28 серпня. Пам’ятні дати

Успіння – одне з найдавніших і найвеличніших християнських свят і присвячене Богородиці – Матері Ісуса Христа. Цей день ще називають Богородичною Пасхою, або «літньою Пасхою» і йому передує строгий двотижневий піст. Як всезагальне свято встановлене з 582 року. Церква називає смерть Богородиці сном, успінням, тому що Вона першою серед людей стала безсмертною і душею, і тілом. Згідно з церковними переказами, після вознесіння Ісуса Христа Богоматір жила в оселі апостола Іоанна Богослова, як то й повелів Ісус. Вона поділяла з апостолами їхню щоденну працю з проповіді християнства, постійно молилася й гаряче прагнула перебувати зі Своїм Сином. Про наближення кончини Їй сповістив за 3 дні до цієї події архангел Гавриїл. Після успіння Богородиці апостоли дивовижним чином були зібрані в Єрусалим на Її погребіння. Відсутній був тільки апостол Фома. Коли ж він потрапив в Єрусалим і висловив бажання попрощатися з тілом Діви Марії, то печера, де Вона була похована, виявилася порожньою – Богородицю воскресив Ісус Христос і возніс на Небо. Смисл цього свята полягає в тому, що Богоматір, знаходячись поряд з Христом на небі, не полишає живих на землі християн, безперервно молячись за них і за весь світ. У багатьох храмах існує традиція здійснення обряду погребіння Плащаниці Богородиці, коли для поклоніння віруючим виноситься Плащаниця – ікона на прикрашеній полотняній основі, на якій зображена Богородиця, котра лежить у домовині. З особливими пісноспівами Плащаницю обносять навколо храму хресною ходою. Для українців Богородиця здавна була першою Заступницею і Помічницею, Пречистою Владичицею. Саме до Неї зверталися за будь-якої потреби, особливо ж у ситуації цілковитої безвиході –  особливо українське жіноцтво і ченці. Богородиці присвячували ікони, будували на її честь храми. Варто нагадати, що три найбільші православні святині України –  Київська, Почаївська і Святогірська лаври присвячені Успінню Пресвятої Богородиці, а тому сьогодні у них храмове свято, своєрідний День Ангела.

Події дня:

Цього дня у 1665 під Богуславом, гетьманом Правобережної України проголошено Петра Дорошенка – одного з найвидатніших борців за незалежність та цілісність українських земель. Його суперниками були овруцький полковник Децик і медведівський сотник Опара. У 1667 році, не в змозі оволодіти козацькою Україною, правлячі кола Росії й Польщі домовилися про її поділ між собою по Дніпру. У листі до російського посла Василя Тяпкіна від 11 січня 1668 року гетьман Петро Дорошенко обурювався, що московити «недавно вчинили договір з поляками на нашу згубу; розірвали надвоє, і обидва монархи умовились між собою, що будуть нас викоріняти!.. Ви звикли вважати нас за якусь безсловесну худобу, без нас вирішили, які міста залишити під собою, а які уступити…» 8 червня 1668 року Дорошенка було проголошено гетьманом України по обидва боки Дніпра. Ставши гетьманом він веде наполегливу боротьбу за возз'єднання Правобережної та Лівобережної України. Дальші плани Дорошенка об'єднати обидві частини України під владою одного гетьмана зустріли опір гетьмана Івана Самойловича. Петро Дорошенко став гетьманом у критичній ситуації, коли Україна, після марних намагань Івана Виговського і Юрія Хмельницького зберегти залишки державного гетьманського устрою й цілісність української території, опинилася у вирі спровокованого польським та московським урядами протистояння правобережної та лівобережної старшини. У ході багаторічної війни між Україною, Польщею та Туреччиною Дорошенко розчарувався та й зневірився у подальшій боротьбі, а згодом зрікся булави.

Ювілеї дня:

268 років від дня народження Йоганна Вольфганга Ґете (1749–1832), німецького поета, прозаїка, драматурга, мислителя, природознавця. Автор одного з найвидатніших творів у німецькій і європейській літературі – трагедії «Фауст».

252 роки від дня народження Тадеуша Чацького (1765–1813), відомого польського вченого і діяча в галузі освіти і культури, засновника Кременецького ліцею (разом з Г. Коллонтаєм). Вивчав історію, економіку, сільське господарство Польщі, запропонував сеймові ряд проектів господарських реформ. Один з організаторів Товариства аматорів наук у Варшаві (1800), Комерційного товариства (1803). З 1803 року працював інспектором шкіл Волинської, Київської та Подільської губерній, розширив мережу народних шкіл, створював нові навчальні заклади (зокрема й Кременецький ліцей). Серед найвідоміших наукових праць: «Про назву «Україна» і зародження козацтва» (1801), «Чи римські закони були основою польських законів?» (1809).

140 років від дня народження Чарлза Стюарта Роллса (1877-1910), британського автомобіліста і авіатора, одного з засновників компанії «Роллс-Ройс» (1906). У червні 1910 року першим перелетів Ла-Манш на літаку туди й назад без посадки. Через місяць загинув під час виступу на авіаційному шоу в Борнемуті.

92 роки від дня народження Аркадія Натановича Стругацького (1925-1991), російського письменника. Разом з братом Борисом написав ряд науково-фантастичних творів, які стали класикою жанру - «Важко бути богом», «Понеділок починається в суботу», «Пікнік на узбіччі», «Далека райдуга»,  «Готель «У загиблого альпініста».

Роковини смерті:

Цього дня 1952 року на засланні в російському Сибіру (с. Харськ Томської обл.) відійшла в кращі світи Лаврентія Герасимів (хресне ім’я Левкадія; 1911-1952), черниця Української греко-католицької церкви зі Згромадження Св. Йосифа, блаженнопреподобномучениця, одна з сотень тисяч постраждалих за віру під час сталінського терору. Народилася Левкадія на Львівщині. Батько господарював, мати була сільською акушеркою. В родині було шестеро дітей. Черницею стала у 1933 році. У 1950  арештована «визволителями» – солдатами НКВС і вивезена до м. Борислава, а звідти до Томська. До Сибіру її етапували важко хворою на сухоти, прикутою до ліжка (везли, звісно у товарняку). По приїзді мусила жити в нелюдських умовах, терпіти чимало принижень, горя та зла, але Бога та рідної віри не зреклася. Лише одна репресована російська сім’я погодилася взяти на квартиру хвору важкою формою туберкульозу черницю. Мешкали всі в одній малесенькій кімнатці, до того ж, сам господар теж був паралізований. Навіть за таких умов сестра Лаврентія намагалася щось робити – аби хоч якось допомогти, вона, лежача хвора, виготовляла паперові квіти… Завжди була доброзичливою та чуйною до інших, ніхто ніколи не чув від неї нарікань чи скарг. Лише всім серцем вірила, що колись Україна буде вільною, так само, як будуть вільними і ті, хто сповідує заборонену «совєтами» греко-католицьку віру. Обряд беатифікації сестри Лаврентії відбувся 27 червня 2001 року у Львові під час Святої Літургії у візантійському обряді за участі папи Іоанна ІІ. Мощі святих сестер Лаврентії та Олімпії були перевезені з Сибіру у 2005 році і зараз знаходяться у капличці монастиря св. Йосифа.