Facebook: Повстання пацієнтів української медицини
Учора Верховна Рада включила до порядку денного розгляд законопроектів, що стосуються медичної реформи. Це рішення, хоч і з другої спроби, (перша була невдалою 18 травня, проекти законів було відправлено на доопрацювання) підтримали 247 народних депутатів. Залишився останній етап – голосування за запропонований пакет законопроектів - №6327, 6328, 6329, 6347.
Сьогодні ж стало відомо, що Верховна Рада може розглянути та схвалити законопроекти щодо медичної реформи вже на завтрашньому засіданні і очікується, що голосів для цього буде достатньо. Про це розповів заступник керівника фракції БПП Сергій Березенко журналістам у кулуарах парламенту. Про те, що являє собою медична реформа можна дізнатися тут і ми не будемо зараз на цьому зупинятися детально.
Варто звернути увагу на інший аспект – емоційну складову ставлення до запропонованих змін. Здається, ще ніколи раніше громадськість не хвилювалася так гостро за майбутнє законопроектів. Тому що дійсно наболіло. Про це особливо свідчить флешмоб, які організували у Facebook прибічники реформи, де вони діляться своїм гірким досвідом лікування в медзакладах України.
Флешмоб у соцмережі з хештегом #вимагаю_медреформу, який розпочався 5 червня, охопив сотні людей зі всієї України. Розказані ними історії про несвоєчасно надану допомогу, бездіяльність через страх відповідальності чи через власну байдужість, корупцію тощо – суцільний жах. Такі історії читати важко, але потрібно, особливо тим, хто досі сумнівається у необхідності змінювати нашу медичну систему. Укрінформ підготував добірку коментарів та історій з Мережі, які дають зрозуміти, чому саме зараз питання постало так гостро та описують нашу медичну систему зсередини.
Чому реформу важливо запустити цього року?
Увага до проблем медичної галузі прикута зараз особливо пильно – як з боку суспільства, так і з боку найвищої влади. Відтак зараз саме той час, коли аж ніяк не можна упускати таку можливість – реформування медицини при двосторонній підтримці. За словами в.о. міністра охорони здоров’я Уляни Супрун, якщо Верховна Рада провалить медичну реформу, то повернутися до неї вона зможе аж після парламентських виборів 2019 року. Бо під час передвиборної кампанії українські депутати традиційно не голосують за важливі законопроекти. Про це вона сказала в ефірі 5 каналу.
Міністр фінансів Олександр Данилюк також не бачить сенсу відкладати реформу, про що написав на «Українській правді»:
«Що станеться, якщо парламент вирішить не голосувати за пакет пацієнтських законів і не розгляне його на цій сесії? Нічого… Залишиться чинна система.
А чи подобається нам ця система? Чи ми задоволені ефемерною безкоштовною медициною, якої насправді в Україні не існує? Чи ми задоволені якістю лікування, необхідністю платити хабар, щоб отримати допомогу та найнижчою за всі європейські країни тривалістю життя? Впевнений, що ні».
Відтак Ярослав Юрчишин, виконавчий директор антикорупційної організації «Transparency International Ukraine», співголова Ради Реанімаційного Пакету Реформ закликав депутатів у Facebook не упустити шанс залишити хороший слід у історії: «Шановні народні депутати, у вас є шанс ввійти в історію (не вляпатися, а саме ввійти) початком реформи, наслідки якої відчує справді кожен українець - реформи сфери охорони здоров'я. Не пропустіть цей шанс».
Про актуальність реформування медгалузі написав і Ярослав Железняк, радник Міністра зі зв'язків з Верховною Радою України у Міністерстві економічного розвитку і торгівлі України: «Вперше за історію нашої комунікації ми не публікуємо порядок денний економічних реформ та повністю приділяємо цей тиждень лише одному питанню – МЕДИЧНІЙ РЕФОРМІ. Ми просто не маємо права відкладати це питання».
Із закликом до депутатів звернувся і відомий поет, письменник та громадський діяч Сергій Жадан:
Про нашу медицину: страшно і з перших вуст
Отже, це реальні історії тих, кому, можна сказати, довелося постраждати від нашої сучасної медицини. Звісно, не можна під одну мірку всіх рівняти – адже у нас є хороші лікарі, професіонали і фанати своєї справи. Але в масштабах всієї України, на жаль, їх дуже мало...
Наталя Наумова Реєнт: «Я бачила на власні очі, як помирала моя доня у столичній лікарні, засоби реанімації були відсутні. Невідкладна дитяча реанімаційна їхала надто довго. В мене немає більше дочки».
Марія Бурмака, співачка, народна артистка України:
«Опинитись сам на сам з онкологією в нашій краіні - це пекло. Це безпорадність перед космічною вартістю хіміотерапіі, це благання про обезболення, це нерозуміння і розпач що робити, коли близька людина поступово іде. Фінансово - це неможливо для звичайної людини. Цей шлях - це якась квінтесенція болю і приниження в нашій країні. І якщо медична реформа впроваджуватиме страхову медицину, зокрема для таких випадків, я #вимагаю_медреформу»
Богдан Шумилович, історик, культуролог, громадський діяч:
«#Вимагаю_медреформу, бо Львівська обласна лікарня виглядає як Освєнцим, бо йдеш тільки до знайомих лікарів - бо чужі як кати, бо за фейкові аналізи ніхто не несе відповідальності, бо лікарів трактують як рабів... І все це максимально задовбало...»
Олеся Островська, генеральний директор «Мистецького арсеналу»:
«Десь із рік тому мій батько проходив черговий курс реабілітації після інсульту. Відділення прекрасно устатковане, медсестри чуйні і чемні. Але ось однієї ночі в іншої пацієнтки стався напад епілепсії. Ніхто з медперсоналу відділення не знав, що робити. Лікарі з інших відділень відмовлялися приходити (відповідальність у разі летального випадку). Порятунком цієї пацієнтки керував пацієнт, який сам хворіє на епілепсію. У мене все»
Сергій Мороз:
«Декілька років тому назад до обласної лікарні м. Луганська з пухлиною в голові потрапив один з пасторів нашої області.
Багатодітна родина. Дружина в розпачі.
Повідомила мені, що треба знайти п'ять чи шість донорів. Знайшли. Здали кров.
А операцію не починають. Тоді я сам пішов до завідуючого відділенням, дізнатися, в чому справа.
- Що ви зі своїми донорами носитеся, - каже той. Якщо сьогодні принесете гроші - завтра будемо оперувати.
На щастя, гроші зібрали, віднесли. Операція пройшла вдало.
Але ж підхід більш, ніж цинічний».
Вікторія Войціцька, народний депутат, член партії та парламентської фракції «Об'єднання „Самопоміч“»:
«Я б могла розповісти вам в деталях історії про те, як на 8 місяці вагітності (без будь-яких ускладнень та проблем) мене готували до стимуляції пологів... і коли я про це дізналась - то просто втекла з пологового будинку (виявилось, що фінансові плани лікаря не співпадали з моїми строками, а гроші дуже потрібні були)...
Я могла б розповісти про те, в яких жахливих умовах перебував мій тато нещодавно в Жовтневій (нині – Олександрівська лікарня у Києві. Ред.) лікарні, у відділені нейрохірургії...
Про бабуню та її інсульт, і плату абсолютно за все: від лікаря до медсестри - поставити крапельницю/перевернути/нагодувати/напоїти, тощо... і жіночку, яка лежала поруч, і до неї ніхто з рідних не приходив, і як наслідок, крапельниць їй ніхто не ставив, підгузники не міняв, не годував... вона лежала в палаті в очікуванні смерті... не сподіваючись на одужання...
Це треба міняти! Реформі медицини бути!
Життя кожної людини безцінне!»
Усім, хто ще не прочитав коментар Сергія Марченка, директора з розвитку у Work.ua, радимо окремо ознайомитися:
«Чтобы никогда больше не читать эти страшные истории о детях, отцах, любимых, умирающих на руках у френдов под равнодушными и алчными взглядами "бесплатной" государственной медицины. За насколько дней флешмоба в поддержку медреформы из ленты излилось столько горя и страданий, что страшно ее читать. Боль, отчаянье, смерть и безразличие, безразличие, безразличие...
Чтобы начитавшись ужасов о поборах, допотопном оборудовании, отношении медперсонала, не бояться за своих родных и себя самого, в случае чего.
Чтобы вернуть незаслуженно вымаранное хапугами и неучами доброе имя Врачам. Ведь они есть! Они спасают жизни и здоровье, валятся с ног от усталости, контактируют с носителями страшных болезней. Но по умолчанию, многие считают всех медработников бездельниками и взяточниками.
Верховные вы наши! Я знаю, из всех депутатов в районную поликлинику ходит, наверное, один козак Гаврилюк. Это не ваша проблема. У вас Феофания, Шарите, Израиль. Вам кажется, вы защищены.
Но вы тоже можете попасть в аварию где-то на двести каком-то километре. И привезут вас в районную больницу в Лохвице. А там нет МРТ, нормального рентгена, хирург приезжает из Лубен раз в неделю. Санитаркам на полставки нет дела до вашего депутатства. Будете лежать на каталке в коридоре, пока не приедут родные и не заплатят. Успеют ли?
И да, людей, разобравшихся в предложенной Ulana Suprun медицинской реформе, наверное, можно пересчитать по пальцам рук. Теоретически, реформа может быть не так хороша, как мы хотим. Но она построена на сверхправильном принципе: деньги идут за пациентом. А значит, реформа обязательно получится. Как только бюджетные деньги начнут ходить за пациентом, а не за больницей, у всех сразу появится мотивация лечить хорошо и угодить пациенту, а не чиновнику из Минздрава. А будет мотивация – будет и результат. Попробуйте только сегодня не проголосовать!»
Юлія Горбань, Київ
