14 липня. Пам’ятні дати
Взяття Бастилії вважається початком Великої французької революції. Офіційно свято було встановлено у 1880 році. З тих пір штурм фортеці вважається символом згоди та єднання французької нації, а День взяття Бастилії фактично є Днем незалежності країни. Бастилія – фортеця, що знаходилась в передмісті Сен-Антуан, на заході Парижа, була побудована наприкінці XIV століття, як фортифікаційна споруда для захисту французької столиці від атак англійців і виконувала цю функцію до XVII століття, коли її було перетворено на тюрму для «особливих» злочинців, політичних опонентів і шпигунів. Серед в’язнів Бастилії було чимало визначних особистостей Франції: письменник-мораліст Франсуа де Ларошфуко, драматург П’єр Огюстен Карон де Бомарше, двічі в’язнем Бастилії був філософ Франсуа-Марі Аруе де Вольтер. Для багатьох французів фортеця стала символом всевладдя і деспотизму королів. В кінці XVIII століття Франція опинилася на межі банкрутства. 17 червня 1789 року депутати третього стану Генеральних штатів, що представляли найнижчі верстви населення і духовенство, проголосили себе Національними зборами і закликали до прийняття конституції. Поштовхом для облоги Бастилії стали чутки про рішення короля розігнати Збори, а також усунення з поста державного контролера фінансів реформатора Жака Неккера. Обурені парижани вийшли на вулиці. 11 липня стало відомо про концентрацію королівських військ під Парижем. 14 липня 1789 року парижани, які вирішили надати опір військам, рушили до Бастилії, маючи надію заволодіти зброєю, що там зберігалася. Цікаво, що на той момент у фортеці знаходилося лише семеро в’язнів - четверо фальшивомонетників, двоє психічно хворих і один вбивця, а гарнізон Бастилії налічував трохи більше 100 чоловік. Штурм фортеці тривав чотири години. Після взяття Бастилії Людовик XVI відновив на посаді Неккера і відвів війська від Парижа. Містяни тріумфували. Після 14 липня Паризький муніципалітет ухвалив рішення про знесення Бастилії. Протягом наступних трьох років фортецю було розібрано. Нині на місці знесеної фортеці знаходиться площа Бастилії. У центрі площі височіє Липнева колона, що була встановлена на згадку про події Липневої революції 1830 року, в результаті якої абсолютну монархію Карла X було повалено, і на зміну їй прийшла конституційна монархія на чолі з королем-громадянином Луї-Філіпом. Офіційні урочистості з приводу головного свята Франції починаються ще напередодні низкою балів. Цього дня відбудеться військовий парад на Єлисейських полях (до речі, один з найстаріших в Європі), який починається на площі Етуаль і рухається по Єлисейських полях в сторону Лувру, де його приймає президент Франції. Обов’язковим завершенням святкування стане грандіозний феєрверк біля Ейфелевої вежі та на Марсовому полі.
Ювілеї дня:
415 років від дня народження Джуліо Мазаріні (1602–1661), французького державного діяча, кардинала (з 1641), першого міністра французького уряду, фактичного правителя країни в перший період царювання Людовіка ХІV. З ім’ям Мазаріні пов’язане укріплення абсолютизму і утвердження гегемонії Франції в Європі. Був затятим бібліофілом. Став засновником однієї з найбільших тогочасних бібліотек (1643), яка увійшла згодом до складу Національної бібліотеки Франції.
150 років від дня народження Густава Клімта (1862-1918), австрійського художника і графіка, автора портретів і картин у стилі модерн. Одна з кращих хрестоматійних робіт Клімта «Портрет Аделі Блох-Бауер», написана художником у 1907 році була продана влітку 2006 на одному з аукціонів за рекордну для творів мистецтва суму – 135 мільйонів доларів (наразі її вартість оцінюється у 160 млн). На початку 1900-х років Густав Клімт був одним з наймодніших художників Відня. Він був близький до імператорської сім’ї і вів богемний спосіб життя. Саме йому й замовив портрет власної дружини австрійський цукровий магнат Фердінанд Блох-Бауер. «Портрет Аделі Блох-Бауер» іноді називають «австрійською Джокондою». Шедевр купив американський філантроп і мільйонер, власник відомої косметичної фірми Estee Lauder Рональд Лаудер, пращури якого були австрійцями. Цікаво, що у 1912 році Клімт написав ще один портрет Аделі Блох-Бауер. Це полотно теж не музейне, до 2016 року воно знаходилося у приватній колекції американської телеведучої Опри Вінфрі, поки його не купив невідомий колекціонер з Китаю.
145 років від дня народження Льва Васильовича Бачинського (1872–1930), українського політичного діяча, адвоката. Автор конституційного закону від 3 січня 1919 року про об’єднання ЗУНР і УНР та закону про земельну реформу. В січні 1919 очолював делегацію представників Галичини, Буковини і Закарпаття, яка 22 січня взяла участь в урочистій церемонії проголошення Злуки двох українських держав у Києві. Після переходу УГА за Збруч залишився в окупованому польськими військами Станіславі (Івано-Франківськ). Підтримував діяльність президента ЗУНР Євгена Петрушевича за кордоном, спрямовану на відновлення незалежності Західно-Української Народної Республіки дипломатичними заходами. Належав до провідних членів Української Радикальної Партії (з 1926 - Української Соціалістичної Радикальної Партії).
99 років від дня народження Інгмара Бергмана (1918-2007), шведського режисера театру і кіно, сценариста, письменника. Професійно займатися кіно почав з 1941 року. Спочатку редагував чужі сценарії, згодом написав власний (це було «Цькування»). Світову славу Бергману принесли картини 50–60-х рр. – «Сунична галявина», «Сьома печатка», «Усмішка літньої ночі», «Мовчання». Подальші фільми – «Пристрасть», «Шепоти і крик», «Сцени з сімейного життя», «Фанні і Олександр», лише підтвердили його геніальність. Хоча, генієм його вважав світ – у рідній Швеції ставлення було досить прохолодним. Співвітчизники закидали режисерові, що його фільми надто старомодні та нудні, надмірно філософічні, а інтелігенція просто не хотіла помічати його нових робіт. Кульмінацією цього затяжного конфлікту став від’їзд Бергмана з країни: його мало не вигнали, звинувативши у несплаті податків. Потім він повернувся, і відносини покращились, але лише ззовні. Бергман вже був світовою знаменитістю, «товаром на експорт», а тому батьківщина вже не могла не відчути гордощів за нього і не могла відмовити собі у задоволенні поділити з ним його славу… З усього кінематографічного спадку режисера (а він зняв 50 фільмів) найулюбленішою (найзрозумілішою) серед шведів на сьогоднішній день є картина «Фанні і Олександр» – його остання, «прощальна» кіноробота. Залишивши кіно, Бергман цілковито зосередився на роботі в театрі, де працював до останнього. У нього не було ні мобільного телефону, ні комп’ютера. Він майже не спілкувався з пресою. Усамітнено жив на острові Готланд у Балтійському морі.
Роковини смерті:
Сьогодні 22 річниця з дня смерті Олеся Терентійовича Гончара (1918-1995), українського письменника і громадського діяча, академіка, Героя України (2005). Автор повісті «Земля гуде», романів «Прапороносці», «Людина і зброя» (Державна премія ім. Т. Шевченка), «Тронка», «Твоя зоря», «Собор». Письменник – автор сценаріїв кількох художніх фільмів, за його творами поставлено спектаклі та оперу. Народився Олесь Гончар на Полтавщині. Навчався у Харківському університеті, але навчання перервала війна. У складі студентського батальйону добровольцем пішов на фронт. У 1946 році закінчив Дніпропетровський університет. Перші літературні спроби молодого письменника – оповідання й повість – з’явилися ще 1938 року. Перебуваючи на фронті, писав вірші, які публікувались у фронтовій газеті. У повоєнні роки розпочав діяльність професійного літератора. Письменник чимало зробив для утвердження української мови, послідовно і самовіддано обстоював її державний статус. Стояв біля витоків створення Народного Руху України.
