12 листопада. Пам’ятні дати

12 листопада. Пам’ятні дати

1592
Ukrinform
Цього дня, 50 років тому, розпочався перший Світовий Конгрес Українців.

12-19 листопада 1967 року в Нью-Йорку проходив конгрес, що дістав назву Конгрес Свободи та став першою масовою маніфестацією української єдності в церковній, громадській і політичній сферах життя. Участь у цих зборах взяли понад тисячу делегатів з 17 країн світу. На цьому Конгресі було прийнято рішення про створення Світового Конгресу Вільних Українців, який після проголошення незалежності України був перейменований на Світовий Конгрес Українців (СКУ). Відкриваючи перший Конгрес СКВУ в Нью-Йорку, отець-прелат Василь Кушнір, якого пізніше обрали першим президентом СКВУ, сказав: «У розбудженій духовності і совісті вільного українця Світовий Конгрес Вільних Українців ставить програму: Україна мусить бути українською; найніжніші струни наших почувань мусять бути українськими; молода українська генерація мусить бути українською; Україні ми мусимо приготувати майбутність радіснішу і гіднішу, ніж усі її дотеперішні найсвітліші історичні дні…» На сьогодні, Світовий Конгрес Українців одна з найвпливовіших проукраїнських сил у світі. Він об’єднує понад 20 мільйонів українців у 53-ох країнах, що мають спільне бачення, спільно діють у зміцненні позицій світового українства на міжнародному рівні та спільно підтримують народ України в прагненні жити в незалежній, територіально цілісній, реформованій та європейській Українській державі. СКУ визнаний Економічною та соціальною радою Організації Об’єднаних Націй як неурядова організація зі спеціальним консультативним статусом. Святкування 50-ліття СКУ складається з цілої низки заходів, концертів, науково-практичних конференцій по всьому світу - Нью-Йорк, Буенос-Айрес, Брюссель, Торонто. Святкові заходи були і в двох українських містах: Києві та Львові. Зокрема, 25-26 серпня цього року, в столиці відбулися чергові Річні збори СКУ.

Разом з тим, в Україні у другу неділю листопада вже традиційно проводиться День молитви за сиріт. День молитви за сиріт – це ініціатива Альянсу «Україна без сиріт», всеукраїнського руху християн та організацій, які працюють в єдності, маючи одну спільну мету: охопити всіх дітей-сиріт справжньою християнською турботою, дати можливість кожній дитині зростати в люблячій сім’ї та попередити сирітство в Україні. У цей день Церкви по всій країні приділяють особливу увагу дітям, які залишилися без піклування батьків.

Ювілеї дня:

177 років від дня народження Рене Франсуа Оґюста Родена (1840-1917), французького скульптора, одного з засновників імпресіонізму в скульптурі. Автор таких відомих творів як «Бронзовий вік», «Людина йде», «Іоанн Хреститель», пам’ятників «Громадянам міста Кале», Гюго, Бальзаку, багатофігурної композиції «Брама пекла». Чимало фігур, виконаних для «Брами пекла» стали самостійними скульптурами. Серед найвідоміших – «Мислитель» (центральний образ композиції, нині існує понад 50 копій цієї скульптури; до того ж вона встановлена і на могилі скульптора), а інша – «Поцілунок». Цей твір давно став одним із культових утілень романтичного кохання в західному мистецтві. Чоловік і жінка, висічені з одного шматка мармуру, злилися в пристрасному поцілунку. Але Роден зобразив не просто абстрактних чоловіка і жінку, а конкретних людей – заміжню аристократку Франческу да Риміні та її коханця Паоло Малатесту, які є одними з численних героїв неперевершеної «Божественної комедії» Данте. Коханців викрив обманутий чоловік і заколов кинджалом. Після того всього нещасні ще й потрапляють на вічні муки до пекла. Власне таку сумну історію повідав нам Данте у «Божественній комедії». Роден спочатку хотів ввести цю пару в композицію «Брами пекла», але сюжет виявився настільки самодостатнім і популярним, що скульптор вирішив зберегти Франческу і Паоло як окремий твір. Чимало робіт видатного скульптора знаходиться в Парижі в музеї Огюста Родена (палац Бірона). Це двоповерховий особняк XVІІІ ст. з садом, на затишних піщаних майданчиках якого встановлені скульптурні композиції  «Брама пекла», «Громадяни Кале» і знаменитий «Мислитель». Всередині будинку можна побачити як скульптури так і чисельні малюнки Родена. Свої колекції митець подарував державі. А в «Заповіті», адресованого молодим митцям, 77-річний Роден писав: «Більше терпіння! Не покладайтеся на натхнення. Натхнення взагалі не існує. Єдині чесноти художника – мудрість, уважність, щирість, воля. Виконуйте вашу роботу як чесні трудівники». Тут можна згадати іншого генія, щоправда музичного – Петра Ілліча Чайковського, який на запитання про натхнення, зауважив: «Яке до біса натхнення! Працювати треба…»

112 років від дня народження Івана Антоновича Крушельницького (1905-1934), українського письменника, мистецтвознавця, графіка. Син Антона Володиславича Крушельницького і Марії Степанівни Крушельницької. Здобувши гарну європейську освіту (навчався у Віденському університеті, відвідував лекції у Віденській Академії мистецтв, закінчив Празький університет) викладав у Стрийській гімназії, керував театральною школою при Музичному товаристві ім. М. Лисенка у Львові. Був членом літературних організацій «Горно», «Західна Україна». У 1932 році переїхав в Радянську Україну, де брав активну участь у літературному та громадському житті. Драматична поема «На скелях (Каверна №16)» на конкурсі Наркомосу в 1931 була удостоєна першої премії. Івану Крушельницькому належить також ряд графічних робіт, ілюстрації до творів Коцюбинського, Стефаника. Проте, молох репресій не оминув талановитого українця. Івана Крушельницького у грудні 1934 разом з рідним братом Тарасом (і ще 26-ма  репресованими) розстріляли у Києві. Старшому виповнилося 29, а молодшому – 25 років. Їхній батько – Антін Володиславович Крушельницький загинув у Соловецькому концтаборі через три роки після загибелі синів. Мати – Марія Степанівна, пережила їх на рік.

88 років від дня народження Грейс Патриції Келлі (1929–1982), княгині Монако (з квітня 1956 р.), дружини князя Монако Реньє ІІІ, кінозірки 50-х років ХХ століття, однієї з найкасовіших актрис свого часу. Знялася в головних ролях у фільмах: «Високий місяць», «Сільська дівчина» (премія «Оскар») і «Вище товариство», а також у трьох фільмах Альфреда Хічкока - «Наберіть «М» для вбивства», «Вікно у двір» (дві вершинні кінороботи режисера), «Спіймати злодія». Одного разу Хічкок у бесіді з французьким кінорежисером Франсуа Трюффо сказав наступне з приводу Келлі: «Якщо секс надто відвертий і прямолінійний, він не залишає місця для хвилювання. Знаєте, чому я обираю для своїх фільмів стриманих і холоднуватих блондинок? Тому що коли бездоганна леді показує, що в сексі вона може поводитися зі сміливістю професіоналки, то від цього перехоплює дух. В картині «Спіймати злодія»  я спеціально знімав Грейс крижаною принцесою, з її бездоганним крижаним профілем. І що вона робить на порозі свого номера? Впивається губами в губи Кері Гранта». Грейс Келлі народилася й виросла в знаменитій, строгій і багатій сім’ї. Її батько – директор Національної програми з фізичної підготовки – не покладав на свою молодшу з трьох дітей дочку жодних надій. В інтерв’ю журналу «Мак Колл» у 1955 році Джон Келлі сказав: «Я гадав, що старша, Пеггі, стане знаменитою. Адже в дитинстві що б Грейс не намагалася робити, Пеггі все робила  краще». Декілька років тому у США вийшла друком чергова біографія актриси й принцеси Монако «Вище товариство. Життєпис Грейс Келлі» (High Society. The Life of Grace Kelly). Автор – Дональд Спото. До речі, Спото було надзвичайно важко збирати факти, працюючи над біографією Грейс Келлі. Інтерес до американської актриси з роками не спадає. Про неї пишуть книжки з аналізом зіграних кіноролей, про неї пишуть і глянцеві журнали, зазвичай під рубриками з промовисто сентиментальними назвами: «Великие женщины прошлого» чи «Истории великой любви». Знімають і фільми. Останній з них – кінострічка Олів’є Даана «Принцеса Монако» з Ніколь Кідман у головній ролі. Кідман була, як завжди, чарівна, а сам фільм критики у Каннах освистали – надзвичайно слабким виявився сценарій. Князівській родині кінострічка теж категорично не сподобалася.

Роковини смерті:

Фото: wikipedia
Фото: wikipedia

День пам’яті Костя Левицького (1859-1941), українського громадсько-політичного і державного діяча, адвоката і публіциста, дійсного члена НТШ і «Просвіти». З 1890 року займався приватною адвокатською практикою у Львові. Наприкінці ХІХ–поч. ХХ ст. Левицький, сприяючи піднесенню українського підприємництва в Галичині, брав активну участь у створенні цілого ряду важливих економічних організацій – «Народна Торгівля», страхова компанія «Дністер», Крайовий Союз Кредитовий (згодом – Центробанк). У 1889–1900 рр. редагував «Часопис Правничий», був багаторічним президентом Товариства Українських Правників у Львові. В 1899 виступив співзасновником, а згодом обраний і головою Української національно-демократичної партії. В 1907 році обраний депутатом австрійського парламенту, наступного року – галицького сейму, керував діяльністю Українського парламентського клубу у Відні. 9 листопада обраний головою уряду ЗУНР – Державного Секретаріату ЗУНР – ЗО УНР. Після окупації Галичини польськими військами (1919) був членом закордонного уряду Диктатора Петрушевича у Відні, в якому займав пост уповноваженого з питань преси і пропаганди, а з 1921 – уповноважений закордонних справ ЗУНР. 1924 року повернувся у Галичину, де продовжував громадську і наукову діяльність. У 1920–1930-рр. очолював Союз Українських адвокатів, був членом Ради адвокатів у Варшаві, директором Центробанку. В 1939 був заарештований органами НКВС, але після дворічного ув’язнення – звільнений. У липні 1941 став засновником і головою Української Національної Ради – органу, який мав представляти інтереси українського населення західних областей України перед німецькою окупаційною владою (ліквідована за наказом Гімлера в березні 1942). Помер у Львові. Є автором цінних історичних праць: «Історія політичної думки галицьких українців 1848-1914», «Великий зрив» та ін.


Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-