футболу. Народився в Аргентині, нині мешкає з родиною в Барселоні. У 13 років почав грати в молодіжній збірній «Барселони», у 17 – виступати за її основний склад. Відтоді разом з клубом виграв 8 титулів чемпіона Іспанії, чотири Ліги чемпіонів УЄФА, п’ять Кубків Іспанії, сім Суперкубків Іспанії, три Суперкубки Європи і три чемпіонати світу серед клубів. П’ять разів Мессі ставав найкращим бомбардиром Ліги чемпіонів і чотири – чемпіонату Іспанії. В 2005 і 2007–2013, 2015–2016 роках був визнаний кращим гравцем року в Аргентині. П’ятиразовий володар «Золотого м’яча», чотириразовий володар «Золотої бутси» (2010, 2012, 2013, 2017). Мессі встановив чимало рекордів – зокрема, 25 листопада 2014 року побив рекорд результативності в Лізі чемпіонів – 71 забитий м’яч. У квітні 2017 року він забив 500-й гол за «Барселону» в офіційних матчах і став першим гравцем в історії іспанського футболу, який здолав цю позначку за один клуб в офіційних зустрічах. В 2005 році дебютував за збірну Аргентини. Кращий бомбардир збірної Аргентини за всю її історію. З 2010 року Мессі – посол доброї волі ЮНІСЕФ, крім цього він заснував свою благодійну організацію - Фонд Лео Мессі, який підтримує доступ до медичного обслуговування, освіти і спорту для дітей.