2 березня. Пам’ятні дати

2 березня. Пам’ятні дати

1544
Ukrinform
Цього дня, 100 років тому, у ході першої радянсько-української війни Київ було звільнено від більшовиків.

Як відомо, більшовики захопили Київ 8 лютого. Вже наступного дня був укладений Берестейський мирний договір, відповідно якого півмільйонний контингент австро-німецьких військ почав займати територію Лівобережної України.

Загальна чисельність німецько-австрійських військ досягала 450 тисяч солдатів і офіцерів. Вони швидко просувались вперед, майже не зустрічаючи опору.

Німецьке командування, провівши переговори з Центральною Радою, погодилось, що наступаючи на Київ, українські частини - Січові Стрільці та гайдамаки, будуть йти попереду німецького війська.

Загальний наступ українського війська на Київ відбувався під командою генерала Костянтина Прісовського. На підступах до міста 28 лютого 1918 року українські підрозділи розбили рештки більшовицьких загонів біля Северинівки під Бучею. Шлях на Київ був вільний. Вже з самого Києва більшовики пішли без бою: 1 березня залишки більшовицького війська відійшли на лівий берег Дніпра. Того ж дня кияни побачили на вулицях нечисленні підрозділи українського війська: гайдамаків Симона Петлюри, Січових Стрільців Євгена Коновальця та запорожців Костянтина Прісовського. Їм було влаштовано урочисту зустріч з церковними дзвонами та молебнями.

Німецька армія втупила у Київ 2 березня, а вже наступного дня на Софійській площі пройшов урочистий парад. Слідом за німецькою армією до Києва повернулася і законна українська влада: спочатку - Рада народних міністрів, а 9 березня - Центральна Рада.

3 березня 1918 року у Бресті-Литовському був підписаний мирний договір між Радянською Росією з одного боку та Німеччиною, Австро-Угорщиною, Туреччиною і Болгарією з іншого, відповідно якого Росія визнавала незалежність України.

Ювілеї дня:

159 років від дня народження Шолом-Алейхема (справж. – Рабинович Шолом Нохумович; 1859-1916), відомого єврейського письменника. Писав переважно на ідиш. Народився в Переяславі Полтавської губернії (нині Переяслав-Хмельницький Київської обл.), до 1905 року жив в Україні. Згодом виїхав до США. Найбільш відомими є повісті «Тев’є-молочник», «Хлопчик Мотл», оповідання. Псевдонімом (який дослівно означає «Мир вам!» – традиційне єврейське вітання) підписався в 1883 році під оповіданням «Вибори». Микола Бажан зауважував, що сторінки безсмертних творів Шолом-Алейхема наповнює «Безсмертна людяність… і ніякими антисемітськими вигуками її не заглушити, ніяким цвинтарним попелом її не приховати». А ще називав письменника Великою людиною, котра могла розповідати про важливі, великі речі дуже простими, звичайними словами. Ім’я Шолом-Алейхема не забуте – чимало киян пам’ятає блискучу виставу «Тев’є-Тевель» (п’єса Григорія Горіна за мотивами творів Шолом-Алейхема) театру ім. Івана Франка, де головну роль Тев’є-Тевеля геніально зіграв незабутній Богдан Ступка.  

136 років тому народився український письменник, співець сільської голоти Архип Юхимович Тесленко (1882–1911). Автор реалістичних оповідань «Хуторяночка», «За пашпортом», «Школяр», «Наука», повісті «Страчене життя». Виступав також як публіцист (кореспонденції до київських газет «Рада» та «Село»). Прожив сповнене гіркоти надто коротке і нещасливе життя: його переслідували одвічні злидні, хвороби, влада. За участь у селянських заворушеннях (у грудні 1905 року) його два роки тримали в лохвицькій та миргородській тюрмах, потім були два важких етапи у Вятську губернію. Дорогою письменник захворів на тиф і півтора місяця пролежав у пересильній московській тюрмі – Бутирці, яка славилася своїм жорстоким режимом. Тут відкрився у Тесленка активний процес туберкульозу, який і привів його згодом до передчасної смерті. Під час хвороби Тесленкові допомагали Грінченки та відомий меценат, поміщик Євген Харлампійович Чикаленко. Останній клопотався, аби Тесленка оглянув земський лікар, і йому було надане відповідне лікування (щоправда, з того нічого не вийшло – лікар вимагав грошей, у лікарні за письменником ніхто не доглядав, так і поїхав додому помирати).

Сьогодні виповнюється 50 років відомому британському актору Деніелу Крейгу (1968). Нині в фільмографії актора близько 40 ролей, але відомим він став зігравши англійського суперагента 007 Джеймса Бонда. Саме бондіана зробила Крейга одним з найдорожчих акторів Голлівуду, секс-символом і обличчям рекламних кампаній світових брендів. Народився Деніел Крейг в Честері, неподалік Ліверпуля. У 16 років переїхав до Лондона, де вступив до «Національного молодіжного театру». Акторську кар’єру почав у 1992, зігравши ролі у невеликих фільмах і серіалах для британського телебачення, які принесли акторові деяку популярність. Першою помітною роботою стала роль у фільмі «Лара Крофт: розкрадачка гробниць». Однак, світове визнання прийшло до актора у 2006 році, коли на екрани вийшов новий фільм бондіани – «Казино Рояль», де Крейг дебютував у ролі Джеймса Бонда. Наступним був «Квант милосердя» (до речі, там дівчину Бонда зіграла українка Ольга Куриленко). У 2012 році на екрани виходить наступна серія франшизи - «007: Координати «Скайфолл»», яка побила рекорд касових зборів серед всіх фільмів про Джеймса Бонда, і ввійшла у двадцятку найкасовіших фільмів в історії кінематографа. Далі, у 2015, був «Спектр». І ось, влітку минулого року актор підтвердив, що у наступному, 25-ю фільмі бондіани, який має вийти в листопаді 2019, він знову стане Джеймсом Бондом.

Роковини смерті:

367 років з дня смерті Данила Нечая (рік н. невід. – 1651), українського військового діяча періоду Хмельниччини (полковник брацлавський (1648–1651), одного із сподвижників Б. Хмельницького. Козаки полку на чолі з Нечаєм брали участь у Пилявецькій битві 1648 року, у Збаразькій облозі 1649 та Зборівській битві 1649. Восени 1650 року під час походу селянсько-козацького війська проти союзника Речі Посполитої молдавського господаря Лупу, передові українські полки під командуванням Нечая оволоділи Яссами. Після повернення з Молдавії козаки Брацлавського полку на чолі з Нечаєм охороняли західні кордони визвольної території. Загинув Нечай у бою під час нападу польсько-шляхетського війська на містечко Красне. Про Нечая український народ склав пісні («Ой, з-за гори високої» та ін.). Між теперішніми селами Красним і Черемошним, де за переказами, похований Нечай, йому встановлено пам’ятник.

27 років з дня смерті Сержа Генсбура (Люсьєн Гінзбург; 1928-1991), французького шансоньє, кінорежисера і актора, виконавця власних пісень. Його пісні входили до репертуару Франса Галля, Жюльєт Греко, Брижіт Бардо, Ванесси Параді. Знімався у фільмах «Самсон», «Бос», «Я тебе люблю». Режисер, сценарист, композитор, виконавець головної ролі у фільмі «Шарлотта назавжди». Володар премії «Сезар» за музику до фільму «Еліза» (1996). Народився головний французький бунтар і романтик у родині єврейських емігрантів. Майже всі родичі Генсбура по батьковій лінії мешкали у Феодосії, дехто – в Харкові. Після більшовицького перевороту талановитий піаніст змушений був шукати притулку у Франції. Там і народився Серж. Не диво, що друзі називали його «ексцентричним російським євреєм». Не менш відомою, можна сказати не менш скандально відомою, була історія кохання між Сержом Генсбуром і Джейн Біркін, яка впродовж останнього часу традиційно входить до топової п’ятірки «кохань ХХ століття». Француз і британка познайомилась на знімальному майданчику фільму «Слоган». За декілька місяців з’явився їхній первісток – скандально відома пісня Je t'aime ... Moi Non Plus («Я кохаю тебе ... Я теж ні»; 1968). Пісня була сповнена зітхань, стогонів і відвертих сексуальних натяків, тому й не диво, що її заборонили у декількох країнах і в Ватикані зокрема, як глибоко аморальний твір. Їхня перша зустріч була подібна ударові блискавки – глянувши одне на одного, вони одразу все зрозуміли. Вони були разом 12 років. Золота доба їхніх стосунків тривала приблизно 7 років. Потім Серж почав пити. Як згадує брат Джейн Біркін Ендрю, Серж завжди був душею компанії, але коли починав пити, то на світ з’являлася його меланхолія – темна й важка. «Мене не надто дратувало його пияцтво… Навіть з п’яним Сержем я, принаймні, міг грати у шахи – він грав у них пречудово, і коли він був п’яний, я інколи міг навіть вигравати у нього, але як поводитись у цій ситуації жінці, дружині, я не знаю… Він став пити по-страшному», - згадував Ендрю. Незабаром з’явився новий претендент на руку і серце Джейн – Жак Дуайон – молодий і вродливий режисер. Серж жодним чином не протестував. Натомість запросив «розлучника» до ресторану. «Гадаю, він чудовий», – тільки й сказав він Джейн. Серж завжди присвячував чимало пісень Біркін. Після розлучення він писав абсолютно всі пісні тільки для неї. Це був найпродуктивніший період його творчості і найдивовижніших пісень. Він помер у 62. Донька Джейн Біркін і Сержа Гінсбура Шарлотта стала відомою актрисою («Цементний сад», «Леммінг», «Антихрист», «Німфоманки»). Сьогодні вона – найзнаменитіша напівфранцуженка-напіванглійка у світі. «Мої батьки… Вони були диявольськи красивою парою…», - резюмує вона.

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-
*/ ?>