Хто і навіщо лякає покупців “неїстівними” європейськими продуктами
В розпал новорічних свят з посиланням на заяви керівництва громадської організації “Всеукраїнська асоціація з питань захисту прав споживачів “Споживча довіра” інтернетом розійшлася інформація про те, що польські сири, які продаються в Україні, виявились фальсифікатом. Відповідне повідомлення із промовистим і однозначним заголовком “100% польських сирів в Україні є фальсифікатом” передрукувало на своєму сайті Головне управління Держпродспоживслужби в м. Києві (далі - ДПСС). І в кращих традиціях зради понеслося: “чиновники стверджують!”, “імпортери, в тому числі європейські, масово збувають на українському ринку фальсифікатну продукцію!”.
Стоп! А на чому, власне, грунтуються настільки категоричні висновки? Де матеріали досліджень? Які торговельні марки вивчалися? У яких магазинах відбиралися проби? Які іноземні виробники виявилися шахраями? Доказів фальсифікації виявилося небагато. Аж сім зразків імпортних сирів (на маркуванні товару не було вказано конкретного виробника, стверджують матеріали перевірки, і написи “іноземною” мовою ідентифікувалися як польською. – Авт.), до того ж придбаних на двох столичних ринках – “Деміївському” (вул. Ізюмська) та “Столичному” (Кільцева дорога). Усі сири, як стверджують захисники споживачів, не відповідають задекларованим показникам та державним харчовим стандартам. Повіримо. Але чесно кажучи, контрольна вибірка не надто показова, щоб через це звинувачувати УСІХ польських виробників сирів (саме так і було перекручено новину) у відвертій підробці товару, що імпортується в Україну. Не варто забувати про місцевих “умільців” фальсифікату, які саме через ринки переважно й збувають свою “продукцію”. І тут вже час включитися в роботу правоохоронцям.
Жири, ковбаси та сири
“Гіркота поганої якості відчувається навіть тоді, коли солодкість низької ціни давно забута”. Таким яскравим епіграфом супроводжується сайт громадської організації “Всеукраїнська асоціація з питань захисту прав споживачів “Споживча довіра”. Це зі слів її очільника Максима Гончара Україною пішла гуляти “зрада” про невідомих польських виробників, що масово збувають в Україні свою фальсифіковану продукцію.
Однак у цьому випадку певною гіркотою віддає саме таке твердження. Воно ж за пасивного сприяння Головного управління ДПСС у м. Києві й розійшлося в інформаційному просторі широкими колами.
Перевірка, яка дала підстави це стверджувати, була проведена ще у серпні минулого року – як вже згадувалося на двох популярних столичних ринках. Співробітниками ГО “Споживча довіра” усього було відібрано та перевірено у лабораторії «Незалежний центр лабораторних досліджень «Еталон» (м. Хмельницький, існує з 2005 року, в 2008 р. акредитована Національним агентством з акредитації – Авт.) 28 зразків сирів – 21 вітчизняних та 7 сирів невідомого виробництва (зі слів продавців та з написів на упаковці – начебто польського). Зокрема, у поле зору експертів потрапили імпортні сири: “Селянський смак”, “Жовтий з дірками”, “Едам королівський” (ТМ “Spomlek”), “MARKIZ”, “Народний”, Gauda (ТМ “RYKI”), CER MARKIZ (ТМ “SIERPC”), “ZOLTY з дирами”.
Усі сім зразків за результатами дослідження не відповідали задекларованим показникам та державному стандарту ДСТУ 6003 «Сири тверді. Загальні технічні умови». В них було виявлено наявність жирів немолочного походження та невідповідність вмісту жиру задекларованому показнику на споживчому маркуванні.
"В Україні ментально сприймають імпортне як якісне. А насправді перевірені нами польські сири на 100% виявились фальсифікатом. Вся продукція в різному відсотковому складі містила жири немолочного походження. Супровідної документації немає: ні паспорту якості, ні митної декларації, ні транспортної накладної. Все це контрабанда", – наголосив Максим Гончар. При цьому він зазначив, що серед української продукції фальсифікату виявили майже 50%, і щороку його стає все більше.
“Копіпаст” як елемент державної політики
Укрінформ, власне, як і окремі уважні користувачі Фейсбук, одразу звернув увагу на те, як цікаво була перекручена інформація експертів в цілому.
Отже, беремо заголовок "новини": "100% польських сирів, які продаються в Україні, є фальсифікатом. Такі висновки зробила Держпродспоживслужба". Справді? Давайте перевіримо. Йдемо за посиланням на офіційний сайт ДПСС, де міститься новина із заголовком "100% польських сирів в Україні є фальсифікатом". Читаємо – державні органи (мається на увазі Держпродспоживслужба) не мають прав перевіряти виробників, вони з'являться, коли буде прийнятий закон... І внизу приписка - матеріал взято на ресурсі agroday.com.ua. Переходимо ТУДИ - а там точно той самий текст, що і на сайті ДПСС.
Тобто чиновники не робили ніяких перевірок сирів, як і не робили відповідних висновків, а лише скопіювали текст зі стороннього ресурсу, де, між іншим вказано: "А насправді перевірені нами (ГО “Споживча довіра”- Авт.) польські сири на 100% виявило фальсифікатом". Ключова інформація - ПЕРЕВІРЕНІ НАМИ. Тобто не всі 100% сирів, які продають в Україні, а лише ті, які були відібрані та перевірені активістами. До того ж не в офіційних торгових мережах, а на ринках!
Знову ж таки, у провокативному повідомленні жодної назви ТМ чи виробника, жодного результату тесту та назви органу, де його проводили. Укрінформ, до речі, знайшов ці дані, лише ретельно вивчивши сайт «Споживчої довіри». Наше прохання безпосередньо надати таку інформацію захисники чомусь проігнорували.
Між іншим із тексту повідомлення, який було опубліковано “ланцюжком” на трьох ресурсах – громадському, комерційному та державному - простежується певна логіка. Мовляв, ось запрацює нарешті закон, який дозволить перевіряти підприємства в Україні, тоді все налагодиться. Мовляв, єдина можливість сьогодні перевірити підприємство з’являється тільки тоді, коли продукція зашкодила споживачу. “Таку перевірку має погодити Мінекономіки, Мінагрополітики та центральна регуляторна служба. На практиці від скарги до фактичного візиту інспекторів на виробництво проходить 5 місяців. З квітня 2018 року виробників продуктів харчування перевірятимуть без попередження. Таку можливість державні органи отримають з початком дії закону № 2042-VIII "Державний контроль, який здійснюється з метою перевірки відповідності законодавства про безпечність та якість харчових продуктів та кормів, здоров’я та благополуччя тварин". Нині ж на перевірки бізнесу накладений мораторій. Як наслідок – українців годують фальсифікатом, і не тільки вітчизняні виробники”, - йдеться у розповсюдженій заяві.
Продуктова конкуренція на марші
До речі, зверніть увагу, на якому цікавому тлі прозвучали ці “польсько-сирні” звинувачення. Україна за підсумками 2017 року імпортувала сирів більше, ніж продала за кордон - ввезення продукції становило 10 тис. тонн при експорті 9 тис. тонн. Про це свідчать дані Державної фіскальної служби, повідомив Інтерфакс-Україна.
Порівняно з 2016 роком імпорт сирів збільшився на 42% в натуральному вираженні, в грошовому вираженні - на 58%, до $47,1 млн. При цьому експорт сирів з України збільшився лише на 12% в обсягах, хоча дохід від продажу цієї продукції за кордон зріс на 34%, склавши $32,5 млн.
Ці факти досить промовисті, щоб зрозуміти, чому саме зараз “спливли” результати продуктової перевірки більш ніж піврічної давності. Навіть прості люди здогадуються, де собака порилась. Ось лише один із відгуків користувачів Фейсбук: “Подібного роду заяви слід підтверджувати конкретикою. Виглядати це мало б так: "Ми перевірили сир марки ААА, виявилося, що це фальсифікований продукт, тому що..." А от заява "Всі польські сири виявилися підробкою" більше схожа на банальну кампанію з дискредитації конкурентів...”
Що ж, погодьтеся, дуже схоже на правду.
Навіть на наш досить поверхневий огляд “сирних” полиць у супермакетах Києва (зверніть увагу, не на ринках, а в офіційних торговельних мережах, де контроль якості хоч якось гарантується, хоча б репутацією мережі), польські сири таки виграють цінову конкуренцію у багатьох національних виробників. Звичайно, не у всіх категоріях і сортах. Наприклад, в мережі “Новус” можна бачити польський “камамбер” ТМ Mlekovita (120 гр) – 40 грн, а от 115-грамовий кусочок “камамберу” ТМ Добряна – 50 грн. Сир сорту “гауда” тієї ж польської фірми – 280 грн/кг, а будь-яка інша вітчизняна “гауда” - на 15-20% дорожче.
Оксана Поліщук, Київ
