8 листопада: народний календар і астровісник
Сьогодні великомученика Димитрія Солунського. Він був військовим і загинув мученицькою смертю на зорі християнства. Колись на переважній більшості України з Дмитровим святом пов’язувався давній обряд поминання покійників – так звані «осінні діди». Щоправда, в деяких регіонах «осінніх дідів» пошановували напередодні Кузьми-Дем’яна (14 листопада), а на Закарпатті – в суботу на Михайла (21 листопада), яка мала назву Задушної. Остання напередодні Дмитра субота на Вінничині називалась Пам’ятною.
Після Дмитра вже заборонялося справляти весілля й ходити у свати. З цього приводу існує безліч прислів’їв і приказок: «До Дмитра дівка хитра, а після ще хитріша», «До Дмитра дівка хитра, а по Дмитрі стріне собаку і питається: «Дядьку, ви не з сватами?», або: «…а після Дмитра свиня йде, а вона питається: «Тітко, чи не бачили старостів?»
З Дмитром на Поліссі пов’язані й завершальні обряди тваринників. З цього дня корів уже не виганяли на пасовиська. Господарі розраховувалися з пастухами, а останні врочисто святкували завершення сезону. На Буковині дехто намагався посадити бодай одне деревце, бо Дмитро «фрукту любить». За цим днем удавнину завбачували і погоду – якими будуть літо і зима, врожай, приплід худоби тощо.
«Якщо на Дмитра день без снігу, то ще не скоро буде зима», «Замерзла земля і дме холодний вітер – снігу не буде до Нового року», «Якщо до Дмитра дощ, то на Введення (4 грудня) снігу буде по коліна». Сильний холод і сніг цього дня вказував на пізню й холодну весну.
З іменинами вітайте Дмитра.
Нині вже 20-ий місячний день. Табу на м’ясо, солодке, мучне і нарікання. Змінімо тістечко-калорії і каву на лісовий чай з сосновими шишками і ялівцем або ж на японський чай маття. А в дискусіях, замість ядовитої безапеляційної критики, надамо перевагу меланхолійним роздумам про життя. Сьогодні не варто за вуха притягати добрий настрій. У легкому смутку є свій шарм і чарівність, і зовсім не обов’язково направо і наліво, наче мантру, повторювати, що «все буде добре». Буде, як мусить бути. Імітувати щастя – безглузда і марна справа, а ось відшукати зернину позитиву навіть у журбі (згадаймо хасидів) справжнє мистецтво. Шануймо свій смуток так само, як і радість. І не забуваймо, що час – це єдина цінна монета нашого життя.
Згідно з даними Центральної геофізичної обсерваторії України, найхолоднішим цей день у Києві був у 1888 році: -13,9; а найтеплішим у 1927 – +19,6.
