22 квітня. Пам’ятні дати

22 квітня. Пам’ятні дати

2941
Ukrinform
В ці дні, 100 років тому, Донбас і Крим були звільнені від більшовиків.

Як відомо, 9 лютого 1918 року, в Бресті, був підписаний Брестський мирний договір, згідно з яким Німеччина, Австро-Угорщина, Туреччина і Болгарія визнали Україну самостійною державою. Однією з умов договору було надання Німеччиною і Австро-Угорщиною військової допомоги для визволення України від більшовиків. На початок весни 1918 року майже вся територія Лівобережної України знаходилась під їхньою окупацією й була розірвана на декілька «радянських» республік, зокрема Донецько-Криворізьку, Одеську, Кримську.

Масштабний український контрнаступ почався за підтримки союзницьких військ на початку березня 1918 року. Визволення Донбасу і Криму від більшовиків було покладено на Запорозьку дивізію військ УНР (командувач Олександр Натієв), яку 9 квітня 1918 року переформували в корпус. Слов’янська група армії УНР під командуванням полковника Володимира Сікевича рушила у напрямку Лозова-Слов’янськ, а воєнні частини під командуванням полковника Петра Болбочана – Кримська група військ – на Крим.

4 квітня Донецька група військ разом із союзниками вирушила на Донбас. До 8 квітня група захоплює Констянтиноград (нині Красноград) і стратегічну станцію Лозову. 15 квітня українські війська здобувають станцію Барвінкове. 17 квітня зайнято Слов’янськ, 18 – Бахмут. Цікаво, що у Слов’янську загони армії УНР і німецькі війська зустрічали з хлібом-сіллю, священики вийшли з хоругвами, на площі перед місцевим собором відбувся урочистий молебень і парад. Упродовж 16-20 квітня 1918 року від окупантів було очищено Олександрівськ (нині - Запоріжжя), Мелітополь та Бердянськ. 21 квітня визволено Краматорськ. 30 квітня 1 піхотний полк армії УНР дійшов до станції Колпаково, яка знаходилась на кордоні УНР і Донської республіки. Таким чином завершилось визволення від більшовиків Донбасу.

Тим часом, 22 квітня Кримська група, прорвавши добре укріплену оборону більшовиків на Чонгарі, захопила Джанкой – першу вузлову станцію в Крима. Після цього частина підрозділів рушила на Феодосію, частина на Євпаторію. Основні сили полковник Болобчан спрямував на Сімферополь, який був захоплений майже без бою вранці 24 квітня. Згодом був визволений і Бахчисарай. За 4 дні (з 22 по 25 квітня) українці заволоділи Кримом.

Таким чином, на кінець квітня 1918 року вся Лівобережна Україна, разом із Донбасом і Кримом була визволена від більшовиків. Але вже наприкінці травня українські війська змушені були передати управління місцевій цивільній і окупаційній німецькій владі. 12 червня 1918 року завершилась перша Радянсько-українська війна, яка тривала з 17 грудня 1917 року. Попереду на Україну чекала нова навала більшовиків, зміна влади і зміна державного устрою.

Разом з тим, сьогодні світове співтовариство відзначає Всесвітній день Матері-Землі. День проголошений спеціальною резолюцією Генеральної Асамблеї ООН від 22 квітня 2009 року і проводиться як міжнародний захід з метою об’єднання людей планети у справі захисту довкілля. Назва «Мати-Земля» була обрана через те, що є досить поширеною назвою для нашої планети в багатьох країнах і регіонах світу (зокрема і в українців), а ще відображає взаємозв’язок між людиною, іншими живими істотами і планетою, адже Земля і всі її екосистеми є нашою спільною домівкою. Вперше День Матері-Землі відзначався у Сполучених Штатах Америки в 1970 році за підтримки організації Earth Day Network. Мета цієї організації – популяризація і диверсифікація в усьому світі екологічного руху, який повинен стати найбільш дієвим інструментом у створенні здорового та стійкого середовища, розв’язання проблем зміни клімату і збереження планети для майбутніх поколінь. Нині у США день Матері-Землі надзвичайно популярний. Один із його засновників – екологічний активіст Гейлорд Нельсон, за свій внесок у становлення традиції святкування навіть отримав у 1995 році найпрестижнішу відзнаку США – «Медаль Свободи», а сенат США скасовує свої засідання на 22 квітня – цього дня сенатори мають спускатися з Капітолійського пагорба на землю (у прямому значенні цього слова) і працювати на ній.

Ювілеї дня:

81 рік від дня народження Джека Ніколсона (1937), американського актора, сценариста, режисера і продюсера. Знявся у фільмах: «Китайський квартал», «Пролітаючи над гніздом зозулі», «Професія – репортер», «Іствікські відьми», «Краще не буває», «Листоноша завжди дзвонить двічі», «Два Джейка», «Сяйво». Лауреат премій «Оскар» (1976, 1984, 1998; а номінований був рекордну кількість разів – 12), «Золотий глобус» ( 1975, 1976, 1984, 1986, 1998, 2003), BAFTA (1975, 1977). На сьогодні Ніколсон є одним із найвидатніших акторів не тільки американського, але й світового кіно. Народився він у Нью-Йорку. Його бабця тримала салон краси, тому малий весь час крутився поміж красивих жінок. Там він навчився галантним манерам. Мати була танцівницею, але він її, так само як і батька, не знав. У школі цікавився театром, грав у шкільних виставах, але мріяв стати то математиком, то юристом, то спортивним журналістом. Серйозно «захворів» кіно після того, як побачив молодого Марлона Брандо у фільмі «В порту». То була магія, наслання, щось неймовірне. Іншими його кумирами були Джейс Дін і Френк Синатра. Від останнього Ніколсон успадкував майже маніакальну пристрасть до капелюхів, які носить так само вишукано, як і Френк. Потім був непростий шлях у професії. Виявилося, що на Ніколсона ніхто не чекав у Голлівуді, але він і сам чудово це розумів. Його життя перевернула прем’єра фільму «Безтурботний їздець» у Каннах 1969 року. Сидячи в залі на показі, актор зрозумів, що нарешті стане кінозіркою. До того він вже знімався років 10-12, всі його знали, всі хвалили, але справжній успіх оминав його. А це було гірше, ніж бути новачком. Сьогодні, коли його називають великим актором, він ввічливо усміхається, або затуляє вуха. «Ненавиджу, коли зі мною поводяться, як з Медузою Горгоною або пам’ятником Лінкольну. Я такий самий актор, як і всі інші, і можу одразу ж назвати вам акторів, які зіграли б мою роль краще», - мало не виправдовується Ніколсон. Але глядачі знають, що так як він, не зіграв би ніхто. То було б зовсім інше кіно. «Найважче мені було, коли виповнилося 50. То був якийсь жах. Не знаю чому… Далі – легше: 60, 70… У 70 взагалі було все чудово. Гадаю, що далі буде так само», - зауважив актор в одному з інтерв’ю.

Сьогодні святкує свій день народження Наталія Сумська (1956), українська актриса театру і кіно. На противагу молодшій сестрі Ользі, вічній Роксолані українського кінематографа, пані Наталя стійко асоціюється з театром, хоча теж не мало зіграла яскравих ролей і в кіно. У цьому році виповнюється 40 років відтоді, як 21-річна випускниця Київського театрального інституту ім. Карпенка-Карого, донька відомого акторського подружжя Сумського-Опанасенко, переступила поріг театру ім. Івана Франка. Відтоді він став її домом. Не першим і не другим, а єдиним. На сцені театру  Наталя Сумська зіграла майже 30 ролей. Серед найвідоміших – Жанна д’Арк («Біла ворона»  Юрія Рибчинського), Маша («Три сестри» Чехова), Еліза Дулітл  («Пігмаліон» Бернарда Шоу), Матільда («Моя професія – синьйор з вищого світу» Ренцо Тарабуззі, Джулліо Скарначчі), Кайдашиха («Кайдашева сім’я» Івана Нечуя-Левицького), Мадам Гортензія («Грек Зорба» Нікоса Казандзакіса). Наталя Сумська працює також зі своїм чоловіком Анатолієм Хостікоєвим в театральній компанії «Бенюк і Хостікоєв».


Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-