Спокійно і без надриву - про ультиматуми

Спокійно і без надриву - про ультиматуми

Блоги
901
Ukrinform
Коли прості громадяни, мітингувальники, щирі чи звезені, не знають регламенту ВР - це зрозуміло. Коли його не знають депутати, тим більше голови комітетів - біда. 

Відсутність вищої освіти - не виправдання для незнання регламенту. 

1. Антикорупційний суд. Без всякого тиску і мітингів, ВР напочатку вересня внесла в порядок денний відповідний законопроект авторства низки депутатів ( в тому числі організаторів акцій), і направила його до Венеціанської комісії. Венеціанка дала нищівну критику щодо цього законопроекту. Від президента автори законопроекту вимагають подати тепер його версію (питання, навіщо вони реєстрували свою, залишу за дужками). Але це неможливо! Поки ВР не проголосує, згідно регламенту, зняття з розгляду, депутатського законопроекту. Наступний сесійний день - 7 листопада, і раніше взагалі неможливо й говорити про зняття з розгляду понаписуваного й зареєстрованого та прийнятого до розгляду депутатами. Хтось може пояснити, навіщо тягати під АП ультиматуми? Може, краще в наметі, користуючись вільним часом, почитайте регламент роботи ВР?

2. Виборче законодавство. Так само ВР, без тиску і непристойних погроз чи ультиматумів, у вересні поставила в порядок денний сесії ці проекти. Розглянули спочатку більш нагальні для всіх громадян пенсійну і медичну реформу, потім під крики депутатів - мітингарів" негайно!", перейшли до виборчих. І провалили саме через непідготовленість голосування! 

Я була проти законопроекту Мірошниченка, бо це закриті списки, не підтримала законопроект Юлії Тимошенко (через драконівську норму, що вже після оголошення результатів виборів можна змінити черговість кандидатів у списках, це чиста партійна диктатура вождя. Примітно, закон підтримали депутати, які га словах проти імперативного мандату і вождистських партій. І це означає, що вони просто не читали закон, бо навіщо? Головне - мітинг). Я підтримала законопроект Ємця, Чумака, інших, але він не набрав необхідної кількості голосів. Й не лише тому, що об'єктивно частина мажоритарників проти пропорціоналки й теж апелюють до позиціі виборців. Й за це, до речі, іх не можна принижувати, бо це іх позиція, яка має право на існування. А й тому, що автори кричали про закон на вулиці, але елементарно не працювали над підтримкою зали. Жодного разу не зустрілися з фракціями, не роз'яснили своі новели, не заручилися політичною підтримкою політичних груп, як то завжди дискутується перед надважливими законопроектами. Он, коли працювали над пенсійною і медичною реформою, міністри і автори провели десятки зустрічей з фракціями, аби переконати, роз'яснити, знайти голоси. І є результат. А коли "ату!", "вимагаю!"- не проходить. Не через рамки депутатів треба пропускати в пошуку голосів, а працювати з фракціями - це ефективніше. 

Також я стою на позиціі, що маємо не окремий закон приймати, а Виборчий Кодекс, який уніфікує правила і систему виборів і до ВР, й до місцевих рад. Сподіваюся, ВР, де все ж більше конструктивних і схильних до діалогу та компромісу політиків, піде таким шляхом, а не шляхом популізму і перекручувань. 

3. Недоторканність. Тут я взагалі обурена, бо ще влітку, через переконання, а не тиск чи любов до автора, поставила свій підпис під законопроекту про зняття недоторканності. Саме так Левченко (завдяки депутатам БПП і НФ, а не 5 мітингарям, зібрав необхідні йому 158 голосів). Законопроект так само внесли в порядок денний сесії. Зміни до Конституціі розглядаються за окремою процедурою, це завжди мінімум рік, бо дві сесії. Там немає першого- другого читання, бо й перше, й друге голосування відбуваються виключно щодо редакції, направленої до Конституційного суду і визнаної відповідною. 

Законопроект до КС направлено. Головне тепер, щоб на наступній сесії було 300 голосів і засідання не прогуляли самі ж мітингарі, бо дехто з них - рідкі гості в стінах ВР. Але вже зараз необхідно паралельно працювати над змінами до закону про статус народного депутата, де передбачити і гарантувати обранцям політичний імунітет. Імунітет на виконання своєї професійної політичної діяльності і свободу висловлювань мають депутати всіх країн ЄС і США. В першу чергу, це захист права на опозиційну діяльність. І ми теж маємо закласти такі запобіжники в відповідне законодавство. А не кричати "ату". 

Так я бачу конструктивний шлях, в тому числі й збереження обличчя авторів невдалого шоу......

Fb

* Точка зору автора може не збігатися з позицією агентства
Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-
*/ ?>