Яким має бути всеукраїнський Громадський бюджет?

Всеукраїнський Громадський бюджет, швидше за все, стане реальністю. Принаймні такий висновок можна зробити з останніх тенденцій – все частіше ця тема піднімається в чиновницькому, політичному та експертному середовищах. До речі, всеукраїнський Громадський бюджет може стати одним з перших у світі прикладів загальнодержавного бюджету участі. Тепер слід визначатися, яким саме він буде у нашій державі.

Давайте відповімо на запитання про мотивацію до створення всеукраїнського Громадського бюджету. Головне, щоб це не були:

а) політичний популізм (а останнім часом стало помітно, що проекти Громадського бюджету можуть використовуватися для створення політичних команд та генерації постійних інформаційних приводів);

б) нездоланне бажання взяти участь у розподілі коштів державного бюджету.

Як на мене, головними рушіями цього процесу мають стати розвиток фінансової децентралізації та місцевого самоврядування, електронної демократії.

Крім того, мотивами для впровадження всеукраїнського Громадського бюджету є: збільшення прозорості влади (і, відповідно, зменшення корупції); можливість знайти однодумців в інших регіонах країни та продемонструвати центральній владі, що, де і як потрібно розвивати на місцях.

Слід визначитися, чи повинен обсяг всеукраїнського Громадського бюджету дорівнювати певному відсотку від доходів або видатків державного бюджету. Або, наприклад, сума має визначатися під час голосування за бюджет України кожного року разом з індикативними показниками на наступні два роки.

Цікавим викликом є і питання, чи повинні проекти-переможці співфінансуватися з місцевих бюджетів і чи готові до цього наші місцеві політичні та управлінські еліти.

Крім того, варто вирішити, чи повинні бути чітко визначені категорії проектів, які можуть бути профінансовані та реалізовані за рахунок всеукраїнського Громадського бюджету (наприклад, освіта, спорт, інновації та ін.). Або, може, не потрібно жодним чином обмежувати проекти у категоріях і дати людям простір для креативу.

На мою думку, Україні потрібні загальнодержавні проекти (з закріпленням певного відсотку на таку категорію). Але є й думка, що проекти всеукраїнського Громадського бюджету повинні бути локальними, місцевими, як, наприклад, проекти Державного фонду регіонального розвитку.

Існує також пропозиція, що за кожною областю або регіонами (об’єднаннями кількох областей) має бути закріплений певний відсоток, на який вони можуть претендувати з бюджету участі. Хоча, очевидно, що вільна конкуренція буде значно цікавішою. І не факт, що взагалі потрібно якимось чином врегульовувати поділ обсягів всеукраїнського Громадського бюджету за регіонами.

Ще треба буде знайти відповіді на питання про терміни реалізації проектів (один рік чи більше) і граничного обсягу бюджету на один проект. Відкритим залишається питання про необхідність ділити проекти за обсягом фінансування – на, наприклад, великі та малі. Крім того, треба буде визначитися з такими нібито простими речами, як-то за скільки проектів може проголосувати одна людина.

Я залишаюся послідовним прихильником громадської моделі розвитку бюджету участі, яку адвокатує Центр розвитку інновацій. Тому вважаю за необхідне створення незалежної від влади громадської комісії з авторитетних людей, які користуються довірою на всеукраїнському рівні, для контролю партисипативних процесів. Це дозволить легітимізувати всеукраїнський Громадський бюджет в очах української громади.

На всі ці виклики ми ще повинні спільно знайти відповіді. Але точно можна сказати, які стандарти та принципи ми маємо закладати у процес всеукраїнського партисипаторного бюджетування. Це прозорість, відкритість та інклюзивність, підтримка активності наших громадян, стратегічне мислення.

Після отримання відповідей можна сміливо переходити до наступного кроку – створення оргкомітету всеукраїнського Громадського бюджету.

Артем Стельмашов

* Точка зору автора може не збігатися з позицією агентства