20 жовтня. Пам’ятні дати

20 жовтня. Пам’ятні дати

2251
Ukrinform
Сьогодні Всеукраїнський день боротьби з захворюванням на рак молочної залози.

Проводиться згідно з Указом Президента від 17 січня 2005 року. Мета дня – звернути увагу жінок на серйозність ризиків захворювання раком молочної залози, поінформувати їх про вирішальні чинники у запобіганні раку грудей, про профілактику і лікування цього захворювання. Фахівці зазначають: в Україні щорічно близько 160 тис. жінок дізнаються про свій діагноз, а щогодини від раку грудей помирає одна жінка. Головна причина високої смертності від цієї хвороби в нашій країні – пізня діагностика. Рак молочної залози – злоякісна пухлина залозистої тканини молочної залози. У світі це найчастіша форма раку, що трапляється протягом життя у однієї з 13 жінок віком від 13 до 90 років. Водночас, це друге за частотою після раку легень онкологічне захворювання в популяції загалом (враховуючи чоловіче населення). Кількість випадків раку молочної залози в розвинених країнах різко зросла після 1970-их років. Це пояснюють, зокрема, зміною стилю життя населення розвинутих країн (наприклад, в сім’ях зменшилася кількість дітей, і термін годування грудьми скоротився). В більшості випадків рак молочної залози спорадичне захворювання, але в 5-10% може бути спадковим та проявляється внаслідок мутацій в генах. Крім того, вік та жіноча стать також підвищують ризик розвитку новоутворення. Інші потенційні фактори ризику: аборти, відсутність пологів та вигодовування груддю, підвищений рівень естрогенів. Слід зазначити, що 15 жовтня у 44 країнах світу проводиться Всесвітній день боротьби з раком молочної залози. Міжнародним символом організацій і приватних осіб, котрі підтримують програму боротьби з раком молочної залози є рожева стрічка (англ. pink ribbon). Програма підтримується президентами різних країн на державному рівні, монаршими особами, відомими медиками, зірками шоу-бізнесу, комерційними й неурядовими організаціями.

20 жовтня у світі вже традиційно відзначається Міжнародний день авіадиспетчера. Саме цього дня, у 1961 році, в Амстердамі (Нідерланди) представниками 12 країн була створена Міжнародна федерація асоціацій авіаційних диспетчерів (IFATCA) – організація, яка на сьогодні об’єднує професійні асоціації зі 127 країн й представляє інтереси понад 40 тисяч авіадиспетчерів у різних куточках планети. Тоді ж були сформульовані основні цілі Федерації, які й нині залишаються незмінними, а саме: безпека польотів, внесок у розробку систем повітряної навігації, постійне підвищення рівня професійності й кваліфікації авіадиспетчерів, захист їхніх прав, а також розвиток взаємовигідних зв’язків з іншими міжнародними організаціями. Безпека пасажирів у небі залежить від багатьох чинників: від пілотів, від надійності літака, технічного персоналу авіакомпанії, а також і від авіадиспетчерів. На представників цієї професії покладена величезна відповідальність. В історії авіації ставалося чимало авіакатастроф, причинами яких були хибні дії авіадиспетчерів. Ці люди мусять не тільки бездоганно володіти професійними навичками, але й мати особливу психологічну підготовку. Авіадиспетчери чи диспетчери управління повітряним рухом – фахівці, що контролюють і гарантують безпечний і злагоджений рух літаків на землі і в повітрі задля того, аби унеможливити їхнє зіткнення, а в особливих ситуаціях – надати екіпажу повітряного судна необхідну допомогу. В Україні головною організацією, яка опікується забезпеченням якісного та безпечного аеронавігаційного обслуговування у повітряному просторі України та у повітряному просторі над відкритим морем, де відповідальність за обслуговування повітряного руху міжнародними договорами покладена на Україну, є Державне підприємство обслуговування повітряного руху України – Украерорух, зона відповідальності якого 776 442 кв. км. Минулого року за результатами щорічного оцінювання зрілості системи управління безпекою польотів Украерорух посів 10 місце серед 47 європейських провайдерів аеронавігаційного обслуговування.

Разом з тим, щороку в цей день кухарі та кулінари понад 70 країн світу відзначають своє професійне свято – Міжнародний день кухаря. День заснований у 2004 році Всесвітньою асоціацією кулінарних співтовариств, до якої входять майже 8 мільйонів членів – представників кухарської професії з усіх континентів світу. Цьогорічна тема Міжнародного дня кухаря покликана розказати дітям всього світу про важливість здорового харчування. Відомо, що стародавні греки вшановували бога лікувальної справи Асклепія (він же римський Ескулап). У нього була дочка Гігіея – хранителька здоров’я (саме від її ім’я походить слово «гігієна»), а ось їхнею помічницею в усіх справах була куховарка Куліна, яка згодом і стала покровителькою куховарського мистецтва (неформальною десятою музою), що отримало назву «кулінарія». А рецепти різноманітних страв відомі людству ще з часів Стародавнього Єгипту і Вавилону. На сьогодні кулінарія – справжня наука і мистецтво водночас. Українським кухарям і кулінарам теж є чим похвалитися, адже українська кухня існує не одне століття і має багатющі традиції.

Ювілеї дня:

130 років від дня народження Ростислава Романовича Заклинського (1887-1974), українського письменника і літературознавця. За фахом юрист (доктор права). Був директором Київського історичного музею. У 30-х роках – старший науковий працівник Інституту Тараса Шевченка і одночасно директор музею Т.Г. Шевченка при Інституті. Тоді ж був незаконно репресований органами НКВС. Після війни учителював у селах Івано-Франківської області, з 1957 – у Львові. Упорядкував архів родини Заклинських у Львівській науковій бібліотеці ім. В. Стефаника. Друкувався в українських періодичних виданнях, належав до письменницької організації «Західна Україна». Ростислав Заклинський протягом багатьох років листувався з Нечуєм-Левицьким. Є автором статей про творчість Франка, Федьковича, Марка Черемшини. Його батько та два брати – Богдан і Корнило – також були відомими українськими літературознавцями.

Фото: twitter
Фото: twitter

71 рік від дня народження Ельфріди Єлінек (1946), австрійської письменниці, драматурга. Лауреат Нобелівської премії з літератури (2004) «за музикальний потік суперечливих голосів у її романах і драматичних творах». Авторка романів: «Коханки», «Піаністка», «Хіть», «Діти мертвих», «Жадоба», п’єси «Клара Ш». Крім Нобелівської премії Єлінек (фаховий музикант) є лауреатом майже 30 різноманітних літературних відзнак. Зокрема, вона нагороджена престижними преміями ім. Бюхнера та ім. Гейне. Тексти Єлінек завжди зухвалі, шокуючо-сміливі за тематикою і побудовані цілковито на примхливій словесній грі, що робить їх практично недоступними для аудиторії поза німецькомовним ареалом. Можна зазначити, що протягом багатьох років вона пише одну велику книгу, центральні теми якої виокремились вже в перших її романах і продовжують хвилювати письменницю до сьогодні: сексуальність, насилля, спорт, музика, масова культура, неофашизм. Хоча в її текстах усе взаємопов’язане: секс – це насилля і приниження (в першу чергу, жінки), спорт – це теж насилля, пов’язане з дисципліною і дресурою (передусім, чоловіків), а фашизм підсвідомо сублімується в спорті, сексі, насиллі. Читати Єлінек справа не легка, а часом, навіть, дуже виснажлива. Цей процес можна порівняти хіба що з важким підйомом у гори. Попри спеку (варіанти: злива, сніг чи якась інша негода), попри втому, незважаючи на шалений темп, ти повинен дряпатися вгору, бо попереду – невтомний, прудконогий провідник, і ти повинен (хоч-не-хоч) встигати за ним. Але, зрештою, ти втягуєшся, непомітно відкривається «друге дихання», з’являється азарт, та й панорама, яку побачиш з вершини – варта важкого підйому. А провідникові, тобто авторові – у даному випадку Єлінек – залишається лише подякувати за отриману інтелектуальну втіху. Навряд чи перечитуватимеш її  «легку» важку прозу, але гарантувати, що час од часу подумки до неї повертатимешся – можна стовідсотково, бо незважаючи на надзвичайну густоту, концентрованість (часом «непроникливість») тексту, вона має те, що притаманне справжньому твору мистецтва – живу, хоча й своєрідну атмосферу, простір для думки, інтерпретації, але лише за активної інтелектуальної позиції читача.    

Роковини смерті:

87 років з дня смерті Юрія Йосиповича Тютюнника (1891–1930), українського військового діяча, генерал-хорунжого Армії УНР. Народився на Черкащині. Навчався у сільській школі, закінчив агрошколу в Умані. У роки Першої світової війни перебував на фронті, отримав офіцерський чин. У 1918 році був одним із керівників антинімецького повстання у Звенигородському і Таращанському повітах; у 1919 воював у військах отамана Григор’єва, після загибелі якого очолив повстанську армію. З грудня 1919 року був помічником командувача Армії УНР; очолив другий Зимовий похід Армії УНР. З 1924 року мешкав у Харкові. У 1929 році його було заарештовано, вивезено до Москви й без суду розстріляно у жовтні 1930 року.

Фото: ЕРА
Фото: ЕРА

Цього дня у 2014 році пішов з життя Оскар де ла Рента (1932–2014), відомий американський модельєр домініканського походження. Оскар де ла Рента народився в 1932 році в Домініканській Республіці в аристократичній родині. 18-річним став студентом Академії мистецтв у Мадриді. Мріяв стати художником, але згодом захопився моделюванням жіночого одягу. У 28 років він створив випускну сукню для дочки американського посла в Іспанії. Завдяки цьому платтю дівчина з’явилась на обкладинці журналу Life (1960), і Оскара прийняли на роботу в іспанський будинок моди Balenciaga. Невдовзі він перебрався до Парижа й поступив на роботу в будинок моди Balmain. У 1963 році 31-річний Оскар переїздить у США, де через 2 роки відкриває власний будинок моди. Головна риса створених ним речей – чіткий силует, насичені й соковиті кольори у поєднанні з розкішними тканинами. Його роботи стали ще більш яскравими й сміливими, коли в моду увійшов мультикультуралізм. Як зауважує один відомий критик моди, «чим більше дами з вищого товариства надавали перевагу мінімалістичним моделям з кашеміру нейтральних кольорів, тим більш життєрадісним ставав стиль Оскара де ла Ренти». Одяг від Oscar de la Renta був надзвичайно популярним серед перших леді США: модельєр одягав Джекі Кеннеді, Ненсі Рейган, Лору Буш і Гіларі Клінтон. Одним із останніх дизайнерських витворів майстра стала весільна сукня для Амаль Аламуддін, дружини Джорджа Клуні. Оскар де ла Рента був надзвичайно щирою й відкритою людиною, втіленням бездоганної елегантності. Був відомий як меценат.


Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-