20 червня. Пам’ятні дати

481
Ukrinform
Щороку 20 червня з ініціативи ООН відзначається Всесвітній день біженців

День встановлений згідно з рішенням 55-ї сесії ГА ООН від 4 грудня 2000 року й відзначається з 2001 року водночас з Африканським днем біженця. Війни, стихійні лиха, порушення прав людини – головні причини того, чому люди змушені кидати свої домівки й шукати кращого життя деінде. У XX сторіччі кількість біженців стрімко зростала. Намагаючись допомогти понад мільйону біженців після Другої світової війни, 1951 року було засновано Управління Верховного комісара Організації Об’єднаних Націй у справах біженців (УВКБ ООН). Планувалося, що Управління проіснує три роки, виходячи з міркування, що невдовзі біженці адаптуються у суспільствах, які надали їм притулок; після цього був намір розпустити цю організацію. Однак так не сталося. У 1975 році у світі нараховувалося близько 2,4 мільйона біженців. Через десять років – 10,5 мільйона. У 1995 року кількість людей, що отримали захист та допомогу від УВКБ, зросла до 27,4 мільйона. На сьогодні кількість таких людей сягнула рекордних показників за всю історію спостережень ООН. Лише за минулий рік кількість внутрішніх переселенців в світі зросла на 8,6 мільйонів осіб, у тому числі за рахунок українців. Лідерами щодо переселенців стали Ємен, Сирія та Ірак. За межами Близького Сходу до списку країн з найбільшою кількістю внутрішніх переселенців потрапила й Україна. Згідно з даними Міжвідомчого координаційного штабу з питань соціального забезпечення ВПО, за два останні роки в Україні станом на початок лютого 2017-ого року 1 млн 65 тис. 727 осіб були змушені покинути свої домівки та стати внутрішніми переселенцями: 1 млн 42 тис. 904 людини з окупованих Донецької та Луганської областей та 22 353 – з Криму. Міжнародна допомога, надана на потреби українських переселенців складає 600 мільйонів євро – 200 млн у 2015 і 400 млн у 2016 році.

Ювілеї дня:

135 років від дня народження Тауфіка Гавриловича Кезми (1882-1858), видатного українського філолога-арабіста. За походженням араб. Закінчив 1896 р. у Назареті (Палестина) російсько-арабську школу і відтоді жив у Києві, де 1906 року закінчив духовну академію. З 1913 викладав арабську мову в вишах Києва, 1939–1952 рр. – у Київському університеті (з 1948 р. – професор). Автор підручника «Елементарні основи граматики арабської мови у популярному викладі». Упорядкував стародавні арабські рукописи у фондах ЦНБ АН УРСР та Арабо-іранського кабінету АН УРСР. Був співробітником кількох арабських журналів, де друкував і матеріали про сходознавство в Україні.

70 років від дня народження Карлоса Сантани (1947), американського гітариста-віртуоза мексиканського походження. Лауреат премії «Греммі» (1988); 1997 року його ім’я було занесено до «Зали слави рок-н-ролу». Брав участь у створенні фільму «Жертвоприношення душі», який і до сьогодні вважається одним із кращих рок-фільмів. Користується величезним авторитетом серед шанувальників джаз-року.

Головній білявці і найвисокооплачуванішій актрисі Голлівуду Ніколь Кідман (1967) – 50 років. Знімалась у кінострічках «Далека країна», «Моє життя», «Померти за», «Портрет леді», «Миротворець», «Практична магія», «З широко закритими очима», «Мулен Руж», «Догвіль», «Інші», «Години» (премія «Оскар», 2003), «Холодна гора», «Лев», серіалі «Велика маленька брехня» та ін. Її фільмографія наближається до сотні, чимало з фільмів у яких вона знімалася – учасники престижних кінофестивалів, зокрема й Канського. Останні канські кінороботи Кідман – «Убивство священного оленя» модного грецького кінорежисера Йоргоса Лантімоса і «Обдурений» («Рокова спокуса») Софії Копполи. За 4 хвилини рекламного ролика для Шанель їй заплатили майже 4 мільйони доларів. Кідман обожнюють не тільки кінокамера, фотографи і керівники топ-брендів, але й охоронці. Вона – втілення ввічливості, ґречності і турботи. Її охоронець чи асистент ніколи не залишаться без обіду. Вона ніколи не підвищує голос. Ніколи не виказує незадоволення на людях. Вона плаче в машині, коли зіштовхується з чужим горем. Вона католичка, вегетаріанка, активна захисниця прав тварин і довкілля. Вона допомагає безпритульним дітям і онкохворим жінкам. Батьки вмовляли її піти в журналістику, натомість від кіно всі відмовляли: мовляв, куди тобі, зі зростом 180? У школі її називали «Морквиною» і «Шваброю». Але вона наполягла на своєму. Зніматися почала з 15 років і доволі швидко стала відомою актрисою в себе на батьківщині. У 1989 році сліпучо красива Ніколь приїхала з провінційної Австралії до Америки. В Голлівуді на неї чекала не лише робота, але й кохання. Пристрасне і величезне. Його звали Том Круз і він вже був суперзіркою. У 23 вона вийшла за нього заміж і декілька років почувалася найщасливішою жінкою в світі. Їх називали найзірковішою парою Голлівуда. А потім, за декілька місяців до 10-річчя їхнього спільного шлюбу, Том залишив її. Процес розлучення тривав два роки. Актриса пережила глибоку депресію й досі з гіркотою згадує той період. Нині вона у шлюбі з музикантом Кітом Урбаном, подружжя виховує чотирьох дітей. Мешкають у зовсім не зірковому Нешвіллі штат Теннессі. Їй подобається, що молодість позаду, вона не боїться старості і не є фанаткою «вічної краси». Вона – ідеальна дружина і мати. Вона знає, що таке щастя. Це точно не кар’єра. Вона навчилася казати «ні» найцікавішим пропозиціям. Головне для неї – сім’я і люди, котрим вона може допомогти. «Я висиділа власне маленьке щастя як курка курчатко», - констатує Ніколь. У неї тонкий стан, очі русалки і загадкова усмішка. У день весілля Кіт подарував їй перше видання роману Емілі Бронте «Буремний перевал». Її улюблений фільм – «Звіяні вітром». Вона – прагматичний романтик. Або навпаки: романтичний прагматик. Суперзірка, яка найкомфортніше почувається в ролі звичайної жінки.

Роковини смерті:

270 років з дня смерті Афшара Надір-шаха (1688-1747), правителя Ірану, останнього великого завойовника Сходу, прозваного «перським Наполеоном». Його було вбито в результаті двірцевої змови. Надір-шах створив велетенську імперію, до якої входили Вірменія, Азербайджан, Грузія, Дагестан, Афганістан, Белуджистан, Хівінське і Бухарське ханство. В 1739 р. здійснив похід у Північну Індію і захопив Делі.

126 років з дня смерті Трохима Аврамовича Зіньківського (1861-1891), українського публіциста і громадсько-політичного діяча. Народився в Бердянську в бідній робітничій родині. Освіту розпочав у двокласному міському училищі, продовжував у військових навчальних закладах; вже армійським офіцером екстерном склав іспити на атестат зрілості (1886). Фах правника здобув у Санкт-Петербурзькій військово-юридичній академії. Ще юнаком познайомився з Борисом Грінченком, дружні стосунки з яким підтримував усе життя. Певний вплив на нього справили взаємини з М. Комаровим, київськими «громадівцями». 1888 р. Трохим Зіньківський розпочинає літературну працю, друкується в галицькій періодиці під псевдонімом Трохим Звіздочот, перекладає з європейських мов, займається видавничою справою. Палку дискусію в петербурзькій громаді викликала його доповідь «Молода Україна, її становище і шлях» (лютий 1890). Після закінчення академії одержав роботу за фахом у Києві, але задавнена хвороба обірвала творчі й громадські плани цієї талановитої людини. Місце Т.А. Зіньківського в історії української думки визначається передусім його участю в осмисленні та обґрунтуванні національної ідеї. Він не тільки започаткував та поіменував наприкінці 80-х рр. ХІХ ст. покоління «Молодої України», що прийшло на зміну «громадівцям» («Молода Україна», на думку Сергія Єфремова, «вперше виявила себе в публіцистичних працях Зіньківського»), а й зініціювала ревізію «українофільства», в яке виродився етнографічно-культурний напрям попередніх десятиріч. Зіньківський був переконаний, що поки національне питання не розв’язане, українська інтелігенція має присвятити себе праці на національній ниві. І це мусила б бути не тільки культурницька робота, а й діяльність, спрямована на політичне визволення народу. Без політичної волі неможлива внутрішня самостійність культури. Саме цей політичний акцент був новим словом «Молодої України». Плекання своєї національної еліти було чи не головною турботою Зіньківського, бо «ненаціональна інтелыгенція не може працювати для народу на справжній йому пожиток та користь, зневажаючи та нехтуючи його ідеали та погляди на громадські справи, бувши культурою й духом чужою народові».

5 років тому пішов з життя Лерой Нейман (1921-2012), американський художник-абстракціоніст, один з комерційно найуспішніших художників світу. Відомий передусім як офіційний художник п’яти Олімпійських ігор, а також ряду інших спортивних змагань. Співробітничав з журналом Playboy. Автор 15 книг. Остання побачила світ за декілька днів до смерті художника.

При цитуванні і використанні будь-яких матеріалів в Інтернеті відкриті для пошукових систем гіперпосилання не нижче першого абзацу на «ukrinform.ua» — обов’язкові. Цитування і використання матеріалів у офлайн-медіа, мобільних додатках, SmartTV можливе лише з письмової згоди "ukrinform.ua". Матеріали з маркуванням «Реклама» публікуються на правах реклами.

© 2015-2017 Укрінформ. Усі права застережені.

Дизайн сайту — Студія «Laconica»
Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-