Сенцов проти Путіна: ми не безпорадні

В'язень Кремля, український політв'язень Олег Сенцов голодує з 14 травня. Минуло більше десяти днів. І тепер кожна доба робить ситуацію все більш і більш тривожною.

Тому хочеться подивитися на ситуацію уважніше, але так, щоб емоції не заперечували аналітику.

УМОВИ ГОЛОДУВАННЯ І ОСОБИ СУПРОТИВНИКІВ

Більше чотирьох років, як Сенцов в ув'язненні. Ми весь цей час стежили за його процесом, подивилися його фільми, послухали промови з суду, прочитали його книги, а також листи з неволі. Тобто, ми трохи уявляємо, що це за людина. Громадянин великої сили – не тільки зовнішньої, але й внутрішньої. Людина з переконаннями. Переконаннями глибокими, вистражданими, а не отриманими в тепличних умовах у готовому вигляді від сонму вчителів.

І ось усвідомивши це, давайте ще раз згадаємо – які умови оголосив Сенцов, починаючи голодування: «Я, Олег Сенцов, громадянин України, який незаконно засуджений російським судом і перебуває в колонії міста Лабитнангі, оголошую безстрокове голодування з 14 травня 2018 року. Єдиною умовою його припинення є звільнення усіх українських політв'язнів, які перебувають на території РФ. Разом та до кінця. Слава Україні!»

Олег – режисер, сценарист, літератор, тобто – людина, яка добре відчуває слова на смак і сенс – умову свою назвав однозначно. Більш того, ще підкреслив, що вона – «єдина»! А саме – «звільнення усіх українських політв'язнів, які перебувають на території РФ».

Тепер – про іншу, з дозволу сказати, особистість. Незмінного правителя Росії у XXI столітті. Ми теж непогано уявляємо, що це за громадянин начальник. У якихось позамежних фараонських висотах він перебуває. І з якимсь фараонським же марнотратством відноситься до (чужого) людського життя, життів. Як жорстко і жорстоко він відстоює своє монархічне право, ні на кого не озираючись, чинить, що йому заманеться.

Після цього задамося запитанням: яка ймовірність того, що Путін виконає умови Сенцова? Ймовірно, не дуже висока...

НЕ КАЗУЇСТИКА, А ПОВАГА

Саме тому багато хто з тих, хто почали активно виступати на підтримку Сенцова, відразу ж пом'якшили формулювання. Почали вимагати тільки «негайного звільнення Сенцова». Так, наприклад, сказано і у зверненні російських літераторів, громадських діячів, діячів культури, які підписали відкритий лист на підтримку Сенцова.

І відомий російський публіцист Євген Іхлов, загалом, правий, критикуючи тих, хто «продумано вирішив не включати в обіг фразу про необхідність виконати вимоги Сенцова про звільнення політв'язнів або вилучив її з першої версії тексту».

Цю помилку не можна повторювати організаторам подальших дій на підтримку Сенцова. Ми маємо поважати думку людини, яка оголосила голодування не лише за своє звільнення, але й за звільнення 64-х політв'язнів-громадян України, дві третини яких – жителі його рідного Криму. І це не просто термінологічна казуїстика, це, підкреслю, повага до позиції людини, яка ризикує життям і здоров'ям не тільки заради себе, своєї свободи.

РОЗВИТОК ПОДІЙ І ОБЕРЕЖНІСТЬ ПЄСКОВА

На який розвиток подій можна очікувати?

Насамперед, варто звернути увагу на обережність висловлювань прес-секретаря президента РФ Дмитра Пєскова. На запитання, чи обговорювався у Кремлі обмін українського кінорежисера на заарештованого у Києві головного редактора РИА "Новости-Украина" Кирила Вишинського, він відповів: «Поки ніякої ініціативи щодо цього, наскільки мені відомо, не було». І одразу ж на всяк випадок додав, що такі питання не обговорюються публічно і «люблять тишу».

Сказане не потрібно переоцінювати, але й не можна недооцінювати. Мабуть, Пєсков уявлення не має про те, як його патрон збирається реагувати на ситуацію. І тому на всяк випадок напустив туману, щоб на час проведення в Росії Чемпіонату світу з футболу можна було й далі тягнути гуму, відговорюючись – «такі питання публічно не вирішуються».

Так, ну і, звичайно ж, ні в кого не вистачило рішучості поставити Пєскову запитання з використанням формулювання Сенцова про «звільнення всіх українських політв'язнів». Чому? І відповідь тут є очевидною, і більшість людей там, у Москві, не сприймають таку постановку питання серйозно, вважають її лише формою торгівлі. Ну, ніби як розносна торгівля: виставити сильно завищену ціну, щоб у результаті отримати хоч щось.

Але чи це так?..

ЯК ПРОЖИТИ ЖИТТЯ ІЗ СЕНСОМ

Деякі українські політв'язні, перебуваючи в Росії, і там в ув'язненні готують книги, які видаються на волі. Ми робимо про це новини – про підготовку книги, про її вихід, презентації тощо. Але, на жаль, читаємо видане не дуже докладно, уважно. А частіше – взагалі не читаємо.

З книги Надії Савченко «Сильне ім'я Надія» ми, схоже, прочитали і довго пережовували одну тільки назву. В той час як ця робота, багато в чому літературно цікава і вже точно чесна, дозволяла тверезіше подивитися на Савченко та її майбутнє. У книзі НІЩО не вказувало на те, що її автор може стати тверезим політиком – розумним, розважливим, який багато чого розуміє. Ліричний герой «Сильне ім'я Надія» був схожий, скоріше, на великого російського автора Венедикта Єрофєєва, який написав поему в прозі «Москва-Петушки», навіженого і непередбачуваного.

А тепер подивимося на першу опубліковану роботу Олега Сенцова, невеликий роман «Купите книгу – она смешная» (2014). Вона не бездоганна – місцями не була б зайвою додаткова редактура... Але все ж це надзвичайно цікава річ! Отакий модерністський романтизм, в дусі чи то Василя Аксьонова, чи то Грема Гріна.

І один з головних героїв книги в кінці гине, залишивши лист приятелеві. Лист починається зі слів «Я завтра умру». Ось ще ключові слова на початку цього листа:

«..В этом, наверно, и заключается часть смысла жизни: постоянно ставить перед собой этот вопрос и пробовать находить на него ответ, и как только ответ начинает проявляться и укрепляться в тебе – спрашивать вновь! Только так. Да, только так можно прожить жизнь хоть с каким-то смыслом и каким-то ростом и стремлением хоть куда-то...

Человек рожден, чтобы быть свободным – это главное. Никто и ничто не вправе лишать его свободы. Она дороже всего и, естественно, дороже жизни».

Страшенно не хочеться, щоб цей лист став пророчим...

МИ НЕ БЕЗПОРАДНІ!

Погано відчувати себе безпорадним. Але ми в цій ситуації не безпорадні. Акції за звільнення Олега Сенцова і всіх українських політв'язнів повинні бути постійними. Так, «казус Савченко» дуже перешкодив у цій справі. Але ж ми його вже переварили.

Нещодавно група #FreeSentsov оголосила всесвітню акцію на 1-2 червня. Реакція по всьому світу пішла. І потрібно робити все, щоб ці акції стали дійсно глобальними. А ще важливо, щоб за гаслом #FreeSentsov, #SaveOlegSentsov не забувалося інше – #LetMyPeopleGoUkraine.

Тут ще й фантазію, уяву треба включити. Олег не випадково почав своє голодування рівно за місяць до старту чемпіонату в Росії. І це дуже болісно для Ерефії, яка, як усі авторитарні країни, робить велику ставку на спорт, на яскраву обкладинку великих турнірів. Ми не повинні дозволити пройти ЧС-2018 спокійно. Інформаційне поле – без перебільшення – має горіти під ногами окупантів.

Адекватним символом цього чемпіонату, наприклад, можуть стати (у тому числі, і на всіх наших акціях) футбольні м'ячі, заляпані криваво-червоною фарбою. Весь світ повинен усвідомити просту істину – що це футбол-на-крові. Не можна спокійно насолоджуватися красою гри в Росії, знаючи, що творить ця країна в світі, в Україні, в своїх тюрмах.

#FreeSentsov!
#LetMyPeopleGoUkraine!

Олег Кудрін, Рига.