Не салом єдиним, або Як українець став чемпіоном світу з кави

Не салом єдиним, або Як українець став чемпіоном світу з кави

1942
Ukrinform
Ви впевнені, що знаєте, як правильно пити і варити каву? Чемпіон світу з її приготування Слава Бабич поділився з Укрінформом власними секретами

Чи помічали ви, як часто нині лунають імена українців, які стали переможцями найрізноманітніших міжнародних змагань? Причому ці перемоги наші чемпіони здобули у таких сферах, які ніколи не асоціювалися саме з нашою культурою. На початку березня стало відомо ще про дві таких першості – 8-річний Гліб Кікоть переміг на чемпіонаті із брейк-дансу, а наш кіберспортсмен Данило Ішутін став одним із переможців міжнародної премії Great Gamers Awards 2017.

А трохи раніше ще один українець – бариста Слава Бабич – також став чемпіоном світу із приготування кави в джезві. З ним і зустрівся Укрінформ, аби дізнатися, чим він дивував світових суддів, з чого почалося його захоплення та розпитав про секрети приготування найсмачнішої кави.

Коли приготування кави стає екшном

Отож, світовий чемпіонат з приготуванні кави в традиційній джезві (у народі звуть її “туркою”), в якому цьогоріч і переміг Слава Бабич, зветься World Cezve, або Ibrik Championship. Чемпіонат пройшов у Дубаї у лютому, а його учасники готували по дві чашки конкурсних напоїв: класичну чорну каву по-східному (лише кава і вода) і авторський напій на основі кави в джезві (з додаванням інших інгредієнтів).

Слава Бабич зізнається, що “адреналін зашкалював, а як тільки підіймаєш руку і даєш відмашку, що готовий починати, руки трусяться дуже сильно”.

Фото з Фейсбук-сторінки Слави Бабича
Чемпіонат України з приготування кави в джезві // Фото з Фейсбук-сторінки Слави Бабича

На приготування кави учасникам відводилося лише 15 хвилин. Загалом же це не надто захопливе для пересічного глядача дійство — кожен учасник розповідає про каву, яку він використовує, та детально описує, яким буде смак. А після приготування журі оцінює, чи є в каві саме той смак, який обіцяно. Тобто ніякого екшну. Але Слава каже, що вирішив зробити з конкурсної процедури ціле видовище:

“Мені стало нудно, тому я підготував невеличку виставу, нібито я - гід у музеї кави. Каву я представляв як цінний експонат, і поки вона настоювалася, а я розповідав про каву, чашка крутилася на підставці з підсвічуванням.

Авторську каву ми накрили «куполом» і я представляв її як “Рубін Кенії” - найцінніший експонат музею. І… Запропонував журі... викрасти його. Судді навіть перезирнулися між собою. Коли ж вони, виконавши інструкції, все ж таки “викрали” каву, то зненацька спрацювала сигналізація, що остаточно їх вразило наповал. Журі так і сказало, що це було круто, адже ніхто не знав, чого очікувати наприкінці”.

Яким же смаком дивувала чемпіонська кава, запитаєте ви? Слава Бабич говорить, що у класичної кави, яку він використовував, уже був смак чорної смородини, граната і вишні після її обсмаження, тому у приготуванні авторської було важливо підкреслити цей смак, а не затьмарити його: “Ми додали лише 2,5 мл пюре з чорної смородини, 1,5 мл гранатового шрафу (це настій граната, цукру і оцту), сигарний біттер (гіркий концентрат для коктейлів) та 5 крапель апельсинової води. Крім того, ми захотіли зробити каву красивою, тому додали золоту пудру, яка зробила сяючий ефект, нібито це – пісок Сахари, і вийшло дуже гарно”.

Статус чемпіона — безперечно престижно! Що ж він дає у житті?

На відміну від інших конкурсів, на чемпіонаті World Cezve не передбачено грошової винагороди для переможця — усі фіналісти як приз отримують нагрівач для піску для приготування кави в джезві. Що ж було мотивацією, запитав Укрінформ у Слави Бабича:

“Знаєте, мені зі школи завжди було складно виступати біля дошки. А участь у таких конкурсах, напевне, як боротьба з самим собою - вийти і виступити перед журі та публікою. І от що більше таких перемог, то простіше надалі. Але важливо й те, що кожна перемога додає значимості нашій країни у очах світу.

Коли ж я повернувся додому, там уже застали буденні справи — відвести дитину в садочок, вигуляти зранку собаку тощо. Тобто статус чемпіона в буденному житті нічого кардинально не змінив, хіба що побільшало дзвінків від преси та друзів”.

Слава Бабич також додає, що усій команді дуже хотілося вірити у перемогу, але впевненості, що так і буде - не було: “Особливо сильними були сумніви, коли учасниця з Росії серйозно порушила регламент конкурсу. Вона готувала 4 чашки кави одразу, а потрібно було по черзі - поки перші дві чашки суддям не віддаси, дві інші, авторські, не починаєш готувати. Ми запитали про це у журі, але вони пояснили, що їх попередили про це раніше. І тут ми подумали, що конкурс куплений, і змирилися з тим, що не бачити нам перемоги. Але, на щастя, ми помилялися!”

“Я чи не вперше там побачив, наскільки наша нація може бути згуртована за межами країни. Українці, яких ми зустрічали в Дубаї, дуже підтримували нас, допомагали, і відклавши свої справи, приходили на мій виступ. Це неймовірно надихало”, - говорить Слава.

З чого почалася кавова історія?

Як не дивно, ще не так давно Слава Бабич навіть не замислювався про таке. «Я займаюся приготуванням кави трішки більше п'яти років, і в цьому «винна» моя дружина (посміхається). До цього я навчався в університеті і пив еспресо з автомата, тоді - за 3,50 і як усі студенти клав туди побільше цукру і вершків.

А взагалі спочатку я навчався у Києві, а згодом у Сумах за спеціалізацією “ресторанна справа”, хотів стати кухарем. Як на мене, це щось більше, ніж просто професія. Але я змінив своє рішення, коли потрапив колись на реальну кухню, там було жахливо”, - розповідає Слава.

«Тому я займався тим, що любив, - став інструктором з катання на роликах. Серед моїх учнів були і діти з ДЦП, - продовжує Слава Бабич. - Коли з ними працюєш, то робиш для них щось більше, ніж просто вчиш кататися. Коли після занять бачиш, що дитина їде сама, і навіть може підняти ногу, яку до цього не піднімала взагалі, то ще більше надихаєшся працювати. І я працював і навіть готувався переїхати за контрактом у іншу країну.

Але раптово друг попросив підмінити його в кав'ярні. Тоді я вмів лише змолоти каву, насипати її в автомат та натиснути на кнопку. Капучино для мене був пекельний напій, бо я не вмів його готувати. Друг переконував, що капучино в нього не замовляють, тому все буде добре. Але сталося так, що перше замовлення мені випало від майбутньої дружини — і це було якраз капучино і найгірша кава, яку я коли-небудь готував. А вона виявилася… чемпіонкою України з приготування кави. Вона спробувала, сказала, що це не капучино, а еспресо з молоком, і навчила мене варити каву. З цього все почалося – і кава, і кохання».

Як правильно пити та обирати каву?

Поціновувачі кажуть, що пити хорошу каву з цукром - ознака дурного тону, бо так не відчуєш її смак. З цим погоджується і Слава: "Коли кава гірка — туди хочеться покласти цукор чи лимон. Але якщо кава не гірка — то навіщо? Максимум, що має відчуватися в хорошій каві - дуже легка гіркота. Якщо гірчить сильно — то кава пересмажена чи зерно поганої якості".

Цікавлюся також, коли потрібно пити воду, яку в хороших кав'ярнях подають разом з кавою. «Вода потрібна, щоб очистити смакові рецептори. Тільки якщо кава погана — тоді її доводиться запивати водою. Що довше тримається приємний присмак, тим краща кава».

Запитую, а як відрізнити два найпоширеніші сорти кави - арабіку і робусту? "Справжня робуста пахне як дьоготь. Вона не має вираженого смаку - лише гіркоту. А кофеїну в ній більше втричі, ніж у арабіки, тому якщо треба терміново прокинутися - беріть робусту. Але варто пам’ятати, що коли пишуть на розчинній каві "100-відсоткова арабіка", то це відверта брехня. 80% робусти використовується саме для розчинної кави.

Натомість у арабіки є виражений смак, який розкривається, а також кислинка і солод. Після арабіки приємний присмак тримається пару хвилин. Після робусти залишатиметься присмак… вугілля».

Для хорошої кави важливе правильне обсмаження, наголошує Слава. “У нас в Україні насправді каву дуже добре обсмажують. Можна замовляти каву через сайт напряму у перевірених обсмажувачів, це, наприклад, «Світ кави» чи «Кава менеджмент» у Києві. Так буде вдвічі дешевше, ніж у кав'ярнях. Позначкою на пачці кави “Зроблено в Україні” можна пишатися. Але варто розуміти, що насправді хорошу каву не продають за 50 гривень”.

Як обрати джезву?

Чемпіон Слава продовжує: “Хороша джезва коштуватиме не менше 1000 гривень, але якщо за нею правильно доглядати (мити лише водою без інших засобів), то вона прослужить довго і стане хорошою інвестицією.

До металевих джезв – розповідає Слава - я ставлюся скептично і в роботі використовую мідну, яка покрита оловом зсередини. Фарфорові, глиняні джезви теж можна використовувати, але ж вони легко б'ються, а смак приготованої у них кави не відрізняється. Я замовляю мідну джезву з Греції, але скоро на нашому ринку з’явиться і скляна. За кордоном її вартість близько 600 доларів. Сподіваюся, ми зможемо довести світу, що якісна джезва зі скла може бути дешевшою, хоча і в нас ціна все ж таки кусатиметься, тобто коштуватиме більше 1500 гривень. Слава Бабич також додає, що джезва має бути невеличкою, бо приготована в ній кава містить багато кофеїну, тому пити її багато не корисно.

Але переконаність у тому, що від кави – безсоння – це стереотип, бо все виводиться з організму за півтори години. За його словами, на день можна дозволити випити три чашки кави.

Рецепт кави від чемпіона

Правильно приготована кава - це не та, до якої ми звикли вдома, насипаючи ложку кави на півлітра води.

Ділиться чемпіон: “Для класичної кави в джезві я використовую 10 грамів кави (це дві чайні ложки з гіркою) і всього лише 80 мл води кімнатної температури. Заливаєте половину порції, добре розмішуєте, щоб не залишилося комочків, потім іншу половину, знову розмішуєте і ставите на плиту. Кава має готуватися на слабкому вогні, при цьому потрібно слідкувати за кавовою кіркою, що утворюється, аби вона не пошкодилася, адже під нею відбувається найголовніше - заварювання. Кава має настоятися три хвилини. Саме такі пропорції дозволяють отримати яскравий смак.

Аби приготувати каву з молоком, слід спочатку так само зварити каву в джезві, процідивши від джмиха. Зробити з молока приємну піну насправді дуже легко: слід його нагріти до 65 градусів, перелити у френч-прес (той, що використовується для заварювання чаю) і швидко рухаючи прес вгору-вниз, збити її. Можна навіть навчитися робити нескладний малюночок з пінки".

Запитуємо також, як правильно заварювати каву без джезви, бо ж більшість людей це робить просто у чашці. “Для цього кава має бути свіжозмеленою. Краще придбати у звичайному супермаркеті недорогу кавомолку, а не купувати вже змелену каву. А заливати її треба не окропом, а водою десь градусів 95. Кава дуже любить точність - вага порції, об’єм води, час приготування. І тоді кава завжди буде смачною. Тому ваги, кавомолка, і хороша джезва – хороша інвестиція для тих, хто п’є каву щодня і любить її, - говорить Слава Бабич. – Якщо хто полюбляє корицю чи інші спеції, їх слід класти дуже трішки – значно менше, ніж на кінчик ножа. Тому що, по-перше, ми маємо лише підкреслити смак кави, і, по-друге, спеції у великих кількостях шкідливі, бо для України гостра кухня не є нормою”.

Культура кави в Україні ще не розвинена, а це — нові можливості

За словами чемпіона Слави, культура кави в Україні розвинена слабко, відсотків на 15 можливого, і то лише у великих містах. “Після повернення зі змагань, ми вирішили використати перемогу з користю. На фестивалі “Вулична їжа” облаштуємо «кавову зону», де стоятимуть всі обсмажувальники, а я готуватиму каву від чемпіона, щоб залучити якнайбільше людей. Виручені кошти направимо або хворим дітям, або ж віддамо у пологовий будинок на закупівлю апаратів штучного дихання. Тому всіх запрошую!” - завершує розмову чемпіон.

Юлія Горбань, Київ

Фото: Євген Любімов, Укрінформ


Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-