Небезпечні таксі та отруйні суші: безкарність розбещує

Небезпечні таксі та отруйні суші: безкарність розбещує

Аналітика
1917
Ukrinform
Якби за харчове отруєння, травми в ДТП та інші збитки із винуватців клієнт міг отримати шестизначну суму, контролерів би не знадобилося

Цьогорічний День Конституції більше ніж два десятки киян провели на лікарняних ліжках через отруєння – всі вони скуштували суші у столичному ресторані «Євразія». Контролюючі органи, звичайно, зачинили ресторан, спеціалісти Держпродспоживслужби здійснили позапланову інспекцію та відібрали зразки харчових продуктів для лабораторних досліджень. Лікарі підозрюють у постраждалих сальмонельоз, усі чекають результатів перевірки. Десь в США, наприклад, постраждалі б уже нацькували своїх адвокатів із багатомільйонними судовими позовами на заклад. Чим закінчиться українська історія, наразі не відомо. Припускаємо, як зазвжди – тихо. Так вже повелося, що наші співгромадяни - постраждалі від схожих випадків, обурюються хіба що на кухні, друзям-знайомим, в кращому разі у Facebook чи в пресі. А от до суду такі скарги доходять вкрай рідко. А якщо і доходять, то закінчуються здебільшого символічною «мировою» - винуватець хіба що заплатить за лікування постраждалого, та прихильно уладнає питання з контролерами і суддями, придбавши таким чином «індульгенцію».

Подібна безкарність розбещує підприємців. Кому потрібна та моральність, коли завжди можна «порєшать» і працювати далі без особливих втрат для бізнесу. В крайньому випадку можна змінити ім’я компанії, щоб разом зі  старою назвою «зійшли» і плями з її репутації. А от якби за моральний та матеріальний збиток довелось виплатити клієнту солідну неустойку - у розмірі піврічного обороту, наприклад, отоді бізнесмени самі б дбали про дотримання вимог законодавства. Вдень і вночі. Хіба ні?

Буває, що і дах зносить - спочатку від безмежних заборон, а потім від безмежних можливостей

Користувачів соціальних мереж на днях також вразила історія української журналістки, яка потрапила в аварію, скориставшись міжнародним сервісом Uber. Водій таксі грубо порушив ПДР, виїхавши з другорядної дороги на перехрестя, і втрапив у дорожньо-транспортну пригоду з авто, яке їхало по головній. Удар прийшовся якраз на місце, де сиділа пасажирка. В лікарні дівчині довелось накласти на обличчя 10 швів. А коли вона оклигала і зателефонувала в український філіал Uber, із запитанням, як їй бути, у відповідь почула про те, що українська служба за цей інцидент відповідальності не несе. Мовляв, ми тут ні до чого, бо всього лиш посередники між таксистами та пасажирами.

Бізнесмен, громадський діяч, керуючий партнер інвестиційного фонду Hybrid Capital Ілля Кенігштейн не стримався від різкого зауваження з цього приводу: «Завдяки корупції у нас, при наявності законів - практично відсутня невідворотність покарання. У такій реальності недотримання законів - це не питання порушення суспільних відносин і наступних за цим заходів державного примусу, а питання розміру хабара, який завжди менше ніж штраф і судові витрати. Який сенс дотримуватися законів, якщо завжди існує більш дешева і ефективна «опція» їх не дотримуватися, домовившись практично з будь-яким учасником ланцюжка – від мента до прокурора. Навіщо зважати на правила суспільства, якщо можна з ними не рахуватися? І навіть одне це знання – розбещує». Як підмітив бізнесмен, система при необхідності наділяє винуватця будь-яким ексклюзивним правом. Наприклад правом відправити постраждалу в аварії клієнтку, як то кажуть, на три букви, пояснивши їй, що Uber ніякого відношення до порушення правил водієм не має, а так просто - повз проїжджав. «Компанії, які заходять в нашу країну, просто «о*уєвають», - не стримує свого роздратування Кенігштейн, - спочатку від безмежних заборон, а потім від безмежних можливостей. І як далі з цим жити - кожен вирішує самостійно».

Захищаймось, бо ми того варті

На жаль, у нас ще недостатньо розвинута культура захисту власних прав. «Думаю, скоро ми вийдемо на європейський рівень в частині побудови громадянського суспільства, і подібні явища порушення прав споживача будуть отримувати належне реагування не тільки з боку індивідуума, який постраждав, а й з боку спільноти. Якщо ж людина буде заспокоювати себе тим, що нічого не доб’ється і виправдовуватиме цим свою бездіяльність, то так і буде», - зазначає київський юрист Юрій Білокінь.

За його словами, подати позов у подібних випадках і виграти його цілком реально, отримавши відповідне відшкодування. Це перш за все витрати, пов’язані з медичним обслуговуванням, оздоровленням і таке інше. Також можна ставити питання про відшкодування моральної шкоди, яка була заподіяна внаслідок надання неякісних послуг - споживач має таке право згідно Закону «Про захист прав споживачів».

Але усе залежить від наявності та повноти доказової бази, оскільки потрібно довести, що шкоди здоров’ю завдало саме надання неякісних послуг, наголошує юрист. «Наприклад, у випадку з закладами громадського харчування, по-перше, мають бути докази придбання продуктів харчування саме в цьому закладі (насамперед, це чек). По-друге, потрібні висновки медичного закладу, які підтверджують факт та ступінь розладу здоров’я (легкий, середній, тяжкий). По-третє, слід звернутися до органів захисту прав споживачів – саме вони проводять перевірку і підтверджують інформацію в таких ситуаціях».

Що стосується матеріального відшкодування – всі витрати, пов’язані з лікуванням, втратою працездатності мають бути підраховані і підтверджені відповідними документами, чеками тощо. Якщо ж говорити про моральну шкоду –  то вітчизняне законодавство не визначає мінімальної чи граничної суми, розмір встановлюється в індивідуальному порядку. Оцінку завданої моральної шкоди  робить сам позивач. Такий обов’язок лежить на ньому і на його представниках – адвокатах, які мають обґрунтувати вказану суму моральних збитків. Позивач має описати свої переживання, емоції, зміну стилю життя внаслідок емоційного стресу тощо. Суд лише погоджується чи не погоджується з аргументами та визначає адекватність грошового виміру такої шкоди.

 «З позовами через харчове отруєння мені не доводилося безпосередньо стикатися, - розповідає пан Білоконь. - Але я цікавився справами, коли мали місце недоліки в сфері громадського харчування. Одна з найгучніших, на моїй пам’яті, пов’язана з колишнім рестораном «Тарас» (а зараз «О'Панас»), що у парку Тараса Шевченка в Києві. Якось відвідувач ресторану знайшов у їжі шматочок скла, і точно не пригадаю, чи щось пошкодив, але цей випадок став предметом позивного розгляду і справа дійшла аж до Верховного Суду України. Друга гучна справа – коли жінка купила в супермаркеті цукерки, і в одній з них знайшла шматок металевого дроту. На щастя, клієнтка не скуштувала цукерку й нічого не пошкодила, однак подала позов про відшкодування моральної шкоди. У першій інстанції суд прийняв рішення про відшкодування заподіяної моральної шкоди в розмірі понад 100 тисяч гривень. Але апеляційна інстанція рішення скасувала, бо на думку суддів такий розмір матеріального відшкодування не був адекватний заподіяній шкоді. В результаті позивачка отримала відшкодування на суму близько 20 тисяч гривень, і думаю, це якраз справедливо».

Позов на 8 мільйонів доларів – і більше ніяких порушень

В американських ЗМІ дуже рідко з’являється інформація про харчові отруєння  в закладах харчування. Це й не дивно, адже там як ресторани, так і фаст-фуди, і виробники харчів, бояться судових позовів як вогню і намагаються якнайшвидше залагодити суперечку, задобрити клієнта, адже в деяких випадках йдеться про мільйони доларів.  Приміром, у США закладу швидкого харчування за отруєння можуть виставити рахунок до $3 млн. Погодьтеся, винуватцю буде непереливки. Інший суд – австралійський – теж оцінює серйозні порушення прав споживачів серйозними сумами. Так у Сіднеї був випадок, коли суд зобов'язав відомий фаст-фуд Kentucky Fried Chicken (KFC) виплатити $8,3 млн родичам 7-річної дівчинки, яка через продукти компанії залишилася інвалідом. Бактерії сальмонели, які викликали у дитини тяжкі пошкодження мозку, виявили у з’їденій дитиною курячій ніжці.

Юлія Горбань, Київ

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-