25 серпня. Пам’ятні дати

25 серпня. Пам’ятні дати

Укрінформ
Сьогодні виповнилося б 93 роки Павлу Загребельному, письменнику, інтелектуалу, одному з кращих українських романістів ХХ століття.

Павло Архипович Загребельний (1924–2009) є автором понад сорока романів, зокрема, «День для прийдешнього», «Шепіт», трилогії «З погляду вічності», «Розгін», «Намилена трава», «Переходимо до любові», «Роксолана», «Брухт», «Юлія, або Запрошення до самовбивства». Народився на Полтавщині; 16-річним став солдатом Другої світової війни; брав участь в обороні Києва. Свій перший роман («Європа 45») видав у 1959-му, а останній («Думки нарозхрист») у 1998 році. У 60-х роках очолював «Літературну газету» (згодом «Літературна Україна»), у 80-х – Спілку письменників України. Підтримував молодих прозаїків, поетів, кого згодом назвали шістдесятниками; потім надавав суттєву допомогу й більш молодому поколінню митців. Був поборником істини, принциповим і суворим, що декого з колег-письменників, хто звик жити за іншими принципами, надзвичайно дратувало. За сценаріями Павла Загребельного на Київській кіностудії ім. Довженка зняті художні фільми: «Ракети не повинні злетіти», «Перевірено – мін немає», «Лаври», «Ярослав Мудрий». Дворазовий лауреат Шевченківської премії - за романи «Первоміст» і «Смерть у Києві». Його твори перекладено 23 мовами; вони перевидаються й читаються і сьогодні, адже в них – про Україну і українців, починаючи з ІХ й закінчуючи ХХ століттям. «Мені здається, що я багато сказав із того, що хотів сказати у своєму житті. У своїх книжках я досить відвертий» (Павло Загребельний)

Ювілеї дня:

Цього дня народився Шон Коннері (1930), британський актор. Прославився темпераментним і витонченим виконанням ролі легендарного «агента-007». Знімався у фільмах: «Марні», «Червоний намет», «Сімейний бізнес», «Недоторкані» (премії «Оскар» і «Золотий глобус» за роль другого плану, 1988), «Індіана Джонс і останній хрестовий похід» та ін. В опитуванні, проведеному компанією «Оранж фільм сервей» у 2001 році, названий найвидатнішим британським актором усіх часів. Лауреат багатьох престижних міжнародних нагород за внесок у кіномистецтво.

25 серпня 1970 року в невеличкому німецькому місті Райнберг (Північний Рейн-Вестфалія) народилася Клаудія Шиффер – культова німецька супермодель, нині посол доброї волі ЮНІСЕФ від Великобританії. Пік кар’єри Клаудії Шиффер припав на 90-ті роки минулого століття, коли модельний бізнес ще мав виразне обличчя і тіло. Трійцю – Шиффер, Сінді Кроуфорд і Наомі Кемпбелл знав увесь світ. У 17 років Клаудія випадково знайомиться з директором одного з відомих модельних агентств, переїздить до Парижа і знімається для обкладинки Elle. Відтоді й почалася її запаморочливе сходження  хиткими східцями зіркового подіуму. Контракт від будинку Chanel, рекламна кампанія для Guess Jeans, декілька тривалих контрактів з такими косметичними гігантами як Revlon та L’Oreal  зробили її однією з найвисокооплачуваніших моделей у світі. За модельну кар’єру Клаудія з’являлася на обкладинках глянцю понад 900 разів. Німецькі ЗМІ постійно вносять її до списку найбагатших жінок ФРН, а журнал «Форбс» оцінює її статки в 55 мільйонів доларів. Навесні 2016-го чарівна трійця (Шиффер, Кроуфорд і Кемпбелл) возз’єдналася для зйомок у фотосесії для модного будинку Balmain. Клаудія Шиффер мати трьох дітей, у неї щасливий шлюб – її чоловік – відомий британський кінопродюсер і режисер Меттью Вон. У пору буремної молодості модель була подругою американського ілюзіоніста Девіда Копперфільда. Але на «німецьку Барбі» гіпноз американця чомусь не подіяв і пара розійшлася.

Роковини смерті:

150 років із дня смерті Майкла Фарадея (1791-1867), англійського фізика і хіміка, члена Лондонського королівського товариства. З 1825 року – директор лабораторії Королівського інституту. Основоположник вчення про електромагнітне поле, один з засновників електрохімії, магнітооптики тощо.

79 років від дня смерті Олександра Івановича Купріна (1870-1938), російського письменника. Автор «Олесі», «Ями», «Штабс-капітана Рибнікова», «Молоха» та інших чудових творів. До 1901 року жив в Україні, здебільшого в Києві, їздив на Донбас як кореспондент київських газет. З 1901 – у Петербурзі. Співробітничав у збірниках видавництва «Знание», після 1917 брав участь у роботі видавництва «Всемирная литература». У 1919 році емігрував, жив переважно в Парижі, 1937 повернувся в Росію. Більшовики дали йому квартиру в Ленінграді, підготували до друку двотомник вибраних творів, ще й заплатили досить гарний гонорар – 45 тисяч рублів. Декого з літературного істеблішменту це неприємно вразило. Всеволод Ставський, тодішній секретар Союзу письменників, написав Єжову листа, у якому звинувачував «буржуазного запроданця і західного посіпаку Купріна» в усіх смертних гріхах, але в НКВС жодним чином не відреагували на пасквіль – Купрін був потрібен Сталіну у пропагандистських цілях, і не для того письменника перетягли з Франції до Радянського Союзу, аби розстрілювати. Втім, наступного року Купріна не стало.

Приєднуйтесь до наших каналів Telegram, Instagram та YouTube.

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-