Аркадій Бабченко «воскрес», аби ми нарешті повірили в себе

Аркадій Бабченко «воскрес», аби ми нарешті повірили в себе

Аналітика
876
Ukrinform
Кажете, що в спецоперації СБУ «вбивство Бабченка» забагато піару? Але що тут поганого для суспільної атмосфери в Україні, передусім?

Що й казати – ситуація прецедентів не має. Стільки людей щиро повірили у смерть російського журналіста, непримиренного ворога путінізму, стільки написано і сказано гірких і щирих слів… Відзначились і друзі, і просто знайомі, і вороги. Аркадій Бабченко ніби на власному похороні побував, почув, що люди про нього думають і як оцінюють його шлях і доробок. Вони все це сказали/написали… і тут – він живий! Виявляється, це була спецоперація СБУ, в якій він добровільно взяв участь. Зрозуміло, чому щирі друзі не демонструють публічно свого щастя: по відношенню до них особисто – так, це перебір, невідомо як після такого обійняти друга, сісти з ним за один стіл. Може, зрозуміють, може, це буде достатньо скоро, але не лише про друзів і близьких тут треба говорити.

Як зреагувало інформаційне поле в Україні? Дозволю тут собі певну тенденційність у відборі, бо тут вона необхідна. Заголовок: «Международные организации возмущены инсценировкой убийства Бабченко». Джерело – Страна.ua. «Киев опозорился на весь мир!» верещить сайт «Русская весна», цитуючи генерала ФСБ Джафарова.

Ну, з цими все давно ясно. Їм відповідати – це переходити на їх тон, чого не хочеться. Менш одіозні ресурси удають об’єктивність під виглядом оглядів зарубіжної преси, причому заголовки цих матеріалів по концентрації #зради явно переважають зміст. Наприклад: «Подарок для Кремля: что пишут мировые СМИ об "убийстве" Бабченко». Олівер Керол, московський кореспондент Independent, зокрема, наводить такий аргумент:«…Кремль тепер зможе називати Україну "казкарем" – мовляв, вся інформація, яку повідомляє Київ, відтепер буде ставитися під сумнів». Браво, колего! Ви демонструєте чудеса обізнаності! Можна подумати, що дотепер все, 100% того, що заявляла Україна в публічній сфері, не відкидалося Москвою в автоматичному режимі.

Не хочеться зловживати цитатами, не претендуємо і на повноту огляду, але поки що складається враження, що от на такому рівні аргументації і побудована вся критика операції українських спецслужб. Звісно, пишуть про це не лише «консерва «Кремлівська» і корисні ідіоти. Багато хто реально заскочений цим карколомним кримінально-політично-військовим сюжетом, «небаченим» за визначенням німецької Bild.

Ну, до подібного доведеться звикати і чим швидше – тим краще. Гібридною стала не лише війна, а і все наше життя. Що з тим робити? Міжнародне співтовариство має дістати щеплення від сучасних викликів онлайну. Людство серйозно хворе на цей безлад, можливість втручання будь-кого у будь-що, людство шукає ліки від цієї біди і знайде їх, можете не сумніватися. Мине якихось 10-15 років – і ви не впізнаєте світ, настільки зміниться у ньому все, аж до технології здійснення державою її функцій.

А поки що, наприкінці другої декади XXI століття і на другий день після «воскресіння Бабченка» багато хто жаліється: мовляв, стирається межа між правдою і вигадкою, падає довіра до ЗМІ і офіційних джерел. Так, стирається. Але чого же ви хотіли? Це і є гібридна війна, де руйнівна сила інформаційних операцій уже зрівнялася з силою класичної зброї, а буде час, він уже на підході, – і набагато переважить її. А от щодо «падає» - тут ситуація інша. Є люди, які вірять ЗМІ, і їх неможливо в принципі збити з цього налаштування, і є люди, які не вірять ЗМІ, що б вони їм не казали. Цих других – теж уже не переробиш. Звісно, певної «міграції» з однієї групи до іншої виключати не будемо, але загалом, в питанні довіри/недовіри до ЗМІ навряд чи «операція Бабченко» щось суттєво змінить.

Але в світлі гібридної війни зовсім інакше виглядають звинувачення, мовляв, це СБУ і українська влада загалом так «піаряться». Ну то й що? «Піаряться» - і правильно роблять, успіху і перемог їм на цьому шляху. Це життєво важливо для України, бо від атмосфери тотальної зневіри/зради у тому ж українському секторі ФБ уже важко стало дихати. Звісно, це позначається і на загальній атмосфері в країні.

Вся людська історія, якщо розібратися, побудована на дуже простих міфах, які з часом обростають «подробицями», але ці позитивні (героїчні, звинувачувальні, сентиментальні та ін.) міфи міцно тримають цілі народи в своєму полі необмежено довго. Подивіться, хоча б на радянську, з першого до останнього дня підтасовану на користь Сталіна та його кліки, версію історії Другої світової війни і оскаженілу віру мільйонів колишніх «радянських людей» у ці вигадки, мов у новий Закон Божий.

Міфу, для того, щоб він був ефективним, треба бути дуже простим, наочним. Історія з «вбивством Бабченка» – це саме той випадок. Звісно, СБУ треба тепер поступово і регулярно підкидати в інформаційне поле наступні «серії», бо одного відео затримання Г., якогось пузаня з лисинкою, надовго не вистачить. У цьому плані сьогоднішня заява про те, що завдяки операції вдалося добути якийсь втаємничений «Список 30-ти» - осіб, які були намічені для ліквідації слідом за Бабченком – це абсолютно адекватний поставленому завданню хід. Це ж яка інтрига! На тиждень-два, як мінімум, вистачить. А далі треба буде підкидати щось новеньке. І це – нормально. Аж поки на рівні підсвідомості у людей не утвердиться: українська спецслужба уже виросла з пелюшок, їй по силах будь-якої складності завдання, можете нею пишатися, не вірте брехні і зберігайте спокій.

Сергій Тихий, Київ

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-