27 вересня. Пам’ятні дати

Свято Хрестовоздвиження належить до 12 найбільших християнських свят і є в новому церковному році наступним після Різдва Богородиці. Згідно з переказами, близько 326 року рівноапостольна Єлена (бл. 255-330), мати першого християнського імператора Константина, знайшла в Єрусалимі біля Голгофи Хрест, на якому було розіп’ято Ісуса Христа. Майже три століття пролежав він у землі, у своєрідній братській могилі, куди римляни мали звичай кидати тіла страчених і знаряддя тортур. І ось цей хрест був піднятий патріархом Макарієм над усіма віруючими християнами, які зібралися того дня біля Голгофи. Хрест був не лише віднайденим шматком дерева на якому страждав Ісус, і де закінчився його земний хресний шлях, але й символізував саму Церкву Христову, яка протягом трьох століть зазнавала жахливого гноблення, зневаги і була поза законом. Піднесений хрест став символом перемоги і торжества християнства. Безмежному тиску сили і жорстокості Римської імперії християнство ранніх віків протиставило лише безмежну віру, надію і любов – головні євангельські цінності. 13 вересня 335 року на місці розп’яття і погребіння Христа (гора Голгофа) був відкритий і освячений храм Воскресіння Христового, нині більш відомий як храм Гробу Господня. Однією з особливостей цього свята є строгий піст – у пам’ять про страждання і смерть Господа на Хресті.

Разом з тим, сьогодні Всесвітній день туризму. День заснований на сесії Генеральної асамблеї Всесвітньої туристської організації у 1979 році з метою пропаганди туризму. Девіз Всесвітнього дня туризму 2017 року – «Сталий туризм – інструмент розвитку». Адже саме сталий туризм поєднує в собі задоволення потреб мандрівників, індустрії в цілому, а також збереження природних ресурсів відвідуваних територій. Як зазначають аналітики, при дотриманні економічного, соціального та екологічного балансу туризм може стати інструментом розвитку - вплинути на створення робочих місць і зростання торговельних майданчиків. Окрім того, День має нагадувати про те, що всі громадяни світу мають право насолоджуватися неймовірним розмаїттям нашої планети і красою світу, в якому ми живемо. Саме тому в цей День Всесвітня туристична організація закликає всіх звернути увагу на важливість і користь доступного туризму для суспільства. А ще мета Дня полягає в тому, щоб привернути увагу міжнародного товариства до важливості туризму, його соціального, культурного, політичного і економічного значення. Цього року офіційні урочистості з нагоди Всесвітнього дня туризму пройдуть у місті Доха (Катар). За даними Всесвітньої туристської організації, нині у світі туризм є третьою за величиною, після хімічної та паливної, галуззю економіки. Лише за минулий рік міжнародні кордони перетнуло 1,2 млрд чоловік. Передбачається, що до 2030 року ця цифра складе 1,8 млрд. Разом зі світовою громадськістю, День туризму відзначається сьогодні і в Україні згідно з Указом Президента від 21 вересня 1998 року.

Водночас, в Україні сьогодні Всеукраїнський день дошкілля. Відзначати цього дня працівників галузі дошкільної освіти було запропоновано ще у 2011 році резолюцією І Всеукраїнського з’їзду працівників дошкільної освіти і науки. Наразі в Україні забезпечення різнобічного розвитку дітей дошкільного віку відповідно до їх індивідуальних особливостей, культурних потреб спільно із батьками здійснюють близько 15 тисяч дошкільних навчальних закладів різних типів і форм власності. А у системі дошкільної освіти працює майже 310 тис. працівників, з них понад 130 тис. педагогів. Дошкільна освіта є однією з найважливіших сфер реалізації прав людини, забезпечення рівних можливостей в отриманні якісної освіти. Адже, основа майбутньої особистості закладається  у ранньому віці. Знання та  уміння,  набуті в дитинстві – це коріння, і чим воно міцніше, тим впевненіше почувається людина в житті. Святкові урочистості з нагоди Всеукраїнського дня дошкілля відбулися 22 вересня в Київському Палаці дітей та юнацтва. Кращих представників освітньої галузі було нагороджено почесними відзнаками Міністерства освіти і науки України.

Події дня:

Цього дня у 1781 році на теренах Лівобережної України (колишньої Гетьманщини) влада Російської імперії утворила Київське, Чернігівське та Новгород-Сіверське намісництва. Україна остаточно перетворювалася на одну з околиць Росії, джерелом постачання різного роду ресурсів (матеріальних, інтелектуальних, духовних тощо). У 1796 році Чернігівське і Новгород-Сіверське намісництва були переформатовані в Малоросійську губернію.

Ювілеї дня:

125 років з дня народження Михайла Пилиповича Кравчука (1892-1942), всесвітньо відомого українського вченого-математика, члена математичних товариств Франції, Німеччини, Італії. Професор Київського політехнічного інституту. Серед учнів Михайла Кравчука – Архип Люлька, Сергій Корольов, Володимир Челомей. В 1923-1933 рр. очолював Комісію математичної статистики НАН України, 1934-1938 – завідувач відділу Інституту математики НАН України. Організатор першої в Україні математичної олімпіади серед школярів (1935). Співавтор першого тритомного словника української математичної термінології. Автор понад 180 наукових робіт (які згодом спалювали на території заснованого ним Інституту математики). Наукові дослідження стосуються алгебри, математичного аналізу, теорії диференціальних і інтегральних рівнянь, теорії функцій, наближених обчислень, математичної статистики, історії математики. В 1938 році був безпідставно заарештований і виключений з членів НАН України (вченого звинувачували у націоналізмі, шпигунстві, антирадянщині), загинув 9 березня 1942 року у таборі на Колимі. Впродовж десятиліть ім’я видатного українського вченого замовчувалось. 2003 року на території Київського політеху було відкрито пам’ятник Михайлові Кравчуку. На гранітному постаменті викарбувані слова, які часто повторював учений: «Моя любов – Україна і математика».

Сьогодні святкує свій день народження Гвінет Пелтроу (1972), американська кіноактриса. В її фільмографії кінострічки «Закоханий Шекспір» (премії «Оскар», «Золотий глобус»), «Ідеальне вбивство», «Талановитий містер Ріплі», «Залізна людина», «Кохання мене не зрадить», «Обережно, двері зачиняються» та ін. Стиль акторської гри Гвінет Пелтроу – стриманий і радше англійський, аніж американський. Та й сама вона – донька американської актриси Блайт Даннер і продюсера, схожа на англійку – і невідомо, що більше впливає на що: обрана манера гри на створення стійкого візуального образу «дівчини з островів» з прохолодним темпераментом чи навпаки – саме зовнішність впливає на її гру. Мабуть і те, і інше. Її творча манера м’яка та ненав’язлива, актриса працює на напівтонах, підкреслюючи нюанси й психологічні деталі. Тому й не дивно, що справжню славу їй принесла «Емма» (1996) - екранізація класичного роману Джейн Остін, де за американськими, себто голлівудськими, мірками майже нічого не відбувається: герої п’ють чай, ведуть бесіду, пишуть одне одному листи… До своєї слави вона йшла терпляче й поступово. На відміну від багатьох у неї не було режисера, котрий розкрутив би її, як Люк Бессон Наталі Портман і Мілу Йововіч, а Мілош Форман – Кортні Лав. По-справжньому її помітили після трилера Стіва Кловса «Плоть від плоті» (1993). Сідней Поллак, котрий був продюсером кінострічки, згадує: «Вона володіла дивовижним даром, притаманним тільки справжнім зіркам, - на неї неможливо було не дивитися. Ви можете висловити це мільйоном способів: сказати, що у неї якийсь загублено-беззахисний вигляд, що вона схожа на паризького гамена, що вона просто дивовижна, але секрет у тому, що, коли Гвінет з’являється на екрані, від неї неможливо відвести погляд. Я вперше зрозумів це у «Плоть від плоті» - варто було мені її побачити, як я одразу ж спитав себе: «А це, чорт забирай, хто така?»».

Роковини смерті:

100 років із дня смерті Едгара Дега (1834-1917), французького живописця, графіка, скульптора, представника імпресіонізму, одного з найсміливіших і найоригінальніших художників свого часу. Пристрастю Дега були танцівниці та скакові коні – рух плоті з її м’язами, суглобами і сухожиллями; напруженість і грація водночас. Він писав те, що до нього нікого не цікавило. Він був співцем нової краси і знаходив її на іподромі та у репетиційних залах «Гранд-Опера», де балерини розтягували руки й ноги у неймовірних батманах. Його картини – кинуті на полотно миттєвості балету і перегонів. Живопис не був для нього насолодою, лише – роботою. Надзвичайно напруженою і відповідальною, якій треба віддаватися до останку. Його сучасник Едмон Гонкур (письменник, пристрасний колекціонер; неодноразово бував у майстерні Дега), писав про нього: «Людина надзвичайно чутлива, він уловлював саму сутність речей. Я не зустрічав ще художника, котрий, відтворюючи сучасне життя, краще передав би його дух». Помер Дега на 83 році життя, останні роки він важко хворів, але найважчим ударом для нього була майже цілковита сліпота.

6 років тому пішов з життя Михайло Іванович Сікорський (1923-2011), український історик, видатний діяч музейної справи, генеральний директор Національного заповідника «Переяслав», Герой України (2005). У 28 років, щойно закінчивши історичний факультет Київського університету, Михайло Сікорський очолив Переяслав-Хмельницький історичний музей і понад півстоліття самовіддано служив справі, створивши за цей час 25 музеїв, у фондах яких зберігається понад 165 тисяч предметів історії та культури українського народу. «Будь-який музей, малий чи великий, – це історія народу, – говорив Михайло Іванович. – А їй, історії, я присвятив життя!».