…А завтра була інформаційна війна

Це далеко не повний перелік фактів російського нахабного і необмеженого втручання у внутрішні справи найсильніших світу сього. Не можна сказати, що всюди, але в більшості випадків вони досягли того, чого домагалися. Такий от незручний факт: відстала Раша - Сполученим Штатам, лідерові світу, «вибрала» президента...

А тепер, увага, запитання: ми, взагалі, якось прогнозуємо, уявляємо собі силу і обсяги того інформаційно-пропагандистського наступу, який от-от обвалиться на нас «з-за порєбріка»? Цього можна чекати уже дуже скоро, навіть, якщо українські вибори будуть ніякі не дочасні, а відбудуться у свій строк – у 2019 році. І мета у них буде одна: легітимізувати в Україні владу «нєрушимого блоку» Медведчука-Вілкула-Шуфрича-Рабиновича. Не вийде на президентських виборах у травні-червні, - продовжать на парламентських у жовтні. 

Ми до цього якось готуємось? Ми знаємо, що робити? У нас є «мобілізаційні плани», є варіанти, чим відповідати? І не треба себе заспокоювати, що і кілька місяців – це теж чимало. Хоча б тому, що уже і цих місяців немає. Хочемо конкретніше?

Схоже, в українських сегментах соцмереж визріла правильна оцінка новорічного ефіру «Інтера» - нариваються і причому роблять це свідомо і сплановано, не ховаючись, у форматі «психічної атаки». А чому, навіщо їм це потрібно? Та просто все, дуже просто: тестують реакцію, чекають, чи не зійде з рук, чи не обмежиться все сотнею, ну, нехай навіть кількома тисячами злих, але беззубих, тобто абсолютно нешкідливих для них постів у Фейсбуці? І якщо так і буде ( а поки що все до того йде), то всього за кілька місяців Україні покажуть на тому Інтері таке, на тлі чого і мумія Кобзона виглядатиме, мов милий персонаж діснеєвського мультика. І таке буде «вилазити з ящиків» по всій Україні щодня, ледве не щогодини. Що ми тоді робитимемо? Вийдемо з гнівними написами на «картонках» в пікет до офісу на вул. Дмитрівський?

FB