Супержорсткими штрафами “свинячий” менталітет не викоріниш

Днями у Верховну Раду зареєстровано законопроект № 6730 про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення (щодо викидання відходів у неналежних місцях). Документ встановлює адміністративну відповідальність за викидання будь-яких відходів за межі урн, контейнерів чи інших ємностей для збирання, утилізації чи переробки сміття. За це порушення пропонується запровадити накладення штрафів на громадян від 20 до 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (16000-40000 гривень), а за повторне вчинення такого правопорушення – від 50 до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (40000-80000 гривень). За словами першого заступника голови Верховної Ради Ірини Геращенко, однієї з авторів документу, штраф за кинутий повз смітник папір чи пляшку має бути просто “драконівським” – аби запам’яталося на все життя.

В цілому цей законопроект правильний, і є повністю виправданим у нинішній ситуації безкарності людей, які кидають сміття просто під ноги навіть там, де поруч є урни. Та чи справді допоможуть великі штрафи боротися зі сміттям на вулицях? Очевидно, що давати оцінку ще рано, адже законопроект ще не пройшов Верховну Раду і ще не застосований на практиці. Утім ми все ж таки спробували спрогнозувати ефективність нових супержорстких штрафних санкцій, перевіривши, як виконується ухвалений Верховною Радою півроку тому Закон про посилення відповідальності за забруднення лісів. Документ зокрема передбачає збільшення штрафу за сміття з 5-10 неоподатковуваних мінімумів громадян до 25-50, а для посадовців - з 10-20 до 50-100 неоподаткованих мінімумів. Тобто за свинство в лісі порушник заплатить як мінімум 20 тисяч гривень штрафу.

Що далі в ліс, то... більше сміття

За рекомендацією колеги, родичі якого проживають у селі Демидові, Вишгородського району (це всього 35 км. від Києва) кореспондент Укрінформу відправився “з інспекцією” до соснового лісу неподалік населеного пункту, де, між іншим, віднедавна знаходиться побудований на гроші Віктора Пінчука зоопарк “XII Місяців”.

Минувши знак “Демидів”, одразу повертаємо ліворуч у сторону Гостомеля. Буквально за 300 метрів від села бачимо перші сміттєві пакунки, які “прикрашають” лісові масиви. Там повне асорті: і використані памперси, і пластмасові пляшки, поліетиленові пакети, битий посуд, пачки від цигарок, мішки з будівельними відходами, зношений одяг... І вся ця "краса" тягнеться на кілька сотень метрів вглиб прекрасного соснового лісу, який перетворився на стихійне сміттєзвалище. Це жах. Замість свіжого запаху сосен, у повітрі — нестерпний сморід органічних відходів. Дихати неможливо, хоч протигаз одягай. Затуливши рукою ніс, переступаємо через гори недогризків, гнилі та лушпиння. Далі йти не наважуємося. Відмічаємо лише, що це не «поклади» минулих років (вони – знизу), а тут «свіжий» непотріб, викинутий, можливо, годину тому. Отак виходить «працює» суворий Закон… Насправді, краще не скажеш: «Жорстокість наших законів компенсується необов’язковістю їхнього виконання”. Робимо кілька знімків, які покажемо сільському голові Демидова Василю Дідку.

Побачивши фото засміченого лісу Василь Олексійович здивовано запитує:

- Де ви це сфотографували?

- Це фото соснового лісу, по дорозі на Гостомель, неподалік вашого села. Як прокоментуєте?

- В Демидові здійснюється централізований вивіз сміття на полігон у Петрівці. Утім якщо все ж таки з’ясуємо, що в лісі насвинячили якісь конкретні жителі Демидова, то напишемо заяву в поліцію, щоб притягнути їх до адміністративної відповідальності. Більше нічого зробити не можемо, бо це територія за межами населеного пункту. Цими землями розпоряджається не сільрада, а районна адміністрація. Зверніться туди.

Телефонуємо до Вишгородської РДА за вказаними на сайті номерами, а там — глухо: ані приймальня голови адміністрації Вячеслава Савенока, ані його заступники Олександр Устименко і Марина Мельник не відповідають. Беремося відправляти інформаційний запит до відомства, але технічно зробити це не можливо. Клікнувши на кнопку “Зворотній зв’язок” з контактами прес-служби адміністрації на екрані з’являється помилка 404 - компонент не знайдено.

Мовчанка і законспірованість керівництва Вишгородської РДА дуже чітко показує, наскільки там "цікавляться" питанням забрудненості лісів.

Ніщо так не виховує, як сплачений декілька разів штраф. Але як примусити його заплатити?

Отже з засміченістю лісів у нас уже «поборолися»… А що ж новий законопроект, яка доля чекає на нього? Місто – не ліс, тут своя специфіка. Зокрема, щоби вимагати від громадянина вкидати сміття в урну, треба її мати – в достатній кількості, у відповідних місцях і регулярно вичищені. А це уже відповідальність, кошти і можливості міської влади. Тож які у нас є підстави сподіватися, що високі штрафи допоможуть боротися зі сміттям на вулиці? З цим питанням ми звернулися до співголови Ради Реанімаційного пакету реформ, директора Інституту Медіа Права Тараса Шевченка.

За словами експерта, жоден закон в Україні не виконується на сто відсотків, але коли порушника зловлять і покарають великим штрафом, то для інших це буде боязко.

Шевченко: “Ніщо так не виховує, як сплачений декілька разів штраф або історія почута від товариша, який його сплатив. Думаю, що коли людина розумітиме ціну невиконання, що вимірюється такими колосальними сумами і вірогідність його застосування, то не порушуватиме закон або, принаймні, намагатиметься це робити. Але недостатньо лише встановити великий штраф. Потрібно зробити все можливе, щоб система контролю виконанням закону і покарання за його порушення дійсно працювала. Саме тому в законопроекті пропонується стягнення штрафів не екологічним контролем або адмінкомісіями в органах місцевого самоврядування, а працівниками Нацполіції. Думаю, це правильне рішення, бо згадані органи взагалі не працюють, вони - практично “мертві”.

Замість висновку:

З експертом важко не погодитися, адже недостатньо лише встановити високий штраф, потрібно розробити чітку систему контролю виконання норм закону і це нам прекрасно проілюстрував Демидівський ліс. Якщо цього не зробити, то матимемо черговий негативний досвід невиконання вимог законодавства – тепер уже у містах. Схоже, що одним “драконівським” штрафом викорінити колгоспно-свинячий менталітет і погане виховання не вдасться. Що робити? Хоч фотографуй порушника на фоні кинутого їм непотребу, а потім – розганяй якомога ширше, розмістивши фото - на дошці “Ними «пишається» місто”, в місцевій пресі, в Мережі…

Мирослав Ліскович, Київ