19 січня. Пам’ятні дати - 19.01.2018 08:00 — Новини Укрінформ
19 січня. Пам’ятні дати

19 січня. Пам’ятні дати

2874
Ukrinform
Сьогодні християни східного обряду святкують Хрещення Господнє. 

19 січня християни східного обряду святкують велике дванадесяте церковне свято – Хрещення Господнє або Богоявлення. Це третє найбільше й завершальне свято різдвяно-новорічного циклу. У народі воно має декілька назв: Водохреще, Водохреща, Водохрестя, Водощі, Йордан, Ордань.

Богоявлення – це тридення. Його, як і на Різдво, розпочинає пісна кутя на Святвечір; далі – день самого Водохреща – Йордан і наступний день – Іоанна Хрестителя. Цього свята згадується і прославляється Євангельська подія хрещення Ісуса Христа у річці Йордан святим Іоанном Хрестителем. У Святому Письмі сказано, що під час хрещення на Ісуса із неба у вигляді голуба зійшов Святий Дух, і пролунав голос Божий, тому свято і називається Богоявленням.

У всіх храмах на Хрещення служиться Святкова Літургія, яка завершується великим освяченням води за таким же чином, як і освячення її напередодні, у Водохресний Святвечір.

Обряд освячення води виник ще з перших часів християнства за прикладом Ісуса Христа, який освятив води Йордана. Вважається, що вода, освячена 18 і 19 січня, називається Богоявленською або Йорданською і має однакову силу і застосування: нею освячують храми і домівки, дають пити тяжкохворим, зберігають вдома протягом року до наступного Водохреща. Одна з традицій цього свята – хресна хода до водохресної ополонки, яку називають Йордань, і масове купання в ній.

У народі існувало чимало прикмет, пов’язаних з Водохрещею. Якщо цього дня ясна й холодна погода – на посушливе літо, похмура й сніжна – на рясний урожай. Якщо ніч зоряна – вродять горіхи та ягоди. В давнину після свята Водохреща розпочинався новий весільній сезон, який тривав до Великого посту.

Події дня:

Цього дня 2014 року, під час Революції гідності, протистояння на Майдані з мирної фази перейшло в силову. Кількасот тисяч людей, обурених прийняттям «диктаторських законів» 16 січня, зібралося на народне Віче. Незважаючи на численні заклики лідерів опозиції до продовження мирного протесту, багатотисячна колона пішла до Верховної Ради, однак зіткнулася із кордоном «Беркуту» на вулиці Грушевського. Почалися сутички, які тривали усю ніч. У ході протистояння мітингувальники закидали міліцію камінням, фаєрами, «коктейлями Молотова». При цьому були спалені шість автобусів і вантажівок правоохоронців. «Беркут» використовував проти демонстрантів шумові гранати і гумові кулі, а також водомет. За повідомленнями столичних медиків, в період з 16:00 19 січня до ранку 21 січня, за медичною допомогою звернулися 122 постраждалих, 50 з них були госпіталізовані. У той же час, згідно з даними медичної служби євромайдану, за добу 19-20 січня на вул. Грушевського були поранені 1400 чоловік. Після цих подій керівництво США та представники Євросоюзу вперше заговорили про санкції проти тодішнього керівництва України.

Ювілеї дня:

220 років від дня народження Огюста Конта (1798-1857), французького філософа і соціолога, одного з засновників позитивізму. Зводив завдання філософії до систематизації «позитивних» знань, тобто до знань, що їх дають математика, фізика та інші конкретні науки. Цікавим було особисте життя філософа. В 44 роки він розлучився з дружиною, яка постійно йому зраджувала і вирішив цілком присвятити своє життя лише науці. Але саме тоді він закохався в одну молоду особу. Це було кохання-поклоніння, кохання-культ. Молода жінка його не кохала, але вони листувалися; за рік він написав їй дев’яносто шість листів і майже стільки ж отримав від неї. Це був справжній роман в листах – патетичний і нещасливий водночас. Невдовзі вона захворіла на сухоти й померла на руках у Конта. Щороку він потім писав «Сповіді» – листи, звернені до неї, начебто живої. А ще він перечитував її листи – по одному, і саме того числа, коли вони були написані. Він стояв молитовно на колінах перед кріслом, на якому вона колись сиділа… Серце філософа жило за своїми власними законами, досить відмінними від тих, за якими жив його розум.

Сьогодні день народження Ярослава Стецька (1912–1986), українського політичного та державного діяча, соратника Степана Бандери, борця за незалежність України. «Замислом мойого цілого життя було, є і буде: Україна вільна, Україна Соборна, Україна без холопа і без пана. Я вірю в перемогу, я вірю так сильно, що можна вмерти. З цього шляху мене не зверне ніщо, ані тортури, ані пекло тюрем, ані смерть…» (Ярослав Стецько) Народився Ярослав Стецько у сім’ї священика. Згідно з записом про народження – у місті Тернополі. Але директор музею Стецька, співавтор біографічних досліджень Мирон Сагайдак зазначає, що, згідно з іншими джерелами, Ярослав Стецько народився у Великому Глибочку, у парафіяльному будинку, у якому нині розміщується музей. Ярослав закінчив гімназію в Тернополі й студіював у 1929-1934 роках право й філософію у Краківському та Львівському університетах. Ще юнаком брав участь у національно-визвольній боротьбі, став членом нелегальної організації «Українська націоналістична молодь» і відтак підпільних УВО (Української Військової Організації) та ОУН. У двадцять років Ярослав Стецько став членом Крайової екзекутиви ОУН, ідеологічним референтом і редактором підпільних видань. У двадцять сім років він отримав членство Проводу ОУН, у двадцять дев’ять був обраний головою Державного правління (уряду) новопроголошеної Української держави. За відмову скасувати Акт був ув’язнений у нацистському концтаборі, випущений 1944-го. Між 1946 і 1986 роками керував Антибільшовицьким блоком народів, був організатором Світової антикомуністичної ліги (1967). На Тернопільщині вшановують пам’ять про земляка, який усе життя присвятив боротьбі за волю України. У селі Кам’янки Підволочиського району, де тривалий час жила сім’я Ярослава Стецька, уперше в Україні йому встановлено пам’ятник. У селі Великий Глибочок, що під Тернополем, названо вулицю і місцеву школу імені Ярослава Стецька. На родинній хаті Стецьків установлено меморіальну дошку, там діє музей.

Роковини смерті:

79 років з дня смерті Михайла Опанасовича Драй-Хмари (справж. прізв. – Драй; 1889-1939), українського поета, літературознавця, перекладача, професора Київського університету. За життя Драй-Хмари вийшла друком лише одна книга поезій – «Проростень» (1926). Був незаконно репресований. Рукопис перекладеної ним «Божественної комедії» Данте конфісковано під час арешту. Помер у таборах на Колимі «від ослаблення серцевої діяльності», як вказано в документах по реабілітації. 

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-
*/ ?>