Наш експеримент: лише у двох з п'яти столичних шкіл охорона спрацювала, як належить

Наш експеримент: лише у двох з п'яти столичних шкіл охорона спрацювала, як належить

Аналітика
1615
Ukrinform
Журналіст під виглядом “стороннього молодика” перевірив, як виконуються рекомендації щодо посилення безпеки в школах після нещодавніх масових отруєнь 

Упродовж двох тижнів, починаючи з 8 травня, країною прокотилася хвиля масових отруєнь дітей у школах. Черкаси, Дніпропетровська область, Миколаїв, Харків (детальніше про це ТУТ). Мережею гуляє чимало версій: від можливих ремонтних робіт у приміщеннях, потрапляння шкідливих речовин у каналізацію аж до отруєння токсинами газового балончика. Хоч би як там було, але питання про безпеку в школах постало гостро. Міністерство освіти і науки розіслало листи в обласні управління, в яких рекомендують ретельніше стежити за порядком у навчальних закладах: “Посилити охорону та обмежити доступ на територію закладів освіти осіб, які не беруть безпосередньої участі в освітньому процесі, а також посилити контроль за пропускним режимом, щоб не допустити пронесення до приміщень закладів освіти отруйних, вибухонебезпечних та інших предметів, що загрожують життю та здоров’ю”.

Відтак ми провели експеримент. Перед нами стояло завдання з'ясувати, чи зможе наш “сторонній молодик” - кореспондент Мирослав Ліскович - пройти до навчального закладу. Для тесту було навмання обрано п’ять шкіл Києва. На “справу” ми вирушили 24 травня о 12:00. Скажемо відразу - в те, що нам вдасться пройти в будь-яку школу, ми не вірили. Були впевнені, що нас “завернуть” у перших же дверях. Але реальність спростувала наші припущення.

Спеціалізована середня школа №53 (вул. Б. Хмельницького, 16/18)

Спеціалізована середня школа №53
Спеціалізована середня школа №53

Увійшовши в школу, журналіста зустрів суворий на вигляд охоронець, котрий попросив підійти до пропускного пункту. Турнікетів не було. На запитання “Як пройти до директора?” той відповів: “Запишіться в зошит і чекайте. Гляну чи є вона на місці”. Охоронець залишив свою відповідальну вахту і зник на цілих 10 хвилин. Поки його не було, журналіст не поспішаючи походив коридорами навчального закладу, встиг нарахувати шість камер відеоспостереження, заглянути у класи... Заради справедливості відзначимо, що коли він спустився, охоронець уже повернувся.

- Директор на заміні, урок веде. Якщо хочете — можете присісти на лавку і зачекати або прийти вже завтра, - сказав охоронець.

Спеціалізована школа №57 з поглибленим вивченням англійської мови (вул. Прорiзна, 19а)

Спеціалізована школа №57 з поглибленим вивченням англійської мови
Спеціалізована школа №57 з поглибленим вивченням англійської мови

Перед входом в школу (знамениту на весь Київ, колись тут працювала дружина комуністичного очільника України Володимира Щербицького) не було турнікетів, але стояв стіл, за яким чергували два охоронця. Журналіст включив диктофон і попрямував до них.

- Добридень! А ви куди? - запитали охоронці.

- До директора, - відповів журналіст.

Охоронці попросили кореспондента спочатку присісти на стілець, записатися в зошиті і зачекати. Поки один чоловік взявся кудись телефонувати, другий пильно спостерігав за кожним моїм рухом. На питання охоронця, що у мене в руках, з якого питання і чи можу показати документи, зізнаюся: в руках – диктофон, працюю журналістом в Укрінформі, а з директором хочу поговорити про заходи безпеки в школі.

- Так можна пройти? – питаю.

- Директор просить домовитися про зустріч на якийсь інший день.

Прямуючи на вихід, оглядаюся на 360 градусів. Майже в кожному куті — камера спостереження.

Спеціалізована школа №49 з поглибленим вивченням французької мови (вул. Ярославів Вал, 27)

Спеціалізована школа № 49 з поглибленим вивченням французької мови
Спеціалізована школа № 49 з поглибленим вивченням французької мови

Зайти до школи не склало труднощів: турнікетів там не було. Відтак журналіст жваво попрямував в глибини школи, але в цей момент з-за спини - жіночий крик: “Зупиніться! Ви куди?” Спочатку кореспондент намагався не звертати уваги і йти далі, але жінка не відступала. Довелося повернутися. Склавши руки в боки, немолода пані уважно просканувала його поглядом і знову перепитала “хто ти такий і куди так швидко намилився?”. Відповідь “з особистого питання до директора” успіху не мала. Жінка попросила підійти до пропускного пункту.

- Можна ваші документи?

- Я журналіст. Ось посвідчення. (До речі, каюсь, прострочене)

- Ага. В школі концерт. Вся дирекція там. Тому — приходьте завтра.

Поки журналіст забирав посвідчення, то одним оком побачив здоровенний 32-дюймовий монітор відеоспостереження. Власне, камери — 3-4 штуки — були помічені при вході та на першому поверсі.

Спеціалізована школа №82 ім. Т. Г. Шевченка (вул. М. Шпака, 4)

Спеціалізована школа №82 ім. Т. Г. Шевченка

Ані турнікетів, ані охорони. Журналіста при вході ніхто не зустрів, тому він спокійнісінько пройшов всередину. Пройшовся на кожному поверху. Щодо камер відеоспостереження, то вони скоріше за все відсутні (принаймні, журналіст не виявив жодної). Заглянув до кабінету, де йшов урок, зайшов у спортзал, запитав у дітей, де сидить директор. Показали. І тут почалося...

- Доброго дня! Можна поговорити з Наталією Вікторівною Сурмою (директоркою школи №82)?

- Це я. А хто ви і з якого питання?

- Я журналіст. І питань у мене як мінімум три: по-перше, де охорона, по-друге, наскільки часто в школу заходять сторонні особи, приміром, як оце я, по-третє, що ви можете сказати, Наталіє Вікторівно, про лист з рекомендаціями міністра освіти Лілії Гриневич щодо посилення заходів безпеки та охорони у школах через нещодавні випадки отруєння дітей газоподібними речовинами?

Директорка по-театральному витримала кількасекундну паузу, а потім “люб’язно” в увесь голос попросила журналіста залишити територію школи, слів при цьому не вибираючи: “Геть! Я сказала геть звідси! Як ви узагалі сюди потрапили? Ви порушуєте навчальний процес! Де охорона? Виведіть, виведіть його...” Я навіть, не встиг перепитати, при чому тут власне я, якщо в цей навчальний заклад можна пройти отак, будь-кому і без проблем.

На коридорі першого поверху журналіста зустріла літня жінка в синьому халаті (мабуть, прибиральниця), яка назвавшись пані Марією, провела його до “пропускного пункту”, а по факту — звичайного стола зі стільцем, де підперши голову уже сидів охоронець. На запитання, чому не зупинив, не запитав хто такий, шкільний “сек’юриті” відповів: “Коли ви зайшли мене не було, тому що я стежив за порядком в іншому місці. Якщо наступного разу надумаєте навідатися, то попереджайте заздалегідь”. Без коментарів.

Спеціалізована школа №73 з поглибленим вивченням української мови, літератури та українознавства (проспект Перемоги, 86)

Спеціалізована школа №73 з поглибленим вивченням української мови, літератури та українознавства

Вхід до приміщення школи, який був наглухо перегороджений турнікетом, виявився неприступним, як стародавня фортеця. Шанси журналіста мовчки проскочити “кордон” дорівнювали нулю. Цупка жінка-охоронець грізно поцікавилася, хто такий, куди прямує, а також попросила пред’явити “корочку”.

- До директора, ось посвідчення журналіста, - кажу їй.

- А з якого питання? Про розмову попередньо домовлялися? - і взялася комусь телефонувати.

Буквально через дві хвилини до журналіста спустився заступник директора з виховної роботи Віталій Скляр. На запитання щодо посилення охорони і безпеки чоловік відповів: “З рекомендаціями Міносвіти ознайомлені. Провели розмову з учнями, їхніми батьками, педагогічним колективом та охороною. Контроль посилили. Власне, у нашій школі з безпекою проблем ніколи не виникало”.

Що ж маємо у підсумку?

Беручи до уваги, що на експеримент могло вплинути безліч чинників, а також що випадкова вибірка з 5-ти київських шкіл не може розкрити загальної картини, результати експерименту нас здивували. Лише дві школи - №57, а особливо №73 - виявилися реально неприступними для стороннього. Там постійно ведеться відеоспостереження, при вході турнікети, а співробітники охорони ретельно і професійно стежить за порядком. Щодо двох інших - №49, №53 - то безпека дітей, котрі там навчаються залишає бажає кращого. Щодо школи №82 – то це, як кажуть, взагалі… Страшно навіть уявити, що коли б на місці журналіста опинився, приміром, якийсь диверсант, то він би легко зумів занести до школи балончик, ємність з отрутою або гранату.

Батьківські комітети оплачують, КМДА – збирається організовувати. А хто гарантії дасть?

В силу різних обставин (про розмову з директором треба домовлятися заздалегідь, директор зайнятий, він/вона на заміні, приходьте завтра тощо) журналісту Укрінформу так і не вдалося поспілкуватися з адміністрацією шкіл, щоби запитати, яким чином у них організована охорона. Відтак з цим же питанням звертаємося до співголови ГО “Батьки SOS” Олени Бондаренко. За її словами, питання охорони більшості шкіл лежить на плечах самих батьків, які самостійно укладають договори з охоронними фірмами і сплачують за ці послуги готівкою.

Олена Бондаренко, співголова ГО “Батьки SOS”
Олена Бондаренко, співголова ГО “Батьки SOS”

Бондаренко: “Але це є порушення чинного законодавства, адже батьки не є власниками приміщення і, згідно із Законом про охоронну діяльність, не можуть укладати таких угод. Це може робити лише засновник школи через уповноважені ним органи місцевої влади - управління/департаменти освіти. Щодо оплати, то батьки можуть брати участь у фінансуванні таких послуг: внести кошти на спеціальний рахунок закладу із зазначенням цільового призначення - для сплати за послуги охорони. Тоді управління/департамент освіти проводить тендер, обирає компанію, укладає з нею угоду і може використовувати кошти батьків для сплати. Можливі також варіанти, коли укладається тристоронній договір - між управлінням освіти, охоронною компанією та благодійним фондом (останній за ці послуги сплачує, збираючи кошти з батьків). Це ще більш-менш прийнятний варіант, бо платником є юридична особа, яка може пояснити походження коштів, а не один (одна) з батьків, хто на незрозумілих підставах розпоряджається коштами усіх. Часто батьки не розуміються на договорах охорони і лише після того, як школу обібрали, чи коли виникає якась інша неприємна ситуація, починають читати договір і розуміють, що там написано в обов'язках охоронця “спостереження за діями третіх осіб”. Це фраза, яка ні до чого його не зобов'язує. Або коли зникає майно дітей, то з'ясовують, що охорона відповідає виключно за шкільне майно. І таких нюансів багато”.

Ми також натрапили на петицію щодо “забезпечення якісною охороною шкіл та дитячих садочків міста Київрадою”, зареєстровану 11 грудня 2017 року на порталі міськради. Автори просять міського голову та міську раду забезпечити наявність охоронців, обладнати усі навчальні заклади Києва системою відеоспостереження, встановити “тривожну кнопку” для виклику поліції чи муніципальної охорони та забезпечити патрулювання територій біля шкіл в ранковий час, коли діти йдуть на заняття, та територію школи під час навчального процесу. Утім, термін підписання давно завершено, а з необхідних 10 тис. підписів було зібрано лише 1,6 тис…

24 травня постійна комісія Київської міської ради з питань освіти, науки, сім'ї, молоді та спорту проголосувала за доручення Департаменту освіти та районним управлінням освіти про посилення охорони та обмеження доступу на територію закладів освіти (шкіл, дитсадків, - ред.) осіб, які не беруть безпосередньої участі в освітньому процесі. “У зв’язку з поширенням отруєння школярів газоподібними речовинами по Україні маємо докласти максимум зусиль, аби убезпечити маленьких киян від таких випадків. Особливо зараз, напередодні останніх дзвоників та під час Ліги Чемпіонів безпека дітей у місті має бути особливо пріоритетною як для наших правоохоронців, так і працівників закладів освіти”, - повідомляється на сайті КМДА.

Безумовно, посилити безпеку в навчальних закладах — це рішення на часі, воно дуже важливе і правильне, але є одне “але”. В ці дні на столицю чекає грандіозна футбольна подія - фінал Ліги чемпіонів УЄФА, де за порядком стежать і стежитимуть 12 тисяч правоохоронців: 6 тисяч поліцейських, 3 тисячі нацгвардійців, 1 тисяча прикордонників та представників інших підрозділів. Фінал 26 травня. Останні дзвоники – з 25-го по 30-те… Відтак маємо питання: де столична влада шукатиме правоохоронців, враховуючи, що лише в Києві налічується понад 400 загальноосвітніх навчальних закладів?

Ми розраховуємо, що ця публікація допоможе привернути додаткову увагу до проблеми безпеки в школах.

Мирослав Ліскович, Київ 

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-