Свіжі «політичні» рейтинги: коли соціологам не шкода соціології

До словосполучення «результати соціологічних досліджень» можна доєднати безліч різноманітних визначень – цікаві, песимістичні, обнадійливі, сумнівні, суперечливі… Але ті, що були опубліковані вчора Центром Разумкова та Центром соціальних досліджень «Софія», інакше ніж скандальними – не назвеш. Сподобається це представникам нібито шанованої в Україні науки, чи ні – це ні на що не впливає. Судіть самі. З інтервалом в півтори години в інформаційних мережах з’являються два повідомлення, які ми відтворюємо в порядку публікації з заголовками і з дуже значними скороченнями.

1. 23 жовтня 2017, 16:25, «Українська правда»:

«Порошенко продовжує лідирувати в рейтингу можливих президентів. Розрив між Петром Порошенком і Юлією Тимошенко становить 5,6%»

Найбільшу підтримку в першому турі президентських виборів отримав би чинний глава держави Петро Порошенко (14%), за ним слідує лідер партії "Батьківщина" Юлія Тимошенко (8,4%), свідчать результати соцопитування Центру Разумкова.

Як наголошується в прес-релізі, в разі проведення президентських виборів за лідера партії "Громадянська позиція" Анатолія Гриценка проголосували б 7,2% тих, хто має намір взяти участь у виборах, за керівника фракції "Опозиційний блок" Юрія Бойка 6,8%. (…)

Дослідження проведене з 6 по 11 жовтня 2017 року. Було опитано 2018 респондентів віком від 18 років у всіх регіонах України, за винятком Криму і окупованих територій Донецької і Луганської областей.

Теоретична похибка вибірки не перевищує 2,3%».

2. 23 жовтня 2017, 17:53, «Українські новини»:

 «На виборах 12,9% українців готові проголосувати за Тимошенко, 9,9% - за Порошенка, 9,5% - за Бойко», - опитування

12,9% опитаних Центром соціальних досліджень "Софія" готові проголосувати за голову фракції у Верховній Раді "Всеукраїнське об'єднання" Батьківщина "Юлію Тимошенко, 9,9% - за чинного Президента Петра Порошенка, 9,5% - за голову фракції" Опозиційний блок "Юрія Бойка на виборах президента. Про це свідчать результати опитування, які мають "Українські Новини".

Опитування проводилося з 5 по 13 жовтня поточного року в усіх адміністративних областях України, за винятком тимчасово непідконтрольних територій Донецької та Луганської областей і анексованого Криму. Всього було опитано 2005 респондентів у віці від 18 років методом особистого інтерв'ю вдома.

Статистична похибка не перевищує 2,2%».

Що тут додати? Ну хіба що «Українська правда» посилається все ж таки на прес-реліз Центру Разумкова, а «Українські новини», на інформацію, яку там «мають у розпорядженні». З чого можна зробити прозорий висновок про те, що з відповіддю дуже поспішали.

Ще можна звернути увагу, як в другому по порядку дослідженні старанно підтягують «третього» до пари загальновідомих претендентів на президентське крісло. І кого! «Однофамільця» ну, дуже дорогих для державного бюджету України плавучих бурових платформ, одного з символів і стовпів режиму Януковича! Втім, там ще багато інформації – і про решту потенційних кандидатів, і про рейтинги партій, але найважливіше тут інше. Адже збігається практично все: час проведення опитування – між першою та другою декадами жовтня; обсяги вибірки – 2005 осіб і 2018; межа статистичної похибки - різниться усього на 0,1%... Тільки ключові перші два рядки результатів досліджень, те, заради чого все це читається і поширюється, не просто різниться, воно розбігається майже на 50%! Може, пани соціологи робили свої дослідження в двох різних Українах?

Схоже, це саме той випадок, коли в коментарях спеціалістів сенсу особливого немає. Адже що скажуть, припустімо, соціологи, учасники тієї самої корпорації? Що все залежить від того, за якою методикою проводилось дослідження. - Як були сформульовані запитання? - У якій послідовності вони ставились? Все це ми багато разів чули, і тому мова не про це.

Соціологія – це така наука. Доволі точна. Останнім часом в цивілізованому світі вона сягнула таких висот технології збору даних, підрахунку результатів та довіри до себе, що за лічені хвилини після закриття виборчих дільниць, згідно до результатів екзит-полів, переможці проголошують свою перемогу, а переможені – визнають поразку і вітають суперника. В Україні соціологія технологічно нічим не гірша, ніж у Франції, або в Чехії, і ми не один раз у цьому мали можливість переконатися. Але і скандали навколо соціологічних мухлювань у нас теж були. І це значить: обдурити тут можна лише того, хто сам цього хоче. Тобто суспільству, передусім його свідомій, думаючій частині, кажуть в обличчя і без політесів: в Україні соціологія була і залишається не наукою, а інструментом впливу та маніпуляцій, щоб мірятися «рейтингами» у всіх на виду і без жодного від того сорому.

…А це ж бачать «діти», чи майже діти, тобто, зовсім молоді виборці. які народилися у вже незалежній Україні. Їхні мами і тата, які багато чого бачили на своєму електоральному віку, хотіли б щоб хоча б їхні нащадки жили і обирали (а це тут слова тотожні) по-людськи. А тут – такі «несподіванки» від вчених… До речі, трудову діяльність дівчат за викликом, деінде, регулювала і досі регулює так звана «поліція добропорядності», яка тримає цю сферу в рамках. То може і для приведення до тями української соціології у нас назріла подібна служба?

Сергій Тихий, Київ

P.S. Ми попросили політологів – людей, які мають стосунок до соціології, але не займаються нею безпосередньо – прокоментувати настільки дивне розходження у результатах соціологічних досліджень.

Володимир Фесенко, політолог, голова правління Центру прикладних політичних досліджень «Пента»:

«Війна соціологів» – це дуже знижує ставлення до соціології»

«Розбіжності між різними соціологічними центрами були й раніше. Я б не робив різких висновків про те, що хтось бреше, а хтось каже правду. Але обидві соціологічні служби прямо чи опосередковано пов’язані з різними політичними силами – тому тут є нюанси. Треба дивитися на ситуацію по динаміці, яка цікава у «Центру Разумкова»: порівняно з весною, трохи знизилися рейтинги Тимошенко і трохи зросли рейтинги Порошенка. Думаю, що в цьому міг спрацювати ефект ухвалення пенсійної реформи.

Чому така різниця? Думаю, важливу роль грає мережа опитування. Також значна частина виборців відмовляється брати участь в опитуваннях. Існує велика група людей, до 20% активних виборців, які хочуть голосувати за когось нового, приміром Вакарчука, але частина з них не готові про це відкрито говорити.

Так, у нас існує таке поняття як «війна соціологів» – це дуже знижує ставлення до соціології».

Віктор Таран, політолог, голова Центру політичних студій та аналітики «Ейдос»:

«Слід довіряти тим соціологам, які не розмінювали свій імідж та ім’я»

«Соціологія в Україні дуже часто використовувалася політиками. Вперше така технологія проявилася на виборах 2004 року, коли крупні компанії об’єдналися в консорціуми, два з яких показали перемогу Ющенка, а третій, афільований з Януковичем, – показав його перемогу. Вже тоді почали говорити про війни соціологів. Схожі вони були і будуть надалі. Слід довіряти тим соціологам, які не розмінювали свій імідж та ім’я в цих гонках, і були максимально об’єктивними. Дуже важливо критично оцінювати результати соцопитувань, враховуючи, як їх виконавці подавали свої дослідження в минулому. Для цього по-перше, треба дивитися на репутацію організації, по-друге, пам’ятати, що соціологія – наука, яка базується на певних показниках, до яких входить вибірка (по регіонах, по роках) і певна похибка. Також дуже важливо дивитися, як сформульоване питання – воно може бути просто маніпулятивним. Якщо соціологічна контора не показує, яке саме питання задавалося, то дуже імовірно, що подається інтерпретація запитання.

Особисто я поки що довіряю лише двом організаціям – Фонду «Демініціативи» та Центру Разумкова. Але люди, на жаль, зараз довіряють не конкретним фірмам, а тій інформації, яка подається через телевізор (або інші джерела), і яка синхронізується саме з їхніми вподобаннями».

Записала Юлія Горбань, Київ