8 червня. Пам’ятні дати

День був заснований згідно з резолюцією Генеральної Асамблеї ООН від 5 грудня 2008 року з ініціативи учасників Міжнародного саміту з довкілля у Ріо-де-Жанейро (1992) і аналогічного форуму в Йоганнесбурзі (2003). Задля чого був заснований цей День? Задля того, аби нагадати про провідну роль Світового океану в повсякденному житті людства. Світовий океан – це серце нашої планети. Як серце перекачує кров до кожної з частин тіла, так і Океан поєднує людей по всій Землі, незалежно від того, де вони живуть. Океан регулює клімат, щороку годує мільйони людей, виробляє кисень, є домівкою для величезної кількості тварин, дає нам важливі ліки і чимало іншого! Океан – колиска життя на планеті Земля, 70% якої вкрито водою. Як підрахували експерти Всесвітнього фонду дикої природи (WWF), вартість ресурсів Світового океану оцінюється, принаймні, в 24,2 трильйона доларів, при цьому щороку океан «поставляє» людству ресурси на 2,5 трлн доларів. Для того, щоб забезпечити здоров’я і безпеку наших співтовариств і майбутніх поколінь, надзвичайно важливо взяти на себе відповідальність за доглядом океану точнісінько так само, як він турбується про нас.

Тема Дня 2017 року: «Наші океани - наше майбутнє», і вона пов’язана з Конференцією по Океану, яка проходить з 5 по 9 червня. Разом з тим, сьогодні Організація Об’єднаних Націй у рамках святкування Дня океанів назве переможців щорічного всесвітнього фотоконкурсу на кращу фотографію на морську тематику. Заходи відбудуться в Центральних закладах ООН у Нью-Йорку.

Ювілеї дня:

170 років від дня народження Олександра Григоровича Барвінського (1847-1926), українського педагога, історика, громадського діяча. Випускник Львівського університету. Був депутатом парламенту Австрії та сейму Галичини, входив до уряду Західноукраїнської народної республіки (ЗУНР). Був одним з ініціаторів створення Наукового Товариства ім. Т. Шевченка. Упорядник хрестоматій (читанок) з української літератури для гімназій Галичини, автор «Історії української літератури», «Ілюстрованої історії Русі», книги «Споминів» та ін.

116 років від дня народження Бориса Павловича Грабовського (1901–1966), українського вченого, творця електронної системи передачі рухомого зображення на відстань (телебачення). Син відомого українського поета-класика Павла Арсеновича Грабовського. Жив і працював в Ташкенті. У 1924 році Грабовський винайшов катодний комутатор, який став основою побудови передавальної телевізійної трубки. 26 липня 1928 році у Ташкенті комісія під керівництвом професора університету Златоврацького приймала експеримент, який здійснювали Грабовський і лаборант Белянській. На маленькому екрані всі побачили обличчя Белянського – це була перша в СРСР і одна з перших у світі трансляція рухомого зображення за допомогою електронного методу транслювання. Лише через 35 років Грабовський дістав листа з Державного комітету з радіоелектроніки СРСР із визнанням пріоритету і патентом на апарат для електронної телескопії.

96 років тому народився Лерой Нейман (1921-2012), американський художник-абстракціоніст, один із комерційно найуспішніших художників світу. Відомий, передусім, як офіційний художник п’яти Олімпійських ігор, а також ряду інших спортивних змагань. Співробітничав з журналом Playboy. Автор 15 книг. Остання побачила світ за декілька днів до смерті художника. Його картини знаходяться у провідних музеях і приватних колекціях світу. За походженням Лерой Нейман напівшвед-напівтурок. Народився в дуже бідній родині в місті Сент-Пол (штат Міннесота, США). Ріс забіякою, проводячи переважно весь час у дворі та на вулиці. Школу не любив, погано вчився, але у малого рано виявився хист до малювання, яке йому дуже подобалося. Він малював шкільним друзям щось схоже на татуювання, оформлював шкільні театральні вечори, підробляв, малюючи рекламні вивіски для місцевих магазинів. Потім була армія, яка все розставила на свої місця: Лерой оформлював плакати для Червоного Хреста і водночас створював пікантні замальовки для солдатів, які розходилися «на ура». Саме тоді він зрозумів, що хоче стати художником. У 1953 році Нейман винайшов свій неповторний стиль – надзвичайно експресивний, живий і яскравий. Він писав маслом, аквареллю, блискуче малював олівцем, працював з шовкографією, літографією і емаллю. Товаришував з легендарним засновником і видавцем Playboy Г’ю Гефнером, спілкувався з Сальвадором Далі. Мав схожі вуса, щоправда, більш «турецькі». Попри імідж затятого ловеласа і плейбоя з 1957 року був у шлюбі. Його дружина Джанет Бірне була його першим і єдиним коханням.

Роковини смерті:

180 років із дня смерті Олександра Дмитровича Засядька (1779-1837), українського вченого у галузі ракетної справи, винахідника-артилериста, генерал-лейтенанта. Народився на Полтавщині, в сім’ї родовитого козака. Освіту здобував в Артилерійському та Інженерному шляхетському кадетському корпусі. У 1799-1829 – учасник усіх кампаній, що їх проводили російські війська. В 1815 році продав маєток під Одесою і почав роботи по створенню бойових порохових ракет. Сконструював пускові станки для залпового ракетного вогню, винайшов оригінальну ракету розривної дії (1818), розробив тактику бойового застосування ракетної зброї. В 1827 очолив штаб артилерії російської армії. Засновник першого ракетного заводу (Петербург; у 1864 перевели до Миколаєва), та Вищого артилерійського училища. З 1834 іде у відставку і оселяється у Харкові. Ім’я Засядька присвоєно одному з природних утворень на зворотному боці Місяця.

11 років з дня смерті Миколи Філаретовича Колесси (1903-2006), українського композитора, диригента, Героя України (2002), академіка, ректора Львівської музичної консерваторії (1953-1965), людини-епохи в українському мистецтві. Одночасно був диригентом симфонічного оркестру Львівської філармонії, Львівського театру опери та балету, художнім керівником і головним диригентом капели «Трембіта». У 2003 році на урочистостях з нагоди сторічного ювілею митця Мирослав Скорик признався: «Я зобов’язаний йому багато чим, можливо, більше, ніж іншим. Коли в 1955-му я повернувся із Сибіру, він не побоявся – зарахував мене до консерваторії. Пізніше сам підготував як дипломну роботу мою кантату «Весна» на слова Франка…» Серед учнів Миколи Філаретовича Колесси був не тільки Мирослав Скорик. Можна назвати імена Стефана Турчака, Івана Гамкала, Юрія Луціва, Богдана Антківа. Як і багатьом іншим композиторам, за радянських часів Колессі доводилося виконувати речі на замовлення, але Микола Філаретович абстрагувався від слів і писав гарну музику. «Є, наприклад, у мене пісня про колгоспницю, якщо забрати слова, мелодія вельми хороша…», - зауважив композитор.