Про Женю Жукова і Правила хорошого тону в мовній сфері

Про Женю Жукова і Правила хорошого тону в мовній сфері

Блоги
1256
Ukrinform
Це колосальна і вибухонебезпечна проблема, яку в нас замовчують, залишивши чубитися довкола неї – міським божевільним, маргіналам

Женя Жуков (саме так він сам себе називає), глава Департаменту патрульної поліції, написав стосовно вчорашніх сутичок під судом, де обирали запобіжний засіб одеському меру Труханову, в принципі, правильний пост. Про те, зокрема, що треба нарешті кінчати всі ці сафарі під судами з тітушками, які у нас, мов таргани, ніяк не виводяться, усіма різновидами «Народних дружин» та іже з ними. Пост дуже емоційний – аж до масованого вживання ненормативної лексики. Взагалі-то посада керівника Департаменту у міністерстві достатньо висока, щоби її носій не порушував табу на вживання деяких відомих слів у публічній сфері, а в протилежному випадку – ніс би за це відповідальність. А то, якщо цього немає, то перепрошую, стає непомітною принципово необхідна грань між тією ж тітушнею і поліцією. 

Але – нехай – цього разу, я, наприклад, готовий закрити на це очі. 

Дело Труханова: под судом подстрелили силовика / Фото Павла Багмута, Укринформ
Дело Труханова: под судом подстрелили силовика / Фото Павла Багмута, Укринформ

По-друге, Женя, представник держави достатньо високого рівня, пише свій пост щодо гострої суспільної проблеми і публічно його поширює – недержавною мовою, чого, взагалі-то, теж не можна. Але я нині й не про це. Я про те, що державна, українська мова у Жені вживається, але лише тоді, коли він вкладає українські слова у вуста своїх опонентів, яких він демонстративно зневажає – тих, хто влаштував весь цей ганебний безлад під Солом’янським судом. От вам кілька цитат:

Перша: «Проще простого – обхаркать патрульного, унизить его под крики "влада зливає патріотів", а после задержания, ныть в фейсбуке о том, як же було боляче, коли я харкав и дув газом! Или, ВИПАДКОВО, ДВА... еще раз повторю... !!! ВИПАДКОВО !!! ДВА РАЗА ВЫСТРЕЛИТЬ ИЗ БОЕВОГО ОРУЖИЯ В СОТРУДНИКА ПОЛИЦИИ и в итоге ранить его и вскоре лежать на земле в наручниках со слезами на глазах – шо ж то робиться!»

А от ще: «Это стало нормальной практикой среди неадекватов. А знаете почему?.. Потому что некоторые считают, что за это им ничего не будет. Бо він патріот и "так нада", бо Сын Порошенка не в АТО!»

І ще: «Это всё ху*ня, ребята. За нарушение, а, тем более, нападение, будут задерживаться все без исключения: "дружини", "отці", "митці ", "бійці" и в ту же степь. Хоть на каєнах, хоть на жигулях, с орденами или без. Ибо чем дальше мы так будем "будувати квітучу країну", тем ближе конец всему и стране – в первую очередь!»

І на десерт: «И еще забыл сказать: да, я начальник Департамента патрульной полиции. Как все там говорят: "Посадовець", "Очільник", "Чиновник", "Представник влади".

Як це можна пояснити? Однозначно. Тролячи «по-русски» – «отців» «митців» і «бійців» саме тим, що вони, плюючи в поліцейських, верещать ЇХНЬОЮ мовою, очільник Департаменту державну мову, якою, до речі, сам забов’язаний володіти, подає як єдину розпізнавальну ознаку цього БИДЛА. І ще. Собі таке дозволяючи, Женя робить ні що інше, як розкриває підсвідомість – свою і ще чималого числа наших співгромадян. А там – печера жахів – імперія і Валуєвський циркуляр. І це зовсім не печально, це страшно.

Ну добре, Женя, мабуть, щиро не розуміє, не відчуває, що він плює в вічі мільйонам тих, хто на вулицях не бешкетує і для кого українська мова не лише державна, а й рідна. Біда в тому, що цього підсвідомого хамства у нас дуже багато. І з обох боків. У частини російськомовних – це ніщо інше, як імперська відрижка. У частини україномовних – це, зокрема, бездумні два словечка про «мову агресора», ніби для визначення ворога не існує інших ознак. А якщо така мова, тоді що виходить? Що твій сусід, який говорив і говоритиме російською – агресор? 

Це колосальна і вибухонебезпечна проблема, яку в нас замовчують, залишивши чубитися довкола неї – міським божевільним, маргіналам. А її треба вирішувати конкретно на державному рівні за неформальної участі адекватних представників обох спільнот – україномовної і російськомовної. Владою має бути сформульоване і втілене на практиці те, що називається державною політикою з нагально важливого питання. А спільнотами мають бути погоджені й широко поширені Правила хорошого тону у мовній сфері. Щоб коли ти не дотримуєшся цих Правил, – то нема тобі місця в пристойному товаристві і обговорювати тут теж – нема чого. 

Там не так вже й багато буде пунктів в тих Правилах, і один з них точно – про неприпустимість «лінгвістичних вправ», у дусі Жені Жукова, очільника Департаменту патрульної поліції.

Сергій Тихий
 

* Точка зору автора може не збігатися з позицією агентства
Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-