За Подільсько-Воскресенський перехід заплатять іногородні?
Київська міська адміністрація своїми повідомленнями про наміри вкотре побудувати в дорожній сфері щось грандіозне та платне, знову бентежить киян. Скільки таких проектів уже було анонсовано за останній десяток років! І тунель з площі Перемоги до масиву Лівобережного, і тунелі під Дніпром аж у двох місцях для Великої кільцевої, і дорога з Києва до Білої Церкви. І ось новий «прожект» - 40-річна столична недобудова Подільсько-Воскресенського мостового переходу, який хочуть нарешті довести до «кондиції», залучивши приватних інвесторів. А кошти повернути за рахунок оплати за проїзд.
Місцевій та й центральній владі рано чи пізно доведеться зважитися на подібне приватно-державне партнерство у фінансуванні інфраструктурних об’єктів, яке вже давно і успішно працює в Європі і світі. Також і громадянам час звикати до думки, що за підвищений комфорт потрібно платити. Їдемо Європою – платимо і не сперечаємось? То чому у себе вдома вважаємо платний проїзд чимось неприйнятним? А просто не звикли.
Відступати нікуди, позаду Троєщина
Кореспонденти Укрінформу цього літа особисто переконалися в тому, що Подільсько-Воскресенський мостовий перехід вже збудовано на 65%. І тому владі відступати нікуди – кияни зачекались обіцяного метро до Троєщини, одного із найбільших спальних районів Києва, Деснянського. Гілка якого, разом з автомобільною дорогою, має пройти саме новим мостом.
Наразі в КДМА обговорюється ідея залучити до завершення будівництва приватних інвесторів і, можливо (але не гарантовано!), з метою повернення вкладених коштів запровадити платний проїзд. "Я сподіваюся, що нам вдасться його закінчити, не дивлячись на те, що в цьому році ми відновили будівництво, виділивши 1,2 млрд грн. За весь час на міст було витрачено близько 5 млрд грн, проте для завершення будівництва потрібно ще 7 млрд грн. З цього приводу ми зараз працюємо з державною владою, яка могла б допомогти у фінансуванні робіт, а також з потенційним інвестором – Німеччиною. До речі, вона готова вкласти гроші в міст в тому випадку, якщо ми надамо державні гарантії про повернення коштів", – заявив перший заступник голови КМДА Геннадій Пліс. Чиновник обережено припустив, що міст буде добудований до 2021 року, а проїзд по ньому стане платним. Причому для автомобілів з інших міст, з киян не планують стягувати плату за проїзд.
Цікаво, що в інфраструктурному «портфелі» столичних чиновників подібних проектів вже назбиралося чимало. В 2010-2011 році примірялися будувати два тунелі під Дніпром. Один – південніше вулиці Заболотного в Голосіївському районі на лівий берег в обхід Осокорків і Бортничів, а другий - як продовження північної частини кільцевої дороги. Мали на меті таким чином розвантажити Московський міст, Південний міст та Дарницький залізнично-автомобільний міст, запустивши весь транзитний транспорт Великою кільцевою дорогою. Її проект передбачав 213-кілометрову дорогу по шість рядів в одному напрямку.
Ще мова йшла про тунель, який розвантажить центральну частину Києва, а саме дворівневий тунель від станції метро "Лівобережна" аж до площі Перемоги (загалом біля 7 км). Поки не склалося.
Усі названі масштабні проекти накрилися «тазком» через кризу, зміну влади, анексію територій та війну. Сьогодні ж поліпшення економічного стану та активізація дорожнього будівництва дозволили знову заговорити про побудову платних доріг. На початку року Укравтодор анонсував плани по проектуванню платної траси Київ-Біла Церква, яку збираються збудувати паралельно славнозвісній Одеській трасі (М-05) до 2021 року. Інвестор зможе стягувати плату за проїзд протягом 25 років (економічні розрахунки показують десь біля 4,5 євро), а потім – дорога стане державною і безкоштовною. Однак скептиків не бракує.
Поки Україна усе планує, світ вже давно платить і їздить
А між тим, в світі багато прикладів того, що платні дороги – вигідний комерційний проект і заодно вирішення стратегічних транспортних завдань.
На перший погляд платних доріг в тій же Європі наче й не багато, якщо брати у відсотках, але вони забезпечують значну частину загального транспортного трафіку. На сьогодні найбільше платних доріг знаходиться у Хорватії - 3,33% від загального числа доріг країни. У Сербії - 2,71%, в Швейцарії - 2,68%, в Італії - 1,16%, в Словаччині - 1%. Найменше платних автострад мають Франція (0,83%), Греція та Білорусь по 0,74%, Чехія, Іспанія та Норвегія - 0,63%. Ще менше – усього 0,2% платних доріг існує в Туреччині, Угорщині, Ірландії, Австрії та Польщі. Однак, якщо у тій же Франції платних доріг мало, то усі вони - найголовніші магістралі, які перетинають країну наскрізь і на оті скромні 0,83% платних кілометрів в країні припадає більше 50% усього національного трафіку.
Звісно, у кожної платної дороги є «дублер» - безкоштовна дорога (рідко коли по-іншому). Вона часто довша, складніша за рельєфом, з покриттям гіршої якості тощо. У автомобіліста завжди є вибір – їхати з меншим комфортом, але безкоштовно, або швидко і зручно, але за гроші. І цей вибір нікого особливо не напружує. Усе чесно і без претензій. У кожній країні власні правила і ціна користування такими дорогами. А також різні власники платних доріг – муніципалітети, приватні концесіонери.
Ось лише кілька прикладів.
США
Платний автомобільний тунель в Брукліні (густонаселеному районі американського Нью-Йорку) – так званий тунель Хью Кэрі – це підземна траса, що проходить під судоходною протокою Іст-Рівер і зв'язує Бруклін з іншим районом Манхеттеном.
Найдовший в Північній Америці тунель являє собою дві спарені підземні труби з чотирма смугами руху і простягається в довжину на 2,8 км. Неформально вважається ділянкою автостради 478 і міської траси Нью-Йорка 27А. Тунель знаходиться у власності міста Нью-Йорка і управляється об'єднаним агентством мостів і тунелей (МТА). Нині проїзд тунелем коштує біля $7-8. Альтернативний безкоштовний шлях пролягає знаменитим Бруклінським мостом – поверху, але на ньому постійні автомобільні корки.
Данія-Швеція
Ересуннський міст - комбінований автомобільно-залізничний вантовий міст через протоку Ересунн, що з’єднує данський острів Зеландія и Скандинавський півострів (Швеція). Загальна довжина моста 7,8 км, що становить приблизно половину відстані між шведським і данським берегами (ще для 4 км шляху насипано штучний острів і 4 км проходять у підводному тунелі). Він став частиною міжнародного європейського автомобільного маршруту E20.
На його будівництво були витрачені чималі гроші - $3,8 млрд. Тому проїзд по ньому платний: близько 40 євро з кожного легкового автомобіля. Багатьом він не по кишені, тому для постійних клієнтів введена система знижок: до 75% від вартості проїзду. Як очікується, міст окупиться у 2035 році. Сьогодні він щоденно пропускає понад 60 тисяч автомобілів. У 2005 и 2006 роках спостерігалося швидке зростання обсягів перевезень мостом з огляду на придбання данцями житла в Швеції та поїздки на роботу в Данію (ціни на житло в Мальме нижчі, ніж у Копенгагені).
Німеччина
В Німеччині до 2017 року дороги були безкоштовні, навесні введена плата за використання окремих автомобільних доріг. Оплачується також в’їзд в центр міст та проїзд через тунелі. Наприклад, тунель Варнов (нім. Warnowtunnel) - автомобільний тунель довжиною 790 м в місті Росток на півночі країни.
З'єднує береги річки Варнов. Тунель є частиною автобану A19. Пішоходам і велосипедистам в'їзд заборонений. Тунель – є власністю компанії Warnowquerung GmbH&Co.KG на умовах 50-річної концесії. Плата за проїзд складає з 3,5-4 євро в залежності від пори року.
Цікава також високогірна панорамна дорога Россфельдштрассе. Вона є частиною регіональної німецької дороги 999 і знаходиться в альпійському районі Берхтесгаден, недалеко від однойменного заповідника на кордоні Німеччини та Австрії. Задумана у квітні 1937 року як східне закінчення Німецької Альпійської Дороги.
Сьогодні довжина дороги становить 15,4 км. Найвища точка - 1,570 м, перепад висоти- 1,100 м. Дорога проходить серед альпійських лук, частково по території Австрії, з чудовими навколишніми краєвидами. Дорога вважається найбільш високогірної дорогою в Німеччині і поїздка по ній залишає незабутні враження. Щорічно по дорозі проїжджає більше 100 тисяч чоловік. Конструкція дороги включає 14 мостів і 1,6 км підтримуючих опор. Россфельдштрассе класифікується як національна дорога, яка перебуває в приватному володінні, тому що вона не з'єднана з дорожньою мережею за межами регіону. Плата повністю покриває витрати на утримання дороги, фінансування нових споруд і оглядових майданчиків, а також на адміністративні витрати. У 2017 році для легкового авто плата складала 8 євро.
Оксана Поліщук, Київ
