Маск, Кім і хрестоносці. Космос чий?

Маск, Кім і хрестоносці. Космос чий?

3169
Ukrinform
Трагедія майбутнього світу криється в експлуатації дітищ Джобса, Гейтса, Цукерберга для організації геополітичних катастроф

...Приємно було подивитися на старт ракети Falcon Heavy, яка відправила на Марс особисту Теслу Ілона Маска! А особливо на синхронну посадку двох перших ступенів. Дивилися на все це онлайн і раділи як діти. Ось вона – сила людської думки!

А ось ракеті, запущеній кілька місяців тому підручними Кім Чен Ина, чомусь були не раді. В Ерефії раділи, а ми – ні. «Подвійні стандарти» – сказав би колишній спікер ВР Олександр Мороз, який назвав КНДР «великою індустріальною державою».

З іншого боку, чи може нас радувати мавпа з гранатою? А Кім Чен Ин – не мавпа. Це набагато гірше.

Колись у дитинстві мене дратувала фабула відомого роману Пола Андерсона «Хрестоносці в космосі» («Хрестовий похід в небеса»). У цій фантастичній сазі швидкі на розправу середньовічні лицарі захопили зореліт прибульців, який опинився поблизу, перебили весь екіпаж (крім одного заручника), завантажили на борт слуг, дружин, худобу і вирушили наводити порядок у Всесвіті.

Книга ця зруйнувала у мене віру в прогрес і гуманізм технологічного майбутнього, адже хрестоносці для завоювання світів з'єднали в одне середньовічні брехню, підкуп, ворожнечу, мечі та – захмарні технології.

У Вікіпедії роман названо «іронічним». Хоча сьогодні вже ніякої іронії і навіть ніякої фантастики у словосполученні «хрестоносці в космосі» не простежується. Варто лише звернути свої погляди на північний схід.

І йдеться навіть не про російський мурал з розіп'ятим на хресті Гагаріним, не про «хресну ходу» з іконою Богородиці на орбіті Землі, не про окроплення святою водою російської ракети "Союз-2.1 б", яка невдало стартувала з космодрому в РФ.

Все це антураж. А суть слід шукати у заявах сановитого священика РПЦ Всеволода Чапліна про ядерний хрестовий похід на Захід, бо «є речі, важливіші за світ». І в оголошенні «світового Хрестового походу» проти США, Заходу та лібералізму в цілому Олександром Дугіним, – щоб помститися за те, що «вони відмовилися від цінностей Бога і традиції».

Бородаті, обвішані іконами чорносотенці, які мріють про православний космос і спопелілу ядерним вибухом Америку... Хіба це не сюжет для Пола Андерсона? От тільки, якщо вигадані англійські хрестоносці вкрали зореліт, то реальні радянські генерали – атомну бомбу й інші західні ноу-хау.

Бовтанка із мракобісся та високих технологій, яку замішують кремлівські барбаросси, має свій сенс. Річ у тому, що західна культура з її обожнюванням прав людини заважає перетворювати досягнення науки і техніки на знаряддя вбивства і катування. А ось фундаменталізм з гундяєвською формулою «права людини – це глобальна єресь» такого бар'єру впритул не бачить. І в цьому його не відрізнити від ІДІЛ та Аль-Каїди. Не дарма вже згаданий Чаплін, говорячи про ядерну війну із Заходом, додав: «Нас багато в чому має підтримати, не може не підтримати ісламський світ». Що вже говорити про майже рідних «чучхеносців».

Те, що Росія, навіть задерши штани, ледве встигає за Західним світом у технічному розвитку, те, що Кім Чен Ин сміховинно схожий на героїв фільму «Смерть Сталіна», а бойовики ІДІЛ не знають таблиці множення – великої ролі не грає. Терористи знищили хмарочоси-близнюки в Нью-Йорку і вбили 3 тисячі осіб, орудуючи лише пластиковими ножичками. Усе інше за них зробили розумні технології цивілізованого світу.

Хрестоносці Пола Андерсона не знали, на якому паливі працює зореліт прибульців, не відали, як він управляється, вони не розбиралися в зоряних картах. Їх влаштовувало, що можна прищемити пальці інопланетному заручнику, і той направить корабель на ціль – світи – куди треба принести віру та справедливість, і де багато золота. Золото – це, зазвичай, головна мета усіх військових хрестових походів. Золото дає владу над світом, а владу над світом дає золото.

Терористам сьогоднішнього дня не принципово знати, за кермо вантажівки якої моделі вони сіли, їх не цікавить ні вантажопідйомність машини, ні витрата палива, ні ресурс двигуна. Вони не розмірковують про те, які конструктивні новації в ній використані, скільки вона коштує, нарешті. Їх займають лише два питання: як її викрасти і скількох людей можна за допомогою нею вбити, поки тебе не застрелить поліція.

Сучасна, цивілізована людина живе під гіпнозом особистої безпеки, хоча безпека ця ілюзорна. Вона вже давно не боїться перельотів між континентами, без побоювання бере з собою дітей на борт літака. Авіакомпанії обіцяють їй найдосконаліший захист лайнера від обмороження корпусу, від удару блискавки, і навіть від птахів. Для пасажира весь політ візуально обмежується інтер'єрами двох аеровокзалів – пункту відправлення та пункту призначення – і кількома годинами комфортного перебування в штучному кліматі герметичного салону, де можна скоротати час, зависнувши в інтернеті, або просто подрімати.

І її не хвилює, про що там, внизу, на відстані 10 тисяч метрів, в темряві думають дикуни. А у дикунів раптом опиняється в руках «Бук» російського виробництва, винайдений для безпеки «русского мира». І дикуни розмірковують про те, як точніше потрапити в літак.

«Вся сучасна система світової безпеки перебуває у стані досить нестійкої рівноваги, як нескінченно величезна піраміда, поставлена з ніг на голову», – писав на початку 2000-х київський учений на прізвище Нікулін. Пропрацювавши багато років у галузі техніки безпеки, він придумав теорію про те, що всю свою історію людство, намагаючись забезпечити для себе цю саму безпеку, все ускладнювало й посилювало ризики для цивілізації.

Захищаючись від дощів і холодів, людина винайшла дах над головою, але цей же дах збільшив ймовірність загибелі під її уламками під час ураганів і землетрусів. Вона принесла в дім вогонь, щоб захиститися від холоду – і підвищила шанси згоріти або задихнутися від диму. Вона ховалася в містах від варварів – і страждала від перенаселення, хвороб та пожеж. Винайшла зброю для захисту міських стін, а варвари, викравши її, використовують для нападу.

Електрика, газопроводи, двигуни внутрішнього згоряння, висотні будівлі, атомні електростанції, греблі, тваринницькі ферми, які рятують від голоду, але забруднюють атмосферу – все, що робить наше життя безпечнішим, робить його і небезпечнішим. Бо базується на зовсім наївній тезі, що людина не ворог сама собі.

Власне кажучи, і атомна бомба була придумана як засіб захисту.

Люди витрачають на безпеку величезні ресурси, і, зрештою, основа перевернутої піраміди стає все масивнішою, а рівновага все менш стійкою.

Енергія, яка виділяється людським мозком при прийнятті рішення, надзвичайно маленька, писав Нікулін. Якщо зібрати думки всіх 7,5 мільярда людей, подумані в одну секунду, сумарно їх енергія навряд чи перевищить енергію полум'я палаючого сірника. Але навіть одного нервового імпульсу вистачить, щоб порушити хитку рівновагу і завалити усю цю громіздку піраміду на людство, знищивши його під уламками власної системи безпеки. Для цього достатньо, щоб неподалік від заповітної «червоної кнопки» матеріалізувався якийсь дикун.

Розвиваючи думку, автор «теорії полум'я сірника» намагався, але так і не зміг знайти вихід з положення. Альтернативою представлялися або відмова від технічної цивілізації, або встановлення якоїсь спільної для всього світу гуманної моралі, де альтруїзм, мир і загальна любов стали б абсолютними цінностями.

На жаль! Як ми знаємо, для деяких «є речі, важливіші за світ». І те, що ці слова виголосив священик, який вважає себе християнином, кидає в гріх зневіри. Очевидно, Дарвін правий: де є елої, завжди будуть і морлоки, де є культура, неминучим є і варварство. Де є бажання комфортно пожити, існує і пристрасть – красиво вбити.

Не повстання машин, передбаченого Стівеном Гокінгом, треба нам боятися. Машини – вони добрі. Боятися треба їхнього поневолення дикунами з ядерним православ'ям у головах, які здатні навіть з холодильника зробити газову камеру, а з мікрохвильовки – інструмент для тортур.

Не у втечі від реальності у віртуальний світ соцмереж та інтернету криється трагедія майбутнього світу. А в експлуатації дітищ Джобса, Гейтса та Цукерберга для планування реальних геополітичних катастроф. Для цього ні знання, ні високі технології не потрібні – достатньо, як виявилося, найняти пару тисяч умілих ботів.

Легкого рецепта боротьби з «хрестоносцями у космосі», найімовірніше, не існує. І нам, нашій Україні, які звикли наївно вірити в Бога, і європейцям, які вірять у Прогрес, і американцям, які сподіваються на Кінець історії, доведеться неабияк витратитися на захист від вірусу тероризму, що паразитує на людстві, від холери і чуми чучхеїзму та сталінізму, від кишкової палички російського шовінізму, яка викликає розлад мізків. І при цьому – відбираючи гроші у самих себе, економлячи на гідному існуванні, якісній медицині та благодійності.

Один мультимільйонер колись ділився філософією багатства. «Перший мільйон, – казав він, – йде на забезпечення комфортного життя. Усі наступні витрачаються на те, щоб убезпечити його, цей мільйон, від грабіжників, злодіїв, держави і від знецінення, а його власника – від насильства та вбивства». Значною мірою це можна віднести і до благ цивілізації.

Говорячи про тріумф Ілона Маска, багато хто схильний узагальнювати: мовляв, його успіх в освоєнні космосу означає, що приватна ініціатива кладе на лопатки державу, робить її зайвою, непотрібною. І при цьому випускають з уваги, що бізнес Маска, окрім усього іншого, захищений від варварів усією потужністю американського оборонного комплексу, півтора тисячами ядерних боєголовок стримування.

Хоча навіть це не дає гарантії. І чим не реальним є сюжет, коли якийсь новий Кім, черговий гомункулус Кремля, на ракеті, побудованій в Росії за кресленнями, вкраденими у Маска, полетить відвойовувати Марс у піндосів. З атомною бомбою на борту, природно.

Євген Якунов. Київ.

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-