В Афганістані знайшовся волинянин, якого 30 років вважали зниклим на війні
Про це вона розповіла журналістам Першого.
У березні учасники української експедиції, котрі займаються у далекій країні пошуком водоносних горизонтів, виявили в одному з афганських поселень чоловіка, який назвався колишнім солдатом радянської армії, що потрапив у полон, прийняв мусульманство і залишився там жити.
Чоловік забув українську та російську, проте все ж повідомив, що родом з Волині. Саме слово «Волинь» він неодноразово промовляв членам експедиції з України.
Однокласники Бєлокурова, побачивши відео з незвичайним афганцем, повідомили рідних.
За словами матері, він відслужив у 1981-1983-му в Чехословаччині, повернувся – пішов працювати у Луцьк на «шарико-підшипниковий завод», але через кілька років повернувся до війська. “Здобув звання прапорщика і з Володимир-Волинського... пішов в Афган. Добровільно підписався. Казав, я маю туди піти і все. Такий обов’язок військового», - пригадує Антоніна Бєлокурова.
Одного дня, повернувшись із завдання, Ігор склав табельну зброю та документи на робочому місці у складі боєприпасів, вийшов за двері і просто зник.
Ходили різні версії про обставини його зникнення та насправді – військовий ешелон потрапив під обстріл. Ігоря називали відважним, тож втекти з поля бою він не міг, хоча була і така версія.
Коли Антоніна Бєлокурова перестала отримувати від сина листи, то почала писати у військову частину і навіть самому міністру оборони. За деякий час прийшло повідомлення – Ігор Бєлокуров зник безвісти за невстановлених обставин.
Першу звістку почула від односельців, які побачили інформацію в інтернеті. Наступного дня до неї зателефонував чоловік, який був учасником експедиції і в Афганістані, і якому вдалось поспілкуватись з Ігорем.
«Я би й зараз, якби було здоров’я, сама поїхала б туди його забирати. Розказував цей чоловік, що з ним бачився, що Ігор був контужений, то певно того і не пам’ятає всього і мову забув. Казали мені, що він довго був у полоні, а потім його викупив якийсь бойовик. Там же до сьогодні ті племена воюють… Я так зрозуміла, раз його викупили з полону, то він там в рабстві… Розказував той чоловік, що Ігор там живе в дуже поганих умовах. Оце прийняв іслам, їсть тільки рис не засмачений… Боже, щоб хто поміг його звідти дістати, чи викупити… 30 років він відмучився…», - плаче Антоніна Бєлокурова.
За словами дядька “афганця”, родина готова його забрати назад. У цьому їх підтримує і голова Спілки афганців Волині Григорій Павлович, який з’ясовує подробиці та прораховує ймовірні варіанти повернення Ігоря Бєлокурова додому. За його словами, Ігор виявив бажання поїхати на Батьківщину, однак ще знадобиться час для влагодження формальностей і виготовлення необхідних документів.
Тим часом Антоніна Бєлокурова продовжує чекати на сина вдома. Каже – віддала б останнє, аби ще хоча б один раз побачити свого Ігоря.
“Чуло моє серце, що Ігор живий. Але ж не думала, що то аж цілих 30 років пройде. Знала б, що він живий – на колінах повзла б просити з полону, якби ж то знати де шукати. А тепер – хочеться хоча б побачити і обійняти перед смертю”, - каже жінка.
