Данина жлобству. Лєна Зайцева, п'ять трупів і мораль

Данина жлобству. Лєна Зайцева, п'ять трупів і мораль

7208
Ukrinform
Система відмазування "вершків суспільства" від покарання за дорожні злочини у нас відшліфована до блиску

...Я пропоную проблему смертей на дорогах вирішити радикально: спеціальним законом заборонити водіям позашляховиків користуватися ременями і подушками безпеки.

А ще – відгородити тротуари відбійниками, і нехай у цьому залізобетонному жолобі безбашенні мажори вбиваються скільки хочуть.

Я навіть за те, щоб вони селфилися перед тим як врізатися в стовп (як дві сестри на тій таки Харківщині у червні). Може бути, це протверезить інших.

А відеокамери, які все одно стирчать без користі, продати букмекерським конторам – нехай роблять ставки.

Чорний гумор, скажете? Який гумор, якщо за однією дурепи, яка вирішила, як пишуть, позмагатися в перегонах, загинуло 5 людей, 6 поранені, з них троє борються за життя в реанімації! Який гумор!

Були б загиблі пенсіонерами (ми своє вже пожили), так ні ж – подивіться списки – суцільно молоді люди, яким жити б та й жити, ростити дітей, захищати країну і відбудовувати...

Чим далі, тим більше з'являється одкровень з життя 20-річної Лєни Зайцевої – найімовірнішої винуватиці жахливого ДТП в центрі Харкова. Прийомна дочка харківського бізнесмена, зведена сестра екс-заступника прокурора Черкаської області Дмитра Зайцева. (Який, в свою чергу, в бігах від покарання за розгін Майдану). Лексус, який, як делікатно пишуть ЗМІ, «з дуже малою ймовірністю куплений за зароблені нею особисто гроші». Три зафіксованих порушення Правил дорожнього руху за два роки – з дня отримання прав. За кожне справно платила штраф (напевно, папік, а не вона)...І нарешті, остання новина - в крові Зайцевої виявлено опіати.

Класичний, можна сказати, випадок, типова картинка «насиченого» пригодами життя сучасних українських мажорів. Тепер їй є що розповісти майбутнім бой-френдам.

Чого приховувати: мало хто в нашій країні вірить, що справжній винуватець ДТП (а, по суті, серійний вбивця) відсидить максимальний за такий злочин строк – 10 років. Це якщо сяде. Оскільки – що-що, а система відмазування "вершків суспільства" від покарання за дорожні злочини у нас відшліфована до блиску.

Згадайте, як ефектно вирішив питання олігарх Димінський.

Якщо є «господарі життя», то чому б не знайтися рабові, готовому замість суверена покласти свою голову на плаху?

Згадайте колишнього столичного мера Омельченка, під колеса якого незграбні кияни так і норовили впасти.

Відкрийте Гугл і прочитайте про десятки й сотні випадків, де «п'яні пенсіонери» на старих велосипедах зі своєї вини потрапляли під колеса чиновницьких ескортів, «піддаючи небезпеці життя державних діячів», де «бідні дітки з вадами серця», а зовсім не під кайфом, випадково збивали людей, які були ніким, і звали їх ніяк...

Покарання за порушення правил дорожнього руху нещодавно посилили: штрафи підняли, права відбирають (щоправда, ті, кого позбавили прав, продовжують спокійно їздити без жодних прав, і нічого їм не зробиш), а кількість смертей на дорогах і п'яних за кермом, і охочих пограти в перегони з поліцією – не меншає. Аваков пропонує зробити закон ще більш суворим.

А чи допоможе? Адже справа не в суворості закону. А в тому, що засіло у тебе в голові. А якщо в голові – перевага феодала над простолюдином, помножена на відчуття безпеки і безкарності, то ризик попастися поліції лише додасть адреналіну.

Автомобілі рік-у-рік стають потужнішими і швидшими, і натомість дедалі безпечнішими для водія і пасажирів. Позашляховик на вулицях міста – як танк, йому все дарма.

А ось підвищену безпеку для навколишніх – пішоходів, велосипедистів і пасажирів, інших, не таких броньованих автівок, конструктори в нові моделі не закладають. Або закладають, але ми про це нічого не знаємо. Або такі моделі просто у нас не в тренді.

І позашляховик з мажором за кермом перетворюється на гранату в руках мавпи. Він стає предметом підвищеної небезпеки, на зразок вогнепальної зброї. Або автівок, які як засіб масового ураження сьогодні використовують міжнародні терористи.

Найміцніше правило в дорожньому русі, кажуть водії зі стажем, це – правило трьох Д «Дай дорогу дурневі». Гарне правило... Але що робити, якщо дурень (або дурепа) на Лексусі, захищений подушками безпеки, ременями, міцним корпусом машини і татовими грошима, вилітає на тротуар, де городянин абсолютно беззахисний і безпорадний?

Пішоходи і велосипедисти теж порушують правила. І досить часто. Але вони ризикують власним життям. А мажор на джипі – чужими.

Дізнався, що за одним із соцопитувань, близько 60 відсотків українців виступають за збільшення штрафів за порушення правил дорожнього руху. Але це, так би мовити, соціально очікувана реакція. А в тусовці відповідь інша: відчайдушна їзда – ознака справжньої крутизни.

Чимало коментаторів вважають ідею обмеження швидкості в населених пунктах до 50 км/год «нісенітною». «Якщо я їхатиму з такою швидкістю проспектом Перемоги на тачці за 100 тис. баксів, мене матимуть за ідіота. Це все одно, що стояти на місці», – наводиться аргумент.

І народилася ця психологія не сьогодні, і не вчора.

Віхи в цій тенденції – і ті самі сто грамів горілки, які при всьому чесному народі випив на 9 травня президент Ющенко, сідаючи за кермо машини. І та подвійна осьова, яку з порушенням ПДР, без коливань перетнув водій службового авто генерального прокурора, посилаючись на «державну потребу».

Глибока переконаність, що заради «державної потреби» можна нехтувати законом, міцно вкоренилася у багатьох сферах нашого життя: яскравий приклад – кнопкодавство у парламенті.

Господарями дороги (а заразом і життя) почуваються чи не всі власники крутих тачок. І порушують однаково часто – і порохоботи, і зрадофіли, і ватники, і патріоти, прибічники відкритих списків і затяті мажоритарники.

І до турбот простолюдинів їм усім, схоже, справи немає.

Бо, якби було б інакше – то після стількох смертей, як у Харкові, вийшли б люди на стихійний протест, як у Врадіївці – проти свавілля нових «господарів життя», перекрили б рух міського транспорту. Чи зібрали б Тягнибок з Білецьким 20 тисяч своїх прихильників у ВР палити шини проти дорожнього геноциду українців. І за що могли б підняти Майдан Мустафа Найєм та Семен Семенченко, так це за закони про презумпцію права пересічного українця на життя, пріоритет права над силою грошей. І саме це могло бути частиною справжньої Великої політичної реформи.

І добропорядні водії – ті, що дають дорогу пішоходам на «зебрах», теж могли б вийти на мітинг, з факелами – мовляв, геть дикунів-мажорів, не дамо паплюжити чисте ім'я людини за кермом...

Ніхто не вийде. На дорогах кожен – за себе. Кращий закон – монтировка під рукою, а сьогодні вже і вогнестріл. Джунглі.

Але, ви знаєте, простолюдини з цим миряться. Чи багато сімей постраждалих ризикнуть судитися? Чи візьметься захищати їх інтереси колишній прокурор, а нині адвокат Касько? Суди завалені більш грошовими справами, адвокати – дорогі, хабарників – хоч греблю гати. Відкупиться «папік» 20 тисячами гривень на похорон або дасть грошей на лікування (як Шуфрич) – і те добре. Добра людина, благодійник. А може ще й квартирку купить або діток вчитися влаштує...

А що загинули молоді люди, так – усі під Богом ходимо. Трагічна випадковість, це якби блискавкою вбило або деревом, що впало. Доля.

Поплачемо трохи, молебень за упокій душі замовимо, поставимо свічку... Судами загиблих не повернеш, чого зло в серці тримати. Життя і без того важке...

Так і будемо жити? Простолюдинами у феодальному світі?

Чому в третьому тисячолітті в європейській країні ми повинні, перетинаючи вулицю, почуватися тубільцем, який переходить убрід річку з крокодилами? І навіть, стоячи на березі, біля зупинки, боятися, що цей крокодил вискочить з проїжджої частини і відгризе голову? Що за дикість нас оточує в наших містах? За яким правом ми змушені платити криваву данину автодорожньому жлобству, насичувати дорожній фонд їх зажерливого адреналіну?

Елена Зайцева / Фото: nakipelo.ua
Олена Зайцева / Фото: nakipelo.ua

Чи не почати нам з того, що у всіх існуючих «радах доброчесности» встановити правило: починати всі перевірки із з'ясування, чи не порушував пан суддя (прокурор, кандидат у депутати і президенти) Правил дорожнього руху? А якщо порушував, то чи може він бути рукою правосуддя, яка карає за порушення закону або моральним авторитетом, ці закони стверджуючи?

Якщо еліта не буде порушувати, то й слуги – теж.

ПДР – дрібниця, скажете? А Європа з дрібниць і починається. З найменших. З неприйняття в громадянському суспільстві жлобів за кермом, з неприйняття їх моралі і принципів. Ось такий якісний індикатор!

Поки на вулицях і магістралях буде господарювати хам, він і при владі буде залишатися.

Євген Якунов. Київ.


Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-