25 квітня. Пам’ятні дати

25 квітня. Пам’ятні дати

1031
Ukrinform
Сьогодні – Міжнародний  день ДНК та Міжнародний день боротьби з малярією.

День ДНК – пам’ятний день, що відзначається 25 квітня в деяких країнах світу, організаціях, пов’язаних з біологічними дослідженнями, та в мережі Інтернет. Саме цього дня 1953 року колектив учених, серед яких були Джеймс Вотсон, Френсіс Крік, Моріс Вілкінс, Розалінд Франклін, опублікували в науковому журналі «Nature» статті, в яких описали структуру ДНК. Згодом цього дня 2003 року було оголошено про завершення основної частини проекту «Геному людини». Тоді ж, у США уперше відзначався і День ДНК. Святкування приурочили до 50-ліття відкриття подвійної структури ДНК. Починаючи з 2010 року, День ДНК набув міжнародного статусу. Ініціатором виступив американський Національний інститут дослідження геному людини (National Human Genome Research Institute, NHGRI). У 2013 виповнилося 60 років першим публікаціям щодо структури ДНК, через це подія набула значного розголосу в соціальних мережах. ДНК – це дезоксирибонуклеїнова кислота – один із двох типів природних нуклеїнових кислот, що забезпечує зберігання, передачу з покоління в покоління і реалізацію генетичної програми розвитку й функціонування живих організмів. Основна роль ДНК в клітинах – довготривале зберігання інформації про структуру РНК і білків. Запропонована вченими просторова модель ДНК, згідно з якою молекула ДНК утворюється з 2 ланцюжків полінуклеотидів, скручених у вигляді подвійної спіралі, пояснює механізм точної передачі інформації під час утворення ДНК. Відкриття спіралі ДНК стало для науки революційною подією. Завдяки виявленню ДНК був розкритий код спадковості, ідентифіковано генетичні ризики, розпочато формування запрограмованих властивостей організму, здійснюється оздоровлення спадковості, створюються технології генної інженерії.

Разом з тим, сьогодні Міжнародний день боротьби з малярією. Відзначається згідно з рішенням 60-ї сесії асамблеї Всесвітньої організації охорони здоров’я (травень 2007 року). Малярія – це захворювання, яке становить загрозу людському життю. Призвідником хвороби є паразити – інфіковані самки комарів виду Anopheles. У людини, що не має імунітету, симптоми з’являються через 7 або більше днів (зазвичай через 10-15 днів) після укусу інфікованого комара. Перші симптоми – лихоманка, головний біль, озноб і блювота – можуть бути слабко виражені, що утруднює виявлення малярії. Якщо не почати лікування протягом перших 24 годин, малярія може розвинутися в тяжку хворобу, що часто закінчується летальним результатом. У дітей з важкою малярією часто розвивається один або більше з таких симптомів: важка анемія, дихальна недостатність у зв’язку з метаболічним ацидозом або церебральна малярія. У дорослих людей також часто спостерігається ураження декількох органів. В ендемічних з малярії районах у людей може розвиватися частковий імунітет, при якому інфекції протікають без симптомів. Згідно найостаннішим оцінками ВООЗ, торік відбулося 212 мільйонів випадків захворювання малярією і 429 тис. випадків смерті від неї. Від малярії найбільше потерпають переважно діти у віці до 5 років, які проживають в Африці на південь від Сахари.

Ювілеї дня:

111 років від дня народження Миколи Петровича Трублаїні (справж. прізв. – Трублаєвський; 1907-1941), українського письменника. У 30-х роках його книжки про освоєння Арктики (написані на матеріалах експедицій, в яких Трублаїні брав участь), твори для дітей та юнацтва користувалися великою популярністю. Герої його нарисів, оповідань і повістей  –  люди романтично окрилені, стійкі та незламні. Автор популярних пригодницьких романів і повістей «Лахтак», «Мандрівники», «Шхуна «Колумб»», циклу оповідань «Берег невідомого острова», «Лови білого ведмедя», «Крила рожевої чайки» та ін. Загинув на фронті у 34 роки.

107 років від дня народження Віри Сергіївни Роїк (1911-2010), української вишивальниці, заслуженої майстрині народної творчості, Героя України (2006). Народилась в Лубнах на Полтавщині. З 1952 року жила і працювала в Сімферополі. Її вироби прикрашають експозиції чотирьох десятків музеїв світу; за свої майже 100-річне життя майстриня провела понад 100 персональних виставок. У роботі використовувала стильові особливості вишиванок різних областей України. Мріяла про створення у Сімферополі українського музею вишивки.

101 років від дня народження  «першої леді джазу» Елли Фіцджералд (1917-1996) – однієї з найвидатніших виконавиць в історії джазу. Елла Фіцджералд – 13-разовий лауреат премії «Греммі»; лауреат Національної медалі мистецтв (США, 1987), Президентської медалі Свободи (США, 1992), кавалер Ордена Мистецтв і літератури (Франція, 1990) та багатьох інших почесних нагород. За свою 50-річну кар’єру випустила майже 90 альбомів і збірників – як сольних, так і створених у співпраці з іншими відомими джазовими музикантами, зокрема з Дюком Еллінгтоном, Луі Армстронгом, Куінсі Джонсом, Каунтом Бейсі, Джо Пассом, Оскаром Пітерсоном. За життя співачки було продано понад 40 мільйонів платівок з її записами. В юності Елли Фітцджеральд було все: неймовірна бідність, поневіряння, праця наглядачкою в борделі, сиротинець, зв’язок з вуличною мафією, нагляд поліції, безпритульність. Вже згодом, знана й заможна Фітцджеральд, зі знанням справи, кине: «Так, я знаю смак справжньої бідності… І повірте мені – сьогоднішня бідність – ніщо у порівнянні з тією». Її зірка  засяяла на початку 30-х років, в часи Великої депресії, а пік кар’єри припав на 50-60-ті роки ХХ століття. Відомо, що в житті вона була надзвичайно скромною, навіть сором’язливою. Не любила тусовок, галасливих зібрань. Справою її життя була Музика і вона їй служила. Якось, у 1983 році, записуючи чотириголосну пісню разом зі своїми молодими колегами-музикантами, Фітцджеральд наприкінці додала від себе трохи скета. Потім зніяковіло усміхнулася й запитала оточуючих: «Ну, як? Нормально вийшло?» Одна з молодих співачок згодом зауважила, що це виглядало так само, якби сам Бог після створення світу запитав в ангелів: «Ну, як? Чи вдався мені Гранд-каньйон?» Уникла вона й інших пасток зірковості – наркотиків, алкоголізму. Фітцджеральд декілька раз була у шлюбі, але невдало. Власних дітей у неї не було і вона всиновила племінника. Він теж став джазовим музикантом. Його доньку вона вважала своєю внучкою і надзвичайно любила. Вже перед смертю, хвора, майже сліпа, з ампутованими (від діабету) ногами, Елла Фітцджеральд казала: «Все, що я хочу – це дихати свіжим повітрям, насолоджуватися співом пташок і сміхом моєї маленької Еліс». Вона пішла з життя у 79 років. До кінця залишалася стійкою оптимісткою і життєлюбом. А її діамантовий голос продовжує нас тішити.

Роковини смерті:

День пам’яті Марка Черемшини (Іван Юрійович Семанюк; 1874-1927), українського письменника, культурно-громадського діяча, адвоката. Проза Марка Черемшини надзвичайно яскрава, поетична і чимось подібна до Стефаникової (були друзями-побратимами). Подібними були й їхні долі. Мужицький син, єдиний з дітей, кому батько, незважаючи на матеріальні нестатки вирішив дати освіту, Іван у Коломийській гімназії зазнавав глуму і насмішок з боку викладачів та панських синків за своє «холопське» походження. Навчання в гімназії нічого крім огиди не викликало, але хлопець виявив неабияку наполегливість, вивчив польську мову і невдовзі  вийшов в число кращих учнів. «Незаможність моєї родини, - писав він в автобіографії, - приневолила мене вже від першого класу заробляти на себе лекціями». У 1896 році в газеті «Буковина» було надруковано перше оповідання 22-річного Івана Семанюка «Керманич», підписане псевдонімом «Марко Черемшина», що так і залишилось його літературним ім’ям. Після закінчення гімназії він вступив на юридичний відділ Віденського університету – мріяв навчатися на медичному, але плата там була вищою. «Права учився я у Відні для хліба, - писав він у автобіографії, - а більше займався літературою та просвітою». 1912 року Черемшина відкриває власну адвокатську канцелярію у м. Снятині, багато допомагає місцевому люду, який приходив до нього «по поміч і пораду». Днями, за свідченням дружини, він пропадав на судових засіданнях, а вечором і вночі писав всіляки заяви, скарги і протести до різних судових, фінансових і адміністративних установ. Перша збірка новел Черемшини «Карби» вийшла друком 1901 року, друга – «Село вигибає», аж у 1925. В історію української літератури Марко Черемшина увійшов як співець гуцульського селянства. Саме йому письменник служив все життя – і словом, і ділом, залишивши по собі світлу пам’ять.

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-
*/ ?>