А «культурний центр» Росії прикрити не пробували?
Днями стало відомо, що 70 українських школярів отримали від Російського центру культури і науки в Києві подарунок – поїздку до Москви і Санкт-Петербурга в рамках освітньо-культурної програми Росспівробітництва «Здрастуй, Росія!». І вирушили знайомитися з культурними об’єктами країни-агресора у супроводі вчительки однієї зі столичних шкіл. Як таке можливо на четвертому році війни - не вкладається в голові. СБУ мовчить. Міносвіти відхрещується, мовляв, канікули, відпустки, приватне життя, вільна демократія.
Виходить, настільки вільна, що під самим носом СБУ в столиці України цілком легально, без будь-яких перешкод здійснює свою діяльність Російський центр науки і культури – офіційний осередок Федерального агентства у справах СНД (так званого Росспівробітництва), підпорядкованого відомству Сергія Лаврова - російському МЗСу. Діяльність Росспівробітництва і його закордонних установ спрямована (цитуємо) «на реалізацію державної політики міжнародного гуманітарного співробітництва, сприяння поширенню за кордоном об'єктивного уявлення про сучасну Росію». Про Крим та Донбас, там, звичайно, ні слова. Зате установок про «великий и могучий», і отєчєство, які «нада защищать» - повно і для дорослих, і для малих. То скільки «градів» ще треба отримати по голові, щоб Рада національної безпеки нарешті почухалася і подумала про небезпеку з боку подібних «культурних» структур?
Скромна вчителька з Троєщини та дивна освітня програма, про яку МОН не знав
Примітно, що ніяких подробиць про поїздку школярів на сайті російського центру не розкривається. Про поїздку свідчить лише фотографія групи дітей віком приблизно 14 років, які з ранцями й валізами посміхаються в об’єктив камери. У повідомленні згадується лише єдине прізвище - Анна Новікова, яка говорить, що діти з нетерпінням чекали цієї поїздки (приводимо мовою оригіналу): «Ребята с нетерпением ждали эту поездку, готовились к ней: ведь они своими глазами увидят всемирно известные исторические памятники, посетят многочисленные музеи и интересные выставки. Но важно еще и то, что у них будет возможность встретиться со своими сверстниками из России и многих других стран мира, рассказать им об Украине, подружиться»…
Укрінформ дізнався, що Анна Іванівна Новікова (або людина, ПІБ якої повністю співпадає з «героїнею») працює вчителькою російської мови та літератури у спеціалізованій школі №247 м. Києва, що розташована на вулиці Закревського (столичний «спальник» Троєщина). У 2013 році Новікова стала переможницею в конкурсі «Вчитель року» в номінації «російська мова». У школі ж надати будь-яку інформацію про вчителя нам відмовилися.
Аби з’ясувати деталі поїздки, Укрінформ звернувся безпосередньо до російського центру, але секретар його керівника Костянтина Воробйова - Юлія (яка категорично відмовилася називати своє прізвище) відповіла, що не може надати більше інформації, ніж та, що є на сайті. А всі інші співробітники центру, за дивним збігом, усі до одного виявилися у відпустці.
На тому ж таки сайті повідомляється, що екскурсія проходить в рамках однієї з наймасштабніших програм центру - навчально-освітніх поїздок по історичних місцях Російської Федерації «Здрастуй, Росія!». Щороку близько 1000 молодих українців - переможців конкурсів на знання історії та культури Росії, російської мови відвідують Москву, Санкт-Петербург, а з 2015 року ще й місто Казань.
Про те, що це регулярні поїздки і освітня программа діє вже кілька років, наше Міністерство освіти та науки, виявляється, не знає.
Павло Хобзей, заступник Міністра освіти і науки України: «Ми не маємо механізмів впливу на те, що відбувається поза освітнім процесом»
-- Якихось додаткових подробиць безпосередньо про цю подію ми не маємо. З’ясували лише, що людина, яка повезла дітей, це вчителька російської мови однієї з київських шкіл. Адміністрація школи ніяких претензій до неї не висловлює. Наразі з нею зв’язку немає, коли повернеться, тоді і будемо з’ясовувати безпосередньо її роль та мотиви у цій історії.
Звичайно, сьогодні різноманітні культурно-освітні екскурсії до Російської Федерації, зокрема і українських дітей, - це дуже тонкі і дражливі питання. І як міністерство ми звернулися у Службу безпеки України, щоб вони дали оцінку діям інституцій, які організовують подібні поїздки (ми довідались про одну, сподіваюсь їх більше нема). СБУ має дати відповідь, з якою метою працює ця організація, чи нема там пропаганди.
Але, в свою чергу, зазначу. Зараз канікули і навчального процессу немає, тому і вчителі, і учні, перебуваючи у відпустках, мають повне право вирушати в подорожі в приватному порядку куди завгодно. МОН не має механізмів впливу у подібних випадках, тому що це відбувається в позанавчальний час і поза освітньою системою, у домовленностях з батьками, і саме батьки приймають те чи інше рішення стосовно переміщення своїх дітей. Це є приватна справа.
Нам, як міністерству освіти, це теж не подобається, але ми не можемо заборонити відвідувати Ермітаж чи музей Пушкіна. Це є питання вибору конкретних людей. Не маємо право вказувати, лише рекомендувати, бо ми є вільна демократична країна.
Окультурення по-російськи
Нагадаємо, Російський Федеральне агентство у справах СНД (так зване Росспівробітництво) було засноване у 2008 році. У числі пріоритетних завдань організації – «розробка проектів і програм, які спрямовані на підтримку російської мови, популяризацію російської культури, освітніх послуг і допомога росіянам». На сьогодні Росспівробітництво представлено в 81 країні світу 96 представництвами. Представництво в Україні – той самий Російський центр культури і науки здійснює свою діяльність відповідно до Угоди між Урядом РФ і Кабміном "Про заснування та умови діяльності інформаційно-культурних центрів" від 27 лютого 1998 року.
Очолює його такий собі пан Костянтин Воробйов, уродженець Московської області, випускник Московського педінституту імені Леніна. У нього знаковий трудовий шлях - ЦК ВЛКСМ, Адміністрація Президента Росії, Російський фонд культури, Госконцерт Росії. Наразі він ще за сумісництвом радник Посольства РФ в Україні. Одним словом, підкований.
«Всі ці структури працюють згідно з підписаними угодами між державами»
Олесь Доній, президент Центру досліджень політичних цінностей:
-- Вже понад рік я звертаю увагу ЗМІ на діяльність Російського центру культури й науки, який працює не лише в Києві, але й в Одесі. Україна не розірвала не лише так званий «великий договір» (мається на увазі про дружбу і співробітництво) з Російською Федерацією, а й гуманітарні договори про утворення фундацій, інституцій, культурний взаємообмін тощо. Тобто всі ці структури працюють згідно з діючими угодами. Насправді усі ці проблеми – результат досить дивної поведінки української влади, яка попри офіційні розмови про війну насправді закриває очі на «підривну» діяльність Росії у себе під носом.
Очевидно, що вона дасть свої плоди через деякий час. Зверніть увагу, коли Партія Регіонів була в опозиції, після Помаранчевої революції, в тих регіонах, де вона перемагала у виборах до місцевих рад, приймали дуже ґрунтовно виписані усілякі програми по «культурному сотрудничеству» та підтримці усіляких «культурних центрів». І що ми тепер маємо? Війну і колаборантів.
Видавлюйте «руський мір», тільки Антона Павловича Чехова не чіпайте!
Культурний центр, яким керує Воробйов, вже кілька разів потрапляв у поле зору громадськості через свою витончену і наполегливу «просвітницьку» роботу з російським етнічним населенням, зокрема з молоддю. Серед концертів, виставок та мовних курсів тут шанують пам’ять одіозного журналіста, а на думку росіян «талановитого літератора і публіциста» Олесю Бузину, влаштовують разом з українським підрозділом скаутів-розвідників Росії - організацією Юних Розвідників Сумщини літні табори для підлітків та юнаків, та інше. Про табори, взагалі, шикарно. Судіть самі.
…«Что представляет собой этот лагерь? Утренняя зарядка, вкусный обед, плавание на байдарках, утренние и вечерние молитвы, соревнования и квесты, вечера с гитарой у костра? Всё перечисленное и многое другое в нашем лагере, конечно же, было. Но главное, наверное, в другом. Например, в том, что… в стремлении понять наше настоящее и предвидеть будущее мы опираемся на объективное, не изуродованное политической конъюнктурой познание нашего прошлого… Что следует помнить и чтить настоящих героев, которые сражались на нашей земле в боях разных времён, а не петь дифирамбы убийцам, осуждённым историей… Что для нашего народа вначале всегда стояло «мы», а потом «я»…. Что лучше послушать любимые «песни о главном», чем хиты Евровидения…».
Ні-ні, пропаганди тут ні краплини! Де ви її бачите?
За інформацією Центральний сайт скаутів-розвідників Росії - "Організація Юних Розвідників Сумщини" заснована в 1993 році. Керівник організації – фігурант бази «Миротворець» «нєкто» Сергій Бобирєв.
"Наша Организация Юных Разведчиков-скаутов (ОЮРС) была зарегистрирована как 82-й сводный отряд А.П. Чехова, у нас с ОРЮР общие корни и методика. Мы будем рады, если у вас возникнет желание с нами сотрудничать! Украина - это часть России, на том мы и стоим. Всегда готов! За Отечество!" - дослівно заявляє Бобирєв.
От, як культурні загони у нас працюють. Може, дали б їм, нарешті, по шапці наші компетентні органи? Тільки Антона Павловича Чехова не чіпайте, він все ж таки видавлював з себе раба по краплі і взагалі був інтелігентною людиною, а не жлобом з Охотного ряду…
Юлія Горбань, Оксана Поліщук, Київ
