Наші скарби років Незалежності

Наші скарби років Незалежності

Аналітика
2354
Ukrinform
Які події в житті регіонів України їх мешканці вважають найпомітнішими за всі роки незалежності

Сьогодні модно говорити, що найважливішим здобутком сучасності є сама незалежність нашої держави, далі розмова чи дискурс плавно перетікають на тему війни на сході, патріотизму та інших справді дуже важливих речей. Але ми не говоритимемо про це сьогодні. У передсвяткові дні, коли Україна готувалася до відзначення Дня Незалежності, ми попросили власних кореспондентів у різних областях нашої країни подумати і розпитати людей про те, що можна вважати важливими і позитивними подіями в житті саме їхніх регіонів за всі роки незалежності. Ми були здивовані, наскільки різними, але при тому цікавими і вагомими, є наші здобутки – у науці, культурі, економіці – тож вирішили поділитися результатами цих досліджень. Отже сьогодні згадуємо про наші скарби і місця сили. І все буде Україна!

ЛЬВІВ: ПАПА, ЄВРО, СПАДЩИНА ЮНЕСКО І КНИЖКИ

За понад чверть століття Незалежності у місті Лева сталося чимало важливих подій, які вплинули не лише на місто, а й на весь край. 

Репутацію однієї з головних інтелектуальних подій країни здобув нині Форум видавців, який щовересня відбувається у Львові ще з 1994 року. 

Форум об`єднує книжковий ярмарок і Міжнародний літературний фестиваль. Він давно вийшов за рамки книжкової чи культурної події. Тут проходять дискусії, лекції, презентації книжок, спілкування з експертами, майстер-класи. В ці дні до Львова приїжджають найвідоміші письменники з усього світу. Серед почесних гостей Форуму були бразилієць Пауло Коельо, норвежець Юстейн Гордер, відомий австрійський письменник у жанрі художнього репортажу, есеїст, редактор Карл-Маркус Ґаус, поет, номінант на Нобелівську премію з літератури Ілля Камінський (США), письменник і журналіст Зємовіт Щерек (Польща) та інші.

У грудні 1998 року Львів було занесено до Списку всесвітньої культурної спадщини ЮНЕСКО. Під реєстраційним номером 865 тепер тут значиться історичний архітектурно-містобудівний комплекс центральної частини міста з ансамблем собору св. Юра та горою Високий замок загальною площею близько 120 гектарів.

Таким чином старовинне місто по-праву зайняло місце поруч із Парижем, Венецією, Римом, Флоренцією, Віченцою.

Цього результату було досягнуто завдяки подвижницькій багаторічній праці наукової громадськості Львова. У 1992-1993 роках спеціалістами кафедри реставрації та реконструкції архітектурних комплексів Львівської політехніки було висунуто ідею про внесення пам'яток історичного центру Львова до Списку ЮНЕСКО. Це було обґрунтовано в численних працях і документах, і нарешті, знайшло своє логічне завершення. Львів отримав міжнародний пам`яткоохоронний статус. Це створило передумови для дещо іншої орієнтації розвитку міста та його структур. Переорієнтація поступово торкнеться усіх сторін життєдіяльності – від пам`яткоохоронних до економічних норм.

Ще однією зі знаменних подій став візит до Львова Папи Івана Павла ІІ. 

25 червня 2001 року, у день прибуття до Львова, Іван Павло ІІ відвідав кафедру Вознесіння Найсвятішої Діви Марії РКЦ та Вірменський кафедральний собор, потім прибув до Собору святого Юра, де посвятив корони для чудотворної ікони Теребовлянської Богородиці. Його супроводжували кардинали Любомир Гузар і Мар’ян Яворський. 

Наступного дня зранку на іподромі відбулася Служба Божа в латинському обряді. Там були беатифіковані мученики Римсько-Католицької Церкви архиєпископ Львівський Юзеф Більчевський та засновник Згромадження Сестер Милосердя св. Йосипа отець Зиґмунт Ґораздовський, які у 2005 році були канонізовані Папою Бенедиктом XVI. А ще під час візиту в Україну Папа беатифікував 28 слуг божих УГКЦ – українських мучеників, духовних осіб та одного мирянина. 

Через багато років після візиту Папи, уже під час його беатифікації, глава УГКЦ Святослав Шевчук сказав, що Папа «назавжди увійде в історію і нашої церкви, і українського народу як той, хто беатифікував мучеників комунізму”.

Увечері після служби на площі, яка тепер названа на згадку про Івана Павла ІІ, перед церквою Різдва Пресвятої Богородиці на Сихові (сучасний район Львова, – ред.), попри дощ, зібралося  близько 600 тисяч молодих людей на зустріч зі Святішим Отцем. Негода стала приводом почути від Івана Павла ІІ кілька слів, не передбачених офіційним протоколом. Під час свого виступу він відреагував на рясні краплі жартом: Deszcz pada, dzieci rosn? («Дощ падає – діти ростуть»).

У ті дні Львів відвідало близько 2 млн паломників.

Відомим на всьому Старому Континенті зробив Львів чемпіонат Європи із футболу Євро-2012 – третя за масштабами подія в світі після Олімпійських ігор та чемпіонату світу з футболу. У місті відбулося три матчі за участю збірних Португалії, Німеччини та Данії. 

Євро-2012 стало стимулом для оновлення дорожньої, транспортної та спортивної інфраструктури. До цієї  події в обласному центрі споруджено стадіон «Арена Львів», який вміщує майже 35 тисяч осіб. Після чемпіонату стадіон став не тільки ареною для спортивних змагань, але й місцем виступів найпопулярніших співаків, проведення економічних форумів, медіа-конференцій та інших подій. Ще одна інфраструктурна обнова міста – новий термінал Міжнародного аеропорту «Львів» імені Короля Данила Галицького. Надсучасна споруда може приймати утричі більше літаків та до 2 тисяч пасажирів на годину. Новий аеропорт – найбільший у Західній Україні за пасажиропотоком та маршрутною мережею. Звідси можна полетіти в Австрію, Німеччину, Польщу, Туреччину, Чехію, Італію та до інших країн. 

Євро-2012 стало і якісним поштовхом для розвитку туристичного, готельного, ресторанного бізнесу, створило нові робочі місця, дало прибуток міському бюджету.

ДНІПРО: МЕТРО, ПЕТРИКІВКА І КОСМОС

На Дніпропетровщині одним із досягнень за роки Незалежності є Дніпровське метро. Хоч урочиста його закладка відбулася ще 20 лютого 1981 року, а в 1990 році було закуплено всі ескалатори, оскільки будівництво увійшло в завершальну стадію (90% готовності), саме відкриття намітили на 1991 рік, але відбулося воно тільки 29 грудня 1995 року. Запустити вдалося лише 6 станцій загальною протяжністю понад 7 км. Однак це перший метрополітен на території колишнього СРСР, відкритий після його розпаду.

Цікаво, що зараз метрополітен Дніпра отримав друге дихання і завдяки фінансовим донорам проекту – Європейському банку реконструкції та розвитку та Європейському інвестиційному банку, а також турецькій фірмі «Лімак», що виграла тендер, відновлено будівництво трьох станцій – «Центральна», «Театральна» та «Історичний музей». 15 червня нинішнього року у Дніпрі розпочалася активна фаза добудови метро. Повноцінну лінію обіцяють запустити до 2021 року.

У 2013 році Петриківський розпис українського народного малярства (селище Петриківка, Дніпропетровської області) внесено до списку нематеріальної культурної спадщини ЮНЕСКО. Дніпропетровщина має також логотип «Петриківка», який було розроблено у відповідь на численні звернення місцевої громади, для того, щоб виокремлювати ті роботи, які створені саме в Петриківці. Логотип — це квітка, виконана напівкруглими мазками - відомий усім елемент Петриківського розпису – «цибулинка». У Книгу рекордів України увійшов 120-метровий Петриківський орнамент ручної роботи. У створення цього розпису свій внесок зробили і визнані майстри пензля, і юні жителі селища, і європейські дипломати.

За час незалежності українськими ракетами було здійснено 148 пусків. Ракети стартували з космодромів Плесецьк, Байконур, Уоллопс, платформи «Морський старт». На орбіту було виведено близько 300 космічних апаратів на замовлення різних країн світу. У різні роки на українські ракети-носії доводилося від 3,1 до 12,9% пусків. Найбільш активними були перші 4 роки незалежності, а найпопулярнішою - ракета-носій «Циклон-3». А одну з головних ролей у космічній галузі країни виконує конструкторське бюро «Південне» (м Дніпро). Тут були розроблені і виготовлені перша ступінь для американської ракети-носія Antares і двигун для європейської ракети-носія Vega.

ДОНЕЦЬК: ВСЕ БУДЕ УКРАЇНА!

Найголовніша і знакова подія в житті Донецького регіону за роки незалежності – це самоорганізація десятків тисяч людей на проукраїнських мітингах. Коли наперекір масштабній знавіснілій пропаганді антиукраїнських сил як з боку путінської Росії, так і з боку місцевої влади в особах прихильників Партії регіонів, люди виходили під українськими прапорами на захист державності. Виходили попри зраду всіх силових структур Донецька, всупереч нагнітанню істерії з боку тодішніх губернатора і мера (Андрія Шишацького і Олександра Лук’янченка) про «наступ нацистів на Донбас» – Яроша і “Правого сектора”. Всупереч тому антиукраїнському ґрунту, який підготувала місцева влада, культивуючи у жителів “окремішність Донбасу”, проводячи, наприклад, навесні 2013-го (за рік до конфлікту) центральними вулицями Донецька марш проти “националистов-бендеровцев” на чолі з губернатором. Криваві мітинги весною 2014 року в Донецьку показали бажання патріотів краю жити в українському Донбасі.

Всі інші досягнення Донецького регіону за роки незалежності України чекають того дня, коли над усім Донбасом буде відновлено українську владу.

Наприклад, знаменитий міжнародний легкоатлетичний турнір зі стрибків із жердиною «Зірки Жердини», що проводився в Донецьку. З 1997 року його було включено до офіційного спортивного календаря IААF. Турнір здобув величезну популярність, став відомим у всьому світі, за роки незалежності на його змаганнях було встановлено 11 світових і десятки національних рекордів. За роки проведення турніру в ньому взяли участь 130 атлетів із 30 країн світу, тричі Донецьк ставав свідком встановлення світових рекордів серед чоловіків і п’ять разів – серед жінок. 

МИКОЛАЇВ: СІЛЬСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО, СУДНОПЛАВСТВО І НАУКА

У 1991 році саме у Миколаєві було створено приватну компанію "НІБУЛОН" – спільне українсько-угорсько-англійське сільськогосподарське підприємство, яке сьогодні стало одним із найбільших вітчизняних сільгосптоваровиробників, інвесторів і експортерів, одним із лідерів вітчизняного аграрного ринку. Разом із генеральним директором Олексієм Вадатурським, якому у 2007 році присвоєно звання Героя України, співзасновниками підприємства стали угорська фірма "KOMBISEED KFT" і англійська "Meridian Commodities Ltd."

Попри зміни в економічній і політичній ситуації України, «Нібулон» показав не лише здатність до виживання, а й до стабільного розвитку. За 24 роки своєї діяльності компанія інвестувала в економіку України понад 1,6 млрд доларів.

На сьогоднішній день «Нібулон» складається з 43 підрозділів у 12 регіонах України та обробляє 82,5 тис. га земель.

Має власний водний флот, у тому числі і збудований на своєму ж суднобудівному заводі.

Ще одне важливе для розвитку регіону, цього разу вже державне, підприємство «Дельта-лоцман» засноване в Миколаєві у 1998 році з метою удосконалення умов забезпечення безпеки мореплавства у територіальному морі України, упорядкування структури морських лоцманських служб у Північно-Західній частині Чорного моря. За короткий строк воно з регіональної структури виросло в потужний державний центр управління та координації судноплавства на морських комунікаціях України. 

Наразі «Дельта-лоцман» надає послуги з лоцманського проведення суден та регулювання руху суден в акваторіях і на підхідних каналах усіх морських портів та терміналів України, на Бузько-Дніпровсько-лиманському (БДЛК) та Херсонському морському (ХМК) каналах, глибоководному судновому ході (ГСХ) Дунай-Чорне море.

Крім того, підрозділи «Дельта-лоцман» забезпечують безпеку судноплавства на всьому Азово-Чорноморському узбережжі України, річці Дніпрі та українській частині Дунаю. 

ДП «Дельта-лоцман» працює над модернізацією та інтеграцією всіх об’єктів в єдину систему згідно з концепцією Євросоюзу VTMIS та веде будівництво стратегічно важливого для України проекту глибоководного суднового ходу (ГСХ) р. Дунай – Чорне море по гирлу Бистре.

Створений у 1996 році групою науковців-ентузіастів на чолі з незмінним і досі його ректором Леонідом Клименком, сучасний Національний Чорноморський державний університет імені Петра Могили тоді був Миколаївською філією Національного університету “Києво-Могилянська Академія”.

Незважаючи на юний вік, університет уже став одним із найвпливовіших закладів у цьому регіоні. Це єдиний у південному регіоні український університет класичного типу, в якому широко застосовуються західні педагогічні технології у поєднанні з вітчизняними традиціями (Liberal Arts Education). Тут залучаються всі нові освітні технології і принципи університетського управління.

За час його існування кілька разів змінювалася назва ВИШу. У 2008 році його було реорганізовано в Чорноморський державний університет імені Петра Могили.

У червні 2016 року – Указом Президента України ЧДУ ім. Петра Могили присвоєно статус Національного.

За результатами діяльності в 2015-2016 роках університет посів 44 місце серед 200 найкращих навчальних закладів України в щорічному рейтингу ВУЗів ЮНЕСКО «Топ-200 Україна».

На базі ЧДУ створено Інформаційний центр Європейського Союзу.

ЗАКАРПАТТЯ: СЕЗ, ТУРИЗМ, КОРДОН І ВЕДМЕДІ

На Закарпатті, найзахіднішій області країни, серед ключових подій у новітній історії краю за роки незалежності найперше зазначають введення СЕЗ (спеціальної економічної зони), завдяки чому в область прийшли європейські підприємства-гіганти Jabil, Yazaki, Flex, чиї заводи й на сьогодні лишаються найбільшими і чи не єдиними в області, де закарпатці мають змогу працювати за пристойну зарплатню (це в середньому 5-7 тис. грн). Це хоч якась альтернатива вічним заробіткам для місцевих. Офіційна зарплата, трудовий стаж, соцпакет, іноді навіть харчування та довіз (оскільки Закарпаття – це здебільшого сільська місцевість, на заводи організовано довіз працівників із сіл). 

СЕЗ на Закарпатті діяла з початку 2000-х, із прийняттям відповідного закону, що гарантував інвесторам 10 років сталого ведення бізнесу у певному режимі на визначених територіях. Із внесенням змін до цього закону у 2005-му СЕЗ поступово почала занепадати, а тоді й зовсім перестала існувати. Як наслідок – згадані економічні гіганти не розширяють свої підприємства на Закарпатті, а роблять це у сусідній Угорщині. Відтак, на початку цього року депутати облради звернулися до Президента з проханням відновити СЕЗ на Закарпатті, що спричинило скандал на рівні країни в рамках ще однієї серії вічної саги про «сепаратистське Закарпаття». Разом із тим, як зазначають депутати у зверненні, через те, що починаючи з 2005 року в області не зареєстровано жодного інвестиційного проекту в рамках СЕЗ «Україна, і Закарпаття зокрема, втратили можливість отримати задекларовані інвестиції в розмірі 1,2 млрд дол. США. Проекти, зареєстровані на території СЕЗ «Закарпаття», недоотримали 155 млн грн фінансування, а по області втрачена можливість додаткового створення 6 мільйонів робочих місць». 

Другий позитив часів Незалежності на Закарпатті також пов’язують із іноземцями – мова про введення так званого малого прикордонного руху (наразі він діє для українців на території трьох країн – Польщі, Словаччини та Угорщини). Закарпатці в цьому сенсі відзначають угорський малий прикордонний рух – ним мають право скористатися жителі 382 населених пунктів Закарпаття,  для отримання потрібен тільки документ, що підтверджує реєстрацію в цих селах чи містечках та засвідчує факт вашого проживання там протягом останніх трьох років. Дозвіл дає право на багаторазовий безвізовий в’їзд та на безперервне перебування максимально тривалістю 3 місяці на прикордонних територіях Угорщини. Вартість збору на видання дозволу малого прикордонного руху дорівнює €20. Пенсіонери, діти до 18 років, особи на утриманні до 21 років та інваліди отримують дозвіл безкоштовно. Цей документ дає змогу місцевим жителям виїздити в Угорщину на роботу, також – за товарами, які там подекуди дешевші, ніж в українських торгових мережах.

У якості третього «плюсика» для Закарпаття часів Незалежності варто відзначити розвиток так званого «зеленого» туризму. Не секрет, що Закарпаття завжди було регіоном туристично привабливим, але саме за останні роки в краї розвинувся так званий сільський чи зелений туризм – приватні садиби, дегустаційні зали, еко-ферми. У переліку – сироварні, дегустаційні зали м’яса, вина, сиру, леквару, меду, крафтові пивоварні – ці заклади стали брендовими і за ними на Закарпаття нині їдуть туристи – переважно, щоправда, з України. І скуштувавши всіляких смаколиків, залишаються задоволеними й приїжджають знову. А тим господарі, тим часом, мають привід і засоби розвивати свою справу, не виїжджаючи за кордон.

Ще однією важливою справою, зробленою на Закарпатті за час незалежності, називають  розбудову доріг (наприклад, капремонт траси Київ-Чоп у 2000-х, відновлення сполучення між Києвом та Раховом-Тячевом, будівництво нового тунелю через Бескид, що пожвавить залізничне сполучення краю з частиною України по той бік Карпат). 

Як плюс варто назвати також відкриття нових КПП на кордоні, хоча майже усі вони наразі потребують реконструкції, та й нові відкривати пора – «безвіз» же!

А наостанок назвемо ще створення на закарпатській Верховині єдиного в країні Центру реабілітації бурих ведмедів – місця, яке в народі назвали санаторієм для клишоногих, де ведмеді відновлюються після жорстокого людського поводження в умовах, наближених до природних. Наразі там перебуває близько двох десятків тварин, а цьогоріч одна з ведмедиць навіть привела дитинчат.

ХЕРСОН: ПРОМИСЛОВІСТЬ, ПЛАВУЧИЙ ДОК І КАВУНИ 

У квітні 2013 року у місті Цюрупинськ (тепер Олешки) на Херсонщині відбулася церемонія офіційного відкриття збудованого тут нового заводу по виготовленню гофрокартонної тари ТОВ «Дунапак Таврія». Його потужність – 150 млн квадратних метрів гофрокартонної тари у рік. Підприємство випускає тару, в яку можна упаковувати овочі, фрукти, баштанні культури, та іншу продукцію. «Дунапак Таврія» реалізовує свою продукцію на півдні України, а також в інших регіонах та країнах. ТОВ «Дунапак Таврія» є структурним підрозділом австрійської компанії Prinzhorn Holding. 

Весною 2016 року (28 квітня) Херсонський державний завод «Палада», який входить до структури Державного концерну «Укроборонпром», здав південно-африканській компанії «Southey Holdings PTY ltd» збудований на підприємстві плавучий залізобетонний док вантажопідйомністю 8,5 тис. тонн. Вартість доку – 200 млн гривень. У церемонії здачі доку взяв участь Президент України Петро Порошенко.

Улітку 2017 року Херсонщина знову розпочала відправляти свої знамениті кавуни споживачам до Києва річковим транспортом по Дніпру – 31 липня з м. Гола Пристань вирушила баржа, на борту якої було 250 тонн кавунів для киян і гостей столиці. До цього рейсу востаннє херсонські кавуни пливли до Києва по Дніпру ще 14 років тому.

ОДЕСА: ПОРТИ, ТЕРМІНАЛИ І ПОРОМНА ПЕРЕПРАВА ДО СУСІДІВ

За роки незалежного розвитку України поблизу Одеси створено на основі державно-приватного партнерства найпотужнішу на Чорному морі Групу терміналів компанії "ТрансІнвестСервіс" (ТІС). В акваторії порту Південний, за 22 кілометри на північний схід від Одеси, побудовано за рахунок іноземних інвесторів 6 потужних причалів довжиною близько півтора кілометра і глибиною 15 метрів, поглиблено акваторію Аджаликського лиману на 6,5 млн кв метрів на площі 50 га і проведено екскавацію понад 7 млн кубометрів ґрунту на сушу. Зараз у Групу ТІС входять 5 сучасних терміналів: ТІС-Зерно, ТІС-Міндобрива, ТІС-Руда, ТІС-Вугілля і ТІС-контейнери.

На базі покинутої будови "Лиман" виникла найбільша портова інфраструктурна компанія, що володіє і управляє терміналами, в тому числі власної залізничною станцією, що забезпечує пропускну спроможність 52 пар поїздів на добу. Група ТІС стала найбільшим платником податків Одещини - в 2016 році компанія сплатила до бюджету понад 1 млрд гривень податків, нею створено близько 4 тисяч високоплачуваних робочих місць. На черзі – будівництво терміналу скрапленого газу, що слугуватиме подальшому зміцненню економічного суверенітету України.

Будівництво сучасної автотраси "Одеса-Рені" з виходом на Бухарест зумовило потребу зведення на Дунаї потужної поромної переправи "Орлівка-Ісакча", яка буде введена в експлуатацію до кінця 2017 року і скоротить на 200 кілометрів шлях з Одеси до регіонів Румунії, Болгарії, Туреччини, а також деяких районів Греції. Стратегічний об'єкт споруджує українське ТОВ "Поромний комплекс Орловка" і румунська компанія "Navrom Bac SRL" – кожна на своєму березі. Загальний обсяг інвестицій – 12 млн євро. На поромній лінії на Дунаї будуть постійно рухатися два пороми: один - українського оператора, а другий – румунського. Графік відправки поромів – кожні 30 хвилин. Щодоби поромна переправа "Орловка–Ісакча" забезпечить рух у напрямку Румунії та України близько 1 тисячі одиниць транспорту і пасажирів. При скороченні відстані й часу на процедури контролю сумарний виграш транспортників, що перевозитимуть вантажі з України до країн Євросоюзу, становитиме 10-12 годин.

ЗАПОРІЖЖЯ: КОЗАЦЬКА СЛАВА, ПЕРШИЙ ВЕРТОЛІТ ТА АЛЬТЕРНАТИВНА ЕНЕРГЕТИКА

За роки незалежності Запоріжжя не лише зберегло славу одного з найбільших промислових центрів України (на території області працює понад 160 великих промпідприємств), але й стало важливим центром відродження національної самосвідомості, а також розвитку передових технологій.

Хортиця – острів козацької слави. 

У 2004 році на території острова Хортиця почалося будівництво «Запорізької Січі» - узагальненого образу козацьких січей XVI-XVIII ст. і символу слави українського козацтва. Офіційне відкриття історико-культурного комплексу, що являв собою обгороджену частоколом дерев’яну фортецю з козацькою церквою, військовою канцелярією, домом кошового отамана, куренями, зброєю і численними тематичними експозиціями, що занурювали гостей “Запорізької Січі” в овіяну славою епоху запорізького козацтва, відбулося у 2009 році. З того часу комплекс «Запорізька Січ», як і острів Хортиця загалом, – не тільки один із найцікавіших туристичних об’єктів Запорізького краю, а й символ відродження духовності і національної самосвідомості українців. Тут постійно ведуться розкопки давніх святилищ, організовуються фестивалі, виставки і реконструкції, твориться музей кораблебудування, працює кінний театр «Запорізькі козаки» і функціонує чимало інших туристичних об’єктів. Острів Хортиця відвідують лідери держав, іноземні делегації та близько мільйона туристів щорічно. 

Запорізький край також флагман альтернативної енергетики. Енергетика – візитка нашого краю: на території області працюють найбільша в Європі атомна станція – Запорізька АЕС, найпотужніша теплова електростанція України – Запорізька ТЕС і легендарний об’єкт гідроенергетики – запорізький ДніпроГЕС, які разом виробляють близько 1/4 всієї електроенергії в Україні.

У 2011-му Запоріжжя стало ще й флагманом вітчизняної альтернативної енергетики – у регіоні розпочалося будівництво найбільшого в країні вітропарку – «ДТЕК Приазовський» проектною потужністю – 550 Мвт. У межах реалізації цього проекту в 2012-2014 р.р. на території області було введено в експлуатацію найбільшу вітроелектростанцію України – «Ботієвську ВЕС» з 65 вітровими турбінами, сумарною потужністю 200 Мвт. Інвестиції в будівництво станції склали біля 340 млн. євро. Сьогодні «Ботієвська ВЕС» входить у «топ-5» найбільших вітроелектростанцій Центральної та Східної Європи і є суттєвим кроком у розвитку в Україні виробництва екологічно чистої енергії. 

У переддень 26-ї річниці святкування Дня Незалежності України у Запоріжжі  презентували «Надію» – перший український вертоліт, над яким  запорізькі підприємства «Мотор Січ» і ЗМКБ «Прогрес» працювали понад 10 років. Перший вітчизняний цивільний вертоліт розрахований на 7 пасажирів і  дальність польоту – 1000 км. «Надія» може мати кілька модифікацій: вертоліт  може бути адаптовано для патрулювання доріг, моніторингу трубо- і газопроводів, для потреб санавіації, підрозділів ДСНС, сільського господарства, а також – для оборонних цілей. Зараз перший український цивільний вертоліт проходить сертифікацію. Початок серійного виробництва заплановано на 2018 рік. 

ХАРКІВ: НОВІ ОЧИСНІ СПОРУДИ, ЄВРО ТА “ДЖЕРЕЛО НЕЙТРОНІВ”

Аварія на Диканівці, що на Харківщині, у 1995 році спонукала переглянути фінансування цілої галузі. 29 червня 1995 року сильна злива, що почалася вночі, вивела з ладу Диканівські очисні споруди, і Харків на місяць залишився без питної води. Крім того було розмито трамвайні лінії, частково затоплено   Салтовську лінію метрополітену. 

Величезними потоками стічних вод були заражені ріки Харківщини,  небезпека зараження нависла над Донецькою областю. Санітарні лікарі говорили про епідемію холери, а місцеві жителі намагалися виїхати з міста. 

Робота з відновлення Диканівських очисних споруд тривала 10 років при участі закордонних партнерів – навіть НАТО прислало унікальний насос – і  обійшлася у 140 млн грн. Тоді ж було створено нову систему захисту, переплановано вентиляцію, підведено додаткову систему електропостачання і побудовано дублюючий колектор: аварія сталася тому, що єдиний колектор не витримав навантаження.

Спеціалісти стверджують, що надзвичайних ситуацій такого масштабу не траплялося на жодних очисних спорудах у світі і що завдяки саме цій катастрофі в Україні було переглянуто підходи до фінансування очисних споруд.

Харківська ядерна установка «Джерело нейтронів» стала свідченням успіху в боротьбі проти поширення ядерної зброї. Ця установка споруджена у грудні 2014-го силами українських і американських учених на базі Національного наукового центру "Харківський фізико-технічний інститут" НАН України. 

У церемонії старту пуско-налагоджувальних робіт разом із харківськими вченими взяли участь заступник держсекретаря з питань міжнародної безпеки  США Роуз Геттемюллер і Посол США в Україні Джеффрі Пайєтт.

"Ми вже кілька років працюємо з Україною над цим проектом, що покращить українську фізичну ядерну науку. Це також свідчення великого успіху в боротьбі за непоширення ядерної зброї”, – зазначила у своїй промові  Роуз Геттемюллер.

За її словами, установка забезпечить можливість виробляти ізотопи для промислового та медичного використання: "Установка буде експлуатуватися за всіма стандартами безпеки. Її також використовуватимуть для міжнародних досліджень".

Будівництво установки "Джерело нейтронів" почалося у 2013 році за рахунок понад 70 млн доларів, виділених США в обмін на вивіз з України усіх запасів високозбагаченого урану. 

Ще однією важливою сторінкою в історії Харкова було проведення у місті в червні 2012 року матчів Євро-2012.

До Харкова з’їхалися футбольні фани з усієї Європи. На головній спортивній арені – стадіоні "Металіст" – зіграли збірні Нідерландів, Данії, Німеччини і Португалії. На місяць площа Свободи перетворилася на величезну фан-зону. 

У спадок від чемпіонату харків’яни отримали стадіон еліт-класу «Металіст», потужний міжнародний аеропорт «Харків», нові готелі, дороги і комфортабельний громадський транспорт, відремонтовані лікарні, розвинуту туристичну інфраструктуру та безцінний досвід організації великих спортивних свят: 5 років підготовки і витрати 15 млрд грн.

За матеріалами власних кореспондентів Укрінформу.


Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-