10 червня. Пам’ятні дати

10 червня. Пам’ятні дати

Укрінформ
У ніч з 9 на 10 червня 1944 року у німецькому концтаборі Заксенхаузен загинув Олег Ольжич, український поет, археолог, політичний діяч.

Олег Ольжич (Олег Олександрович Кандиба; 1907–1944) був сином класика української літератури Олександра Олеся. 15-річним юнаком разом із матір’ю емігрував на Захід (в Берлін, а згодом до Праги). Закінчив університет, захистив докторську дисертацію з археології. Досвіду вченого-археолога набув, беручи участь в археологічних розкопках та працюючи в музеях Галичини, Чехословаччини, Югославії, Австрії. Невдовзі став першорядним фахівцем зі слов’янської археології. Володів дев’ятьма європейськими мовами; як зазначають фахівці, складись доля Олега Ольжича по іншому – міг би стати археологом світового рівня. Читав лекції у Гарвардському університеті в США. Олег Ольжич був не тільки науковцем і поетом, а й визначним громадським і політичним діячем. Обстоюючи незалежність України, він вступив до ОУН, заснованої Євгеном Коновальцем, очолював її культурну референтуру, налагоджував випуск легальних і нелегальних брошур, відозв, плакатів. У 1938–1939 рр. брав активну участь у становленні державності Карпатської України та в збройній боротьбі проти угорських загарбників. Як згадує Улас Самчук, «на відміну від свого батька з його співочою лірикою, О. Ольжич хотів бути маломовним, простим, кам’яним…». На відміну від батька Ольжич також вважав, що плачем і однією лише скорботою Україну не врятуєш. Саме тому й вступив до ОУН. Будучи заступником голови Проводу Андрія Мельника, Ольжич керував, по суті, всім націоналістичним підпіллям у Києві, Львові, Рівному, Наддніпрянщині та на східних землях. Протягом 1934–1941 очолював Революційний трибунал ОУН, був членом Проводу Українських Націоналістів. На початку війни переїхав до України. В жовтні 1941 року став одним з організаторів політично-громадського центру – Української Національної Ради у Києві. З початком гітлерівських репресій проти українських націоналістів переїздить до Львова, де його 25 травня 1944 року заарештувало гестапо. Загинув під час чергового допиту в ніч з 9 на 10 червня 1944 у концентраційному таборі Заксенхаузен. Йому було лише 37 років. Автор поетичних збірок «Рінь» (1935), «Вежі» (1940) та посмертно виданої «Підзамче» (1946), ряду праць з археології. «Народ, який вірить, що якась суміжна країна або імперія здобуде йому державу, ніколи не зможе стати на власні ноги і буде завжди паралітиком. А його політичні групи будуть задніми колесами для чужих агентур» (Олег Ольжич).

Події дня:

Цього дня у 1911 році в Амстердамі королева Нідерландів Вільгельміна відкрила знаменитий Будинок Рембрандта (художній музей) – будинок, у якому художник прожив двадцять років після шлюбу з Саскією і де він створив такі шедеври, як «Нічна варта». На початок XX століття будинок прийшов у цілковитий занепад. Знадобилися чотири роки зусиль реставраторів, аби відновити будівлю і облаштувати в ній музей геніального митця. Рембрандт придбав будинок у 1639 році за 13 тис. гульденів, перебуваючи на піку слави, і там він мешкав до свого банкрутства в 1656 році. В музеї відновлена історична обстановка часів Рембрандта: кухня, житлові кімнати і майстерня художника. Джерелом для експозиції музею став опис, складений нотаріусом під час продажу всього майна художника з аукціону. В інтер’єрі будинку-музею представлені картини сучасників Рембрандта, його учнів і його вчителя Пітера Ластмана. Справжньою перлиною музею є найбільш повне зібрання графічних робіт Рембрандта. Тут знаходяться 260 з 290 офортів художника. Крім того, в музеї можна ознайомитися з технікою виготовлення офорта.

Ювілеї дня:

155 років від дня народження Петра Війтовича (1862–1938), українського скульптора-монументаліста. З 1894 року мешкав у Львові, працював переважно в галузі монументально-декоративної скульптури («Після купелі», «Персей», «Раб», «Людина кидає спис»); алегоричні скульптури «Торгівля» і «Праця» для фасаду Головного залізничного вокзалу (1900-1904), композиція «Слава» на фасаді будинку оперного театру та скульптури для його інтер’єра, скульптури на фронтоні костьолу св. Єлизавети, Музею художнього промислу та ін.

116 років від дня народження Гната Трохимовича Танцюри (1901–1962), українського фольклориста, педагога. Закінчив Вінницький інститут соцвиху (1932), учителював у Клебані, Зятківцях та Гайсині на Вінниччині. Зібрав понад 2500 українських пісень (з мелодіями), близько 300 казок, понад 1500 прислів’їв і 600 загадок. Частину його записів надруковано в книзі «Жіноча доля в народних піснях». Понад 1000 зразків народної творчості Танцюра записав від народної співачки Явдохи Зуїхи (опубліковані в книзі «Пісні Явдохи Зуїхи. Записав Гнат Танцюра», 1965 р.). Свій досвід збирача-фольклориста Танцюра узагальнив у книзі «Записки збирача фольклору».

106 років від дня народження Петра Юхимовича Весклярова (1911–1994), українського актора театру і кіно, телеведучого, заслуженого артиста України (1973). Працював актором Черкаського пересувного робітничо-селянського театру, начальником клубу залізничників і керівником художньої самодіяльності на ст. Гребінка Полтавської області, виступав на сцені Волинського обласного драматичного театру ім. Т.Г. Шевченка (1930-1959). З 1959 року – актор Київської кіностудії ім. О. Довженка. Знявся у фільмах: «Його покоління», «Іванна», «Кров людська – не водиця», «Роман і Франческа», «Макар Діброва», «Олекса Довбуш», «Сейм виходить з берегів», «Циган», «Вій», «Гадюка» та ін. А ще декілька поколінь українців знали цього актора як «діда Панаса» – ведучого програми «На добраніч, діти».

Сьогодні святкує свій день народження Василь Шкляр (1951), український письменник, політичний діяч. Автор популярних романів «Ключ», «Залишенець. Чорний ворон», «Маруся». Василь Шкляр на сьогодні є одним із найбільш відомих і найбільш читаних сучасних українських письменників (дехто називає його «батьком українського бестселера»). Шкляр – член Спілки письменників України, Асоціації українських письменників. У 1988–1998 роках активно займався політичною журналістикою, бував у «гарячих точках». Цей досвід (зокрема, подробиці операції з врятування сім’ї генерала Дудаєва після його загибелі) потім відтворив у романі «Елементал». У 2000 – 2004 роках Шкляр був головним редактором видавництва «Дніпро». Володіє вірменською мовою. Рішенням Комітету з Національної премії України ім. Т. Шевченка визнаний лауреатом Шевченківської премії 2011 року. Наприкінці 2011 року Василь Шкляр створив Міжнародну благодійну організацію «Фонд Василя Шкляра «Холодноярська Республіка», головна мета якої є здійснення благодійної діяльності, спрямованої на розвиток українського кіномистецтва. Шкляр – український Кормак Маккарті. Сплутати їх можна навіть дивлячись на обкладинку «Залишенця» – до болі чимось нагадує «Кривавий мередіан» чи «За межею» американця.

Роковини смерті:

91 рік з дня смерті Антоніо Гауді (1852-1926), іспанського архітектора. Працював у Барселоні. Автор собору «Саграда Фамілія» (храм Святого Сімейства) – одного з найвідвідуваніших визначних місць Барселони. 7 листопада 2010 року собор був освячений папою Бенедиктом ХVІ. Гауді загинув випадково: йшов на будівельний майданчик і потрапив під трамвай.

Разом з тим цього дня відійшла у вічність Катерина Білокур (1900–1961), українська художниця, майстер декоративного розпису. Автор фантасмагоричних пейзажів та натюрмортів («Декоративні квіти» (1945), «Привіт врожаю» (1946), «Колгоспне поле» (1948-1949), «Цар Колос» (1949), «Сніданок» (1950), «Квіти і берізка ввечері» (1950) та ін.). 

Перше фото: Укрінформ

Приєднуйтесь до наших каналів Telegram, Instagram та YouTube.

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-