Леонід Каденюк уособлював мрію про Україну як космічну державу
Шкода Каденюка, дійсно шкода. Він був уособленням наших мрій і фантазій – про Україну як істино космічну державу, бо завдяки йому кольори українського прапора побачили на орбіті.
Він уособлював мрію про Україну як науково-технічного партнера США – бо перший та єдиний астронавт незалежної України літав на американському човнику Коламбія у складі американського екіпажу.
...В останні 30 років дитячі мрії нашого покоління – вирости і стати космонавтом – висміювалися усіма сатириками і гумористами. Це вважалося ознакою совка і тоталітаризму.
А ми тоді, в 1960-ті, дійсно мріяли про безмежний космос.
Я збирав марки із зображенням американських астронавтів. В СРСР їх важко було знайти, але мені привозили з країн "соцтабору". Я знав напам`ять усі радянські пісні про космос, починаючи з "Я земля, я своих провожаю питомцев" та "Обещают космонавты и мечтатели, что на Марсе будут яблони цвести..." і до "Давайте ка ребята закурим перед стартом..." Я марив космічною фантастикою.
Мені, зрештою, не пощастило, а Каденюку – вдалося.
Він був щасливою людиною, бо ж один із небагатьох українців бачив безсмертні зорі впритул і міг зверхньо спостерігати за нашою мурашиною метушнею із недосяжної височині. Заради цього було варто жити.
Я думаю, це – наша біда, що ми відвернулися від зорь. Що в передранковий час не спостерігаємо, як космічні шківи просторових сил обертають наш небокрай. Не сперечаємося, навіть тут у цукерберговому Фейсбуку, про колапсари і пульсари, чорну матерію, кротові нори Дірака і струнну теорію Всесвіту.
Ми забули про Каденюка. Його політ перетворився на злободенному тлі в якусь архаїку, заяложену піар-акцією кучмівського часу, забаганку політиків, а участь його самого у політиці виявилася невдалою.
Разом із його смертю наше майбутнє сьогодні стало нашим минулим.
І хто ж тепер розповість нам українською: як там у невагомості? Як там у повному вакуумі? Як там у Всесвіті?
Євген Якунов
реклама