Чому Олег Сенцов своє життя швидше вб’є сам, ніж віддасть на поталу Путіну

Чому Олег Сенцов своє життя швидше вб’є сам, ніж віддасть на поталу Путіну

Аналітика
1122
Ukrinform
Голодування - це зовсім не шлях до перемоги. Але інколи це єдиний шлях для людини в ситуації, в якій зараз опинився Олег

Олег Сенцов оголосив безстрокове голодування. Вимога — звільнення в Росії усіх політв’язнів-українців. Очевидно, що вона нездійсненна, що Путін ніколи на таке не піде з доброї волі, а голодування одного з таких політв’язнів ніколи не змусить його до цього. Усі ті, кому небайдужа доля Олега, не схвалюють його рішення, розуміючи його безперспективність. Але хіба для Олега є інше?

Спробуйте її усвідомити - ситуацію, у якій є зараз Олег Сенцов. До кінця, звісно, не вийде, але вистачить і трохи.

Олег — у в'язниці на 20 років, чотири вже минули, залишилося 16. Коли його позбавили волі, Олегу було 38. Наступні 20 років життя — це найпродуктивніша та найкраща частина життя, особливо для людини творчої професії, вже є життєвий досвід і професійне уміння, а фізичних сил ще повно-повнісінько. Для Олега Сєнцова ця найкраща і найпродуктивніша буде втрачена, після 20 років неволі він вже тільки доживатимете. Якщо ще добуде цей термін до кінця. Додайте до цього усвідомлення Олега, що засуджений він несправедливо, по висмоктаному з пальця звинуваченню, що умови ув’язнення — жахливі: холод, обмежене і неякісне харчування, без справжньої медичної допомоги, свавілля тюремників. І найголовніше: жодних надій, що цей жах припиниться раніше, ніж за 16 років.

Не прийнято так говорити, навіть думати так не хочеться, але мусимо бути чесними, якщо вже уявляємо себе на місці Олега.

От що йому робити?

Так, треба жити надією на волю. Тільки вона дасть сили не зламатися, залишитися людиною, а не твариною, у якої працює лише інстинкт фізичного виживання. Але на що надіятися? Не будемо згадувати Бога. Чесно буде сказати, що є тільки такий вибір: або надія на милість того, хто засадив тебе сюди, а вона якраз можлива тільки тоді, коли ти перестанеш бути людиною і станеш твариною, і це перетворення і буде відзначена милістю тюремника; або на допомогу когось, хто сильний і не залежний від твого тюремника.

У дуже й дуже небагатьох несправедливо засуджених була і є така потужна підтримка ззовні, як у Олега. Про нього пишуть книги і знімають фільми, йому присуджують премії, приміром — американського ПЕН-клубу. На його захист говорять політичні лідери найвищого рівня. І що? Нічого, Олег залишається “на зоні”, у Ямало-Ненецькому окрузі, це там, де тундра. Не допоміг ні Порошенко, ні Меркель, ні Трамп, ні Макрон, ні всі вони разом. У цій справі Путін виявився сильнішим за всіх. Ніхто в світі не може змусити хижака випустити жертву зі своїх пазурів. Не може! І не варто зараз нам, на уявному місці Олега, розмірковувати, чого у цій історії не вистачає світовим лідерам, у яких влада й гроші, — бажання чи можливостей допомогти Сенцову. Йому там, “на зоні”, однаковісінько, чого. Йому треба обирати, як жити далі, щоб залишитися людиною.

Якщо надії на зовнішню допомогу нема, якщо із зовнішнього світу лунає лише “Тримайся!”, тоді що робити, якщо ти людина і не хочеш стати твариною?

Тоді ти ставиш на кін останнє, що у тебе є — власне життя! Це зовсім не шлях до перемоги. Історія голодувань політичних в’язнів у Росії (СРСР) це переконливо доводить (Почитайте Семена Глузмана, він знає з власного досвіду). Але це єдиний шлях для людини в умовах, в яких зараз є Олег.

Всі ми разом — від кожного з нас, українців, і до Меркель з Трампом — свою боротьбу за Олега вже програли, принаймні - програємо на сьогоднішній день. Олег не може чи не хоче більше терпіти, сподіваючись на нас з вами. Тепер Олег боротиметься сам, отримуючи від нас лише благання припинити голодування і продовжувати жити. Але як саме жити в російській неволі, щоб залишитися людиною і не стати твариною — цього від нас він не почує, бо ми не знаємо.

А якщо не знаємо, і не можемо витягти Олега з “тундри”, то не дай Бог нам казати, що Олег робить неправильно, що боротися треба якось інакше, без голодування. Це його вибір, це його життя, над яким не має влади навіть Путін, а не те що безсилі, але щирі, українці і неукраїнці, яким небайдуже до долі Олега. Це Путін хоче показати усім, і насамперед Олегу, що саме він, “наймогутніший володар у світі”, є розпорядником його життя, і його воля така: сиди “на зоні” і животій, хапайся за своє життя, принижено випрошуючи кожного дня необхідні для цього життя харчі, ліки, тепло. А Олег такого животіння не хоче, його життя — це його і тільки його життя, і він своє життя швидше вб’є сам, ніж віддасть на поталу Путіну.

Хто скаже, що він робить неправильно?

Юрій Сандул, Київ


Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-