З ким Україна попрощалася у 2017 році

З ким Україна попрощалася у 2017 році

2521
Ukrinform
Підсумовуючи рік, важливо згадати і тих громадян України, хто був символом, чия смерть вразила всю країну

Минає рік – час перемог і викликів. Але так само, як і попередні, – він залишиться в пам'яті роком втрат. Не так, не в тих цифрах, але ми продовжуємо втрачати наших людей.

Україна сумує за кожним з 425 загиблих мирних жителів, за кожним з 162-х втрачених в АТО військових.

Але в цьому матеріалі ми вирішили згадати тих, хто був символом, чия смерть вразила всю Україну.

У 2017 РОЦІ ПІШЛИ:

1. Любомир Гузар. Предстоятель Української греко-католицької церкви. Любомир Гузар – один із творців відродженої Української греко-католицької церкви, кожен крок якого був прикладом молитви і терпіння, чесності та пастирської скромності. За роки його керівництва Церквою блаженніший Любомир став моральним авторитетом, до чийого голосу прислухалися президенти, прем'єри, академіки і люди, які все життя не залишали села. Смерть предстоятеля оплакувала вся Україна.

2. Аміна Окуєва, жінка-воїн, член батальйону Джохара Дудаєва, медик.

Аміна, одна з постатей чеченського і українського опору, була вбита кілером 31 жовтня. На обкладинці її Фейсбук-акаунта викладені слова третьої сури Корану: "Кожна душа скуштує смерть, але тільки в день Воскресіння кожен отримає свою плату сповна".

Амінь.

3. Максим Шаповал. Автомобіль керівника спецназу розвідки Міноборони підірвали в Солом'янському районі Києва. Це був один з ключових офіцерів військової розвідки.

Фото: http://qha.com.ua
Фото: http://qha.com.ua

4. Веджіє Кашка. 82-річна кримсько-татарська активістка померла в Криму при затриманні її спецслужбами Росії.

Фото: прокуратура Донецкой области
Фото: прокуратура Донецької області

5. Олександр Хараберюш, один з найрезультативніших українських контррозвідників, загинув в результаті вибуху автомобіля, основною версією вбивства названо професійну діяльність контррозвідника.

6. Сергій Каніковський. 75-річний житель міста Севастополя, член севастопольської "Просвіти" (до окупації міста Російською Федерацією), член Всеукраїнського політичного об'єднання "Державна самостійність України" у 1990-2000 роках"- був нібито "випадково" викинутий з балкона своєї квартири після того, як вивісив там український прапор.

Фото: Facebook/Антон Геращенко
Фото: Facebook/Антон Геращенко

7. Журналіст Володимир Карагяур, політолог Олександр Ніконоров, викладач Національного університету "Києво-Могилянська академія" Олексій Курінний, політолог та історик Олександр Маслак і експерт з децентралізації, колишній глава Офісу реформ Донецької області Сергій Попов – загинули в одній аварії.

Всі зазначені люди були патріотами, професіоналами і по духу – творцями країни.

 Константин Сытник
Костянтин Ситник

8. Костянтин Ситник. Пішов академік, почесний директор Інституту ботаніки імені Миколи Холодного. Володар безлічі нагород за видатні особисті заслуги перед українською державою у розвитку фундаментальної науки, Костянтин Ситник був фактично одним із батьків національної школи космічної біології і найцікавішим мислителем.

http://kyiv.svoboda.org.ua
http://kyiv.svoboda.org.ua

9. Давид Бадун. У віці 95 років пішов один з останніх живих героїв Української Повстанської армії (справжнє прізвище – Гладун) з села Нові Петрівці Київської області з позивним "Ворон". Учасник боїв і диверсійних дій проти німецько-фашистських військ. Був засуджений і відправлений на Урал. В Україну зміг повернутися тільки через 18 років. Помер через тиждень після смерті його дружини Олени.

Денис Вороненков
Денис Вороненков

10. Денис Вороненков, колишній депутат Держдуми, на момент вбивства – громадянин України, був готовий виступати в судових справах, захищаючи інтереси нашої країни.

Борис Олийнык
Борис Олійник

11. Борис Олійник помер на 82-му році життя. Чудовий поет і перекладач. Його політичну діяльність оцінюють по-різному (сам він себе останні роки називав «православним комуністом»), але він завжди був щирий зі своїм читачем і вніс свій внесок у розвиток українського поетичного слова.

12. Володимир Безкоровайний, віце-адмірал, перший командувач Військово-морськими силами України періоду Незалежності (1993-1996).

Гіркі втрати. І ось що спадає на думку: половину з названих вбито однією рукою, навіть якщо конкретні виконавці – різні. За нинішніх часів, наші недобрі сусіди не збивають літаки, а ретельно вибирають жертву і довго ціляться. І іноді в них виходить.

Віруючі люди знають, що всі, кого ми назвали, всі загиблі – зараз у світлі і в сонмі мучеників, тому що вони загинули за братів і сетер, старих і дітей. Невіруючі, які не вірять у післясмертя, теж знають, що це найбільш немарні з можливих людських смертей, тому що вони – за братів і сестер, старих і дітей. Але і перші, і другі можуть і повинні дати їм хоч би дві з трьох речей: пам'ять, вдячність і молитву.

Лана Самохвалова, Київ

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-