18 лютого. Пам’ятні дати

18 лютого. Пам’ятні дати

Укрінформ
Цього дня, у 2014 році, в Україні розпочався найтрагічніший етап Революції Гідності.

У період 18-20 лютого 2014 року в центрі Києва загинули близько ста осіб, кілька десятків зникли безвісти, більше тисячі дістали поранення, а сотні – були заарештовані та піддані тортурам. 

Для припинення свавілля державних органів зранку 18 лютого 2014 року протестувальники організували ходу до Верховної Ради України, яка отримала назву «Мирний наступ». Громадяни вимагали від влади рішень для виходу з кризи і врегулювання ситуації в країні, насамперед обмеження повноважень президента України шляхом внесення змін до Конституції України. Працівники міліції, діючи за вказівками керівництва правоохоронного органу, спільно з «тітушками», грубо порушуючи чинне законодавство, застосовували надмірне насильство і використали вогнепальні набої та зброю, вчинивши жорстокий силовий розгін ходи.

Як наслідок, 18 лютого на вулицях Інститутській та Грушевського, Кріпосному провулку та Маріїнському парку загинуло 23 людини, а 509 отримали тілесні ушкодження, з них 37 – тяжкі, 85 – середньої тяжкості. У вересні 2014 року, вже після повалення злочинного режиму, Україна відкрила кримінальне провадження щодо розслідування злочинів на Майдані.

На сьогодні Генпрокуратура розслідує понад дві тисячі епізодів у справі щодо злочинів на Майдані в період з 21 листопада 2013-го до 21 лютого 2014 року. Частину справ за подіями тих днів вдалося довести до суду. Так, за чотири роки вже ухвалено 50 судових вироків, 412 особам повідомлено про підозру.

Притягнення до відповідальності ймовірних організаторів розгону Майдану – справа надзвичайно складна, адже значна частина з них утекла за кордон, зокрема до Росії. Нині у розшуку у справах Майдану, які веде Департамент спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України, перебуває 91 особа.

Фото: facebook
Фото: facebook

Три роки тому, 18 лютого 2015 року, після тривалої оборони Дебальцевого українські військові залишили місто. У січні-лютому 2015 року відбулася головна битва між українською армією та російсько-терористичними військами. До цього часу сили АТО протягом дев’яти місяців забезпечували ізоляцію кризового району на сході України та не допускали його розширення на решту території держави. Починаючи з травня 2014 року штабом АТО було проведено понад 40 операцій з визволення території Луганської та Донецької областей від незаконних збройних формувань. Більшість із них була успішною, у тому числі визволення міста Дебальцевого у липні 2014 року. Черговий виток загострення обстановки в районі АТО відбувся у січні-лютому 2015 року. Найбільш складна ситуація склалася в районі Донецького аеропорту та Дебальцевого. Бойовики, маючи підтримку підрозділів Збройних сил РФ, намагалися будь-якою ціною ліквідувати Дебальцівський виступ та захопити Донецький аеропорт, тим самим примусивши Україну йти на політичні поступки під час переговорного процесу стосовно особливого статусу Донбасу, амністії для бойовиків, а також термінів і порядку проведення виборів до органів місцевого самоврядування. Безпосередньо в район Дебальцівського виступу у лютому 2015 року російсько-терористичні війська стягнули понад 19 тис. осіб, яким протистояли у секторі «С» 13 тис. українських військових, з яких безпосередньо в районі Дебальцевого – близько 4700 бійців. Українські захисники мужньо вели важкі бої з противником.  Саме значні втрати, нанесені агресору, примусили його відмовитися від подальших наступальних дій. Враховуючи, що підрозділи сил АТО на Дебальцівському напрямку виконали усі визначені завдання, а також обстановку, що склалася, о 13:00 18 лютого 2015 року Верховний Головнокомандувач віддав наказ скоординувати під керівництвом начальника Генштабу операцію із планового організованого виходу українських військ з Дебальцевого. За даними Генерального штабу ЗСУ під час бойових дій в районі Дебальцевого у період з 15 січня по 18 лютого загинуло 110 військовослужбовців, 270 було поранено, 7 – взято в полон та 18 зникли безвісти. За весь час оборони Дебальцівського виступу загинуло 136 та було поранено 331 військовослужбовців ЗСУ. Значними були втрати українських військ в озброєні. Близько 30% техніки було знищено противником або виведено з ладу силами наших підрозділів. За ведення бойових дій в районі Дебальцевого державними нагородами України нагороджено 379 військовослужбовців (у тому числі 136 - посмертно), а відзнаками Міністерства оборони та Генерального штабу ЗСУ - 450 осіб.

Ювілеї дня:

86 років від дня народження Мілоша Формана (1932), чеського і американського кінорежисера, сценариста. З 1967 року працює у США. Зняв фільми «Чорний Петро», «Любовні походеньки блондинки», «Відрив» (Гран-прі МКФ у Каннах, 1971), «Волосся» (премія «Давід Донателло», 1979), «Пролітаючи над гніздом зозулі» (премії «Оскар», 1976; «Золотий глобус», 1976; «Давід Донателло», 1976; BAFTA, 1977), «Регтайм», «Амадей» (премії «Оскар», 1985; «Золотий глобус», 1985; «Сезар», 1985; «Давід Донателло», 1985), «Вальмон», «Народ проти Ларрі Флінта» (приз «Золотий ведмідь» МКФ у Берліні, 1997; премія Європейської кіноакадемії за визначні досягнення у світовому кінематографі, 1997; премія «Золотий глобус», 1997), «Примари Франсіско Гойї». Лауреат міжнародної премії Франца Кафки.

Фото: twitter
Фото: twitter

85 років від дня народження Йоко Оно (1933), японської художниці і музикант, вдови Джона Леннона. Йоко Оно була другою дружиною Леннона, брала участь у його сольних проектах, а також у записах деяких пісень Beatles - «Revolution 9», «Birthday», «The Continuing Story of Bungalow Bill». Після смерті Ленона сама випустила кілька сольних альбомів. Йоко Оно народилась у Токіо, проте у 20 років переїхала до США. До зустрічі з Леноном, вона двічі була заміжня і мала дочку. Художниця та музикант познайомились у 1966 році в Лондоні на виставці робіт Оно. Через три роки вони одружились. Біографи Ленона стверджують, що саме Йоко Оно стала однією з причин розпаду Beatles. Через рік після розпаду групи, в 1971 році, Леннон і Оно переїхали до Нью-Йорку. Там, у 1975 році, в них народився син Шон. Музикант припинив творчу діяльність і аж до 1979 року присвячував весь свій час сім'ї. У вересні 1980 року Джон Леннон і Йоко Оно підписали контракт з новою фірмою Geffen, а 15 листопада 1980 року вийшов останній прижиттєвий альбом музиканта – «Double Fantasy». 8 грудня 1980 року Джон Леннон загинув. Йоко Оно залишилась у Нью-Йорку, стала випускати музичні записи Джона, що не встигли вийти за його життя. Водночас продовжувала і власні музичні експерименти. Йоко Оно є володаркою багатьох нагород за внесок у сучасне мистецтво. У 2009 році вона удостоїлася найвищої нагороди 53-й Венеційській бієнале, отримавши «Золотого лева». У березні 2012 року художниця і співачка стала лауреатом австрійської премії Оскара Кокошки. Крім того Йоко Оно отримала нагороду від міста Хіросіма за внесок у сучасне мистецтво і рух боротьби за мир.

66 років від дня народження Джеймса Мейса (1952-2004), американського історика, дослідника голодомору в Україні. В одній із своїх статей Мейс так пояснив, чому голодомор став справою його життя: «Мене часто запитують: чому саме я, корінний американець, і навіщо це мені було треба? Не раз мені хотілося запитати у відповідь: а що потрібно було мільйонам росіян, євреїв, вірменів, зрештою, українців у цій далекій, Богом забутій країні – моїй Америці? Тому що американські громадяни українського походження вимагали досліджень, і мені судилася така доля, що ваші мертві обрали мене. І так само, як не можна займатися історією голокосту і не стати хоч би напівєвреєм, так само не можна займатися історією голодомору і не стати хоча б напівукраїнцем».

Роковини смерті:

454 роки з дня смерті Мікеланджело Буонарроті (1475-1564), італійського скульптора, живописця, архітектора і поета, представника Високого і Пізнього Відродження. Працював переважно у Римі на замовлення сім’ї Медічі і папи Юлія ІІ. Мікеланджело був, передусім, скульптором; його фігури, написані на плафоні в Сікстинській капелі, можна сприйняти за статуї, а в його віршах, здається, відчувається різець скульптора. Скульптуру він ставив понад усі інші види мистецтва. Помер Мікеланджело Буонарроті у Римі, на 89-році життя; похований у Флоренції. 

Перше фото: Kurier

Приєднуйтесь до наших каналів Telegram, Instagram та YouTube.

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-